
- •1. Габітус та його значення
- •2. Загально-клінічні методи дослідження.
- •3. Гарячка та її види.
- •4. Схемі клінічного дослідження та її діагностичне значення.
- •5. Дослідження шкіри та волосяного покриву та їх діагностичне значення.
- •6.Патологічні зміни шкіри та підшкірної клітковини
- •7.Дослідження слизових оболонок та їх діагностичне значення
- •8.Дослідження лімфатичних вузлів та їх діагностичне значення
- •10.Перкусія ділянки серця та її діагностичне значення.
- •12. Пункти найкращої чутності клапанів серця
- •13.Зміни тонів серця
- •14.Шуми серця
- •15.Дослідження периферичних судин
- •16. Якість пульсу та його діагностичне значення
- •17. Дослідження вен та його діагностичне значення.
- •18. Електрокардіографія та її значення.
- •19. Дослідження артеріального та венного пульсу та його значення.
- •20. Аритмії.
- •21. За яким планом досліджують систему дихання?
- •22. Дослідження верхніх дихальних шляхів і діагностичне значення
- •23. Зміни ритму дихання
- •24. Дослідження кашлю
- •25. Дослідження гортані і трахеї
- •26. Дослідження грудної клітки
- •27. Задишки та їх діагностичне значення.
- •28. 29..Перкусія грудної клітки та зміни перкусійних звуків.
- •30. Аускультація грудної клітки та її діагностичне значення.
- •31. Основні дихальні шуми і як вони змінюються у здорових і хворих тварин?
- •32. Пат дихальні шуми і яке значення вони мають у діагностиці захв легень і плеври?.
- •33. Дослідження приймання корму та води, їх діагностичне значення.
- •34. Жуйка та її розлади.
- •35. Блювання та його різновиди.
- •36. Дослідження рота та органів ротової порожнини.
- •37. Зівники та їх значення.
- •38. Дослідження глотки та стравоходу та їх діагностичне значення.
- •39. Зонди
- •40. Зондування тварин та його значення.
- •41. Дослідження передшлунків і сичуга жуйних тварин та його діагностичне значення.
- •42. Дослідження шлунка у моно гастричних тварин
- •43. Дослідження кишечнику.
- •44. Дефекація та її розлади.
- •45. Дослідження печінки у різних видів тварин.
- •46. Дослідження сечоутворення та сечовиділення.
- •47. Дослідження нирок.
- •48. Дослідження сечоводів, сечового міхура та уретри.
- •49. Катетеризація різних видів тварин.
- •50. Дослідження фізичних властивостей сечі та його діагностичне значення.
- •51.Хімічне дослідження сечі.
- •52. Дослідження осаду сечі (організовані, неорганізовані).
- •53. Дослідження поведінки тварин.
- •55. Дослідження органів чуття
- •56.У чому полягає діагностичне значення дослідження чутливості.
- •58. Дослідження рефлексів
- •59. Дослідження поверхневої чутливості
- •60.62. Дослідження глибокої чутливості
- •61. Види болю при порушенні поверхневої чутливості. 57. Що таке гіпо- та анестезія
- •63. Дослідження рухової сфери
- •64. 67. Судоми.
- •65.Чим характеризуються гіперкінези?
- •66. Парези та паралічі
- •68. Атаксія
- •69. Дослідження фізичних властивостей крові.
- •70. Дослідження гемоглобіну.
- •71. Дослідження кислотно-основного балансу крові.
- •72. Визначення загального білка і білкових фракцій.
- •73.Визначення каротину та вітаміну а в сироватці крові
- •74. Визначення загального кальцію в сироватці крові
- •75. Визначення мікроелементів
- •76.Визначення глюкози в крові
- •77. Визначення кетонових тіл у крові
- •78. Визначення білірубіну.
- •79. Визначення еритроцитів. 88. Підрахунок кількості лейкоцитів. 92. Еритроцитопенія та її біологічне значення.
- •80. Визначення лейкоцитів. 89. Підрахунок кількості лейкоцитів.
- •81. 90. Лейкоцитози і лейкопенії їх діагностичне і прогностичне значення.
- •82. Дослідження еозинофілів і їх діагностичне значення.
- •87. Патологічні зміни лейкоцитів
- •92.Лейкограма периферичної крові і її діагностичне значення
- •93. Виготовлення мазків крові
- •94. З яких судин беруть кров для дослідження у тварин.
- •95 Біохімічне дослідження крові
- •96. За яким планом досліджують систему крові?
