70. Порушення антитоксичної та бар’єрної функції печінки

Печінка виконує одну з найважливіших функцій – знешкодження токсичних речовин.

Антитоксична функція полягає у детоксикації (окиснення, поновленні, метилуванні, ацетилуванні, кон’югації з різними речовинами, і утворюються індиферентні парні сполуки).

У печінці зазнають детоксикації

-продукти метаболізму амінокислот(фенол, скатол, фенол) –шляхом утворення сполук з сірчаною і глюкуроновою кислотами.

-ацетилування зазнають медичні препарати-сульфаніламідні, окислюється адреналінн, сполуки гістаміну),

-пере ворюються на нешкідливі сполуки важкі метали (ртуть, арсен, свинець) конюгуючись з нуклеопротеїдами.

- зкрові сторонні речовини видаляються за допомогою активного фагоцитозу купферовськими клітинами.

Патологічні зміни у печінці приводять до порушення цих функції, нагромадження в крові аміачних солей, нездатністю до синтезу сечовини, печінкової коми, інтоксикації і смерті.

71. Порушення обмінної функції печінки

Порушення вуглеводного обміну – пор. процесів синтезу глікогену, його розщеплення з утворенням глюкози з реч. Не вуглеводної природи, призводить до розвитку гепатогенної гіпоглікемії, зниження глікогену в гепатоцитах, що призводить до зниження бар’єрної активності і чутливості до токсинів.

Порушення білкового обміну – проявляється у пор. в тканинах печінки процесів розщеплення, перебудови амінокислот, синтезу білків, утворення сечовини, синтезу альбумінів плазми і основних білків зсідання крові. В нормі печінка синтезує альбуміни і 80%глобулінів. При ушкодженні паренхіми виникають гіпопротеїнемія(перша ознака печінкової недостатності), низький вміст білків в крові призводить до гіпоонкії, набряків, геморагічного синдрому. Ушкодження паренхіми ще призводить до затримки в організмі аміаку, токсикозів, зниження активності різних ферментів, порушення ліпідного обміну.

Порушення ліпідного обміну – проявляється змінами синтезу і розщеплення жирних кислот, нейтральних жирів, фосфоліпідів, холестерину та його ефірів. Ураження печінки призводить до припинення виділення тригліцеридів та жирних кислот з печінки у складі ліпопротеїду, порушення окиснення жирів, що призводить до жирової інфільтрації, збільшення утворення кетонових тіл (кетонемія), змінами в крові загальних ліпідів і холестеролу, порушення процесів перетворення насичених ЖК на ненасичені, недостатності печінки.

Порушення ферментів, вітамінів, вуглеводів – викликає гіповітамінози, зміни у гормональній регуляції організму, порушення всмоктування жиророзчинних вітамінів, нагромадження цих вітамінів в крові, розвитки ендокринних патологій.

Порушення водно-електролітного обміну – печінка є депо мінеральних речовин – заліза, міді, цинку. У разі ураження печінки відбувається вимивання мінеральних речовин, зниження їх концентрації в крові і організмі, зміні водно-сольового балансу, втраті надлишкової води та зміні в колоїдно-осмотичній рівновазі крові.

72. Показники порушення сечовиділення.

Показниками порушення функції нирок є порушення сечовиділення, зміна об’єму і складу сечі, поява в ній невластивих їй домішок. Порушення водно-електролітного обміну, порушення регуляції кров’яного тиску, порушення складу крові та її властивостей, поруш. гемокоагуляції, розвиток уремії, тощо.

Поліурія – збільшення добового діурезу, виникає в результаті ушкодженя канальцевого апарату нирок з порушенням процесів реабсорбції, запаленням їх інфекційного та токсичного характеру. Можна викликати сечогінними препаратами.

Олігурія – зменшення виділення сечі, має позаниркове та ниркове походження.

Позаниркова пов’язана зі зниженням кров’яного тиску, уповільнення кровообігу в нирках, втрата великої кількості води ( посилене потовиділення, проноси ) Ниркова при ушкодженні нирок запального та дистрофічного походження. ( при сечокам’яній хворобі, непрохідності сечовивідних шляхів )

Анурія – повне припинення виділення сечі. Є справжня (при нирковій недостатності, зниження тиску в ниркових судинах, за великих крововтрат. Причина анурії – отруєння солями важких металів, що сильно ушкоджують епітелій нирок ) поза ниркова ( закупорювання сечовидільних шляхів сечовими каменями