2.Порушення дифузії та перфузії альвеол

Причинами порушень дифузії та перфузії можуть бути зміни складу вдихуваного повітря, порушення регуляції дихання, рефлекс Герінга- Браєра.  Етіологія перфузії - це зниження загального регіонального кровообігу в легенях; гостра сужении недостатність(колапс, шок); серцево-судинна недостатність. До зниження перфузії (кровообігу через легені) можуть призвести порушення скоротливої здатності правого шлуночка (міокардит, травматичний перикардит тощо); недостатність лівого шлуночка, яка веде до застійних явищ у легенях; деякі природжені й набуті пороки серця (стеноз отворів, недостатність клапанів); судинна недостатність (шок, колапс); емболія легеневої артерії. Усе це спричинює зменшення кровообігу в легенях, надходження крові до альвеолярного апарату. Вентиляція легень переважає над перфузією, що зумовлює добре насичення крові киснем і зменшення в ній вмісту вуглекислого газу (гіпокапнія). Наслідками також можуть бути задишка, періодичне дихання, гіпоксемія дихальна, гіпоксемія з гіперкапнією та ацидозом. При гіперпное спостерігається гіпервентиляція і алкалоз. Етіологією дифузійної недостатності є патології органів дихання, що зумовлює потовщення альвеолярних перегородок; зниження площі мембран; зниження часу контакту крові з альвеолярним повітрям. Наслідками може бути гіпоксемія , дихальна гіпоксія, гіперкапнія.

13Варіант.

1.Пухлини. Їх біологічний вплив на організм, правила пересадки пухлини за Новінським.

Пухлини або новоутворення – це типовий пат.процес, не пов'язаний із загальним планов будови на f організму. Ознаки: безмежність росту( необмежена кіл-ть клінічного поділу кл пухлин) , відносна автономність (ріст пухлини мало залежить від стану цілісного орг.,нерв\ендокр систем) , ріст з первинного осередку( ростуть самі із себе. Розрізняють:експансивний ріст, коли пухлини в процесі росту розсовують навк.ткан.Характерно для доброякісних кл.; інфільтруючий ріст,коли пухлини проникають у навк.тк міжклітинними просторами. Х-рно для злоякісних), анаплазія( спрощення росту): морфологічна- пухлинні тк набувають ембріональних властивостей.; біохімічна –обмін реч. посилений і викривлений; фіз-хім - ↑електропровідність, зменш поверхневого натягу тк.; енергетична - ↓надходження енергії за рах окисно-відновних процесів. Розрізняють 2 типи пухлин: - доброякісна – сповільнений ріст, чітка межа між пухлиною та норм. тк,великі розміри, не дають метастазів, множинні, не спричинюють кахексії, повільно ростуть.

- злоякісні –ростуть швидше, ріст безмежний,метастазують, виділення продуктів обміну, не досягають великих розмірів, організм гине.

Метод трансплантації - це перевивка пухлини від однієї тварини іншій. Експериментальну перевивку пухлини вперше в світі здійснив російський патофізіолог М.А. Новінський. У 1875 р він отримав саркому собак у цуценят і перевів рак від одного коня іншим. Принциповий експеримент Новінського доводить, що пухлина - місцевий типовий патологічний процес, що виникає на органно-тканинному рівні.

Для перевивання пухлини необхідно дотримуватися ряду умов: а) пересадка повинна здійснюватися в межах одного і того ж виду тварин (гомологичная перевивку); б) перевивали слід живі неушкоджені пухлинні клітини; в) трансплантацію треба здійснювати з дотриманням правил асептики, тому гостра запальна реакція, яка виникає при інфікуванні, зумовить загибель трансплантанта.

Велике значення для долі трансплантанта має реакція тканин реципієнта. Перевивку вдасться тільки в тому випадку, якщо сполучна тканина реципієнта почне вростати в пухлину, а разом з нею судини і нерви, утворюється строма пухлини.

Прищеплена пухлина виростає тільки за рахунок розмноження клітин трансплантанта (принцип «зростання з себе»). Клітини реципієнта не втягуватися в злоякісний ріст, хоча беруть участь у паранеопластичних реакціях, дезорієнтується сигналами пухлинних клітин.