- •97. Яке значення мають біохімічні дослідження крові в діагностиці порушень обміну речовин?
15.Дослідження периферичних судин
У тварин досліджують найбільші поверхнево розміщені судини, звер таючи увагу на їх наповнення і напругу стінок, а також на артеріальний пульс. Пульсом називається коливання стінок артерій, викликане скоро ченням серця, вигнанням крові в артеріальну систему і зміною в ній тис ку протягом систоли і діастоли. Поширення пульсової хвилі зумовлене здатністю стінок артерій до еластичного розтягування і спадання. Швид кість поширення пульсової хвилі коливається від 4 до 13 м за 1 с, тобто значно перевищує лінійну швидкість течії крові, яка навіть у великих артеріях не більша 0,5 м за 1 хв. Основним методом дослідження артеріального пульсу є пальпа ція, яку виконують м'якушами пальців. Так, у коней пульс досліджують на зовнішній щелепній артерії (a. maxillaris externa), у судинній вирізці нижньої щелепи, рідше - на поперековій лицьовій артерії (a. transversa faciei), поверхневій скроневій (a. temporalis superfacialis) і хвостовій (a. coccygea), у великої рогатої худоби - на лицьовій (a. facialis), поверхневій артерії гомілки (a. saphena) і се рединній хвостовій (a. coccygea media). У дрібної рогатої худоби пульс визначають на стегновій (a. femoralis) і плечовій (a. brachialis) артеріях, у свиней - на стегновій артерії, у м'ясоїдних тварин досліджують стегнову артерію на внутрішній поверхні стегна і плечову - на медіальній поверхні плечової кістки вище ліктьового суглоба. У птахів артеріальний пульс не вимірюють: у них підрахунок частоти скорочень серця проводять методом аускультації серця або пальпацією серцевого поштовху. При дослідженні артеріального пульсу пальпацією визначають його частоту, ритм і якість. Частоту пульсу визначають за кіль кістю коливань артерії протягом 1 хв. У самців частота пульсу дещо нижча, ніж у самок. При вагітності, нервовому збудженні, підвищеній температурі частота пульсу збіль шується. При різних захворюваннях вона може збільшуватися або зменшуватися. Збільшення частоти пульсу називають тахікардією, а зменшення - брадикардією. Тахікардія пов'язана з більш інтенсивним виробленням імпульсів у синусовому вузлі внаслідок дії на нього різних речовин, що підви щують його збудливість, при зміні тонусу вегетативного відділу нер вової системи (симпатикотонія, пригнічення вагуса). Тахікардія спо стерігається при гарячці, серцевій недостатності, деяких отруєннях, пороках серця, травматичному і нетравматичному перикардитах, гост рому міокардиті, ендокардиті, міокардіодистрофії, анеміях, запаленні легень (пневмонії) і плеври (плевриті), переповненні газами рубця (тимпанії) і кишечнику (метеоризмі), гострому розширенні шлунка та інших хворобах. У тварин, які перебувають у стані спокою і мають нормальну температуру тіла, тахікардія часто є ознакою серцевої не достатності. Вона супроводжується зменшенням діастоли, що швидко призводить до декомпенсації роботи серця. Уповільнення пульсу (брадикардія) зустрічається значно рідше і є наслідком підвищення тонусу парасимпатичної нервової системи, що спостерігається при гострому паренхіматозному гепатиті та деяких інших хворобах печінки, які перебігають із підвищенням умісту жовч них кислот у крові (холемія), гіпотиреозі, при виснаженні, підвищеному внутрішньочерепному тиску (настає подразнення п. vagi), після введення ваготонічних препаратів. За ритмом розрізняють ритмічний пульс, для якого характерним є правильне і послідовне чергування пульсових ударів однакової сили і пауз між ними, і неритмічний (аритмічний), коли проміжки між окремими пульсовими ударами або сила ударів неоднакові. При розвитку дистрофічних процесів у міокарді порушу ється його скорочувальна функція, що викликає чергування великих і малих пульсових хвиль. Такий пульс одержав назву альтернуючого, переміжного (див. аритмії). Інколи скорочення міокарда шлуночків настільки слабкі, що вони не здатні відкрити півмісяцеві клапани аор ти, і кров не надходить в аорту або ж її надходить так мало, що пуль сова хвиля не досягає периферичних артерій. За таких умов частота пульсових хвиль не відповідає частоті скорочень серця, і тому така патологія називається дефіцитом пульсу (p. deficiens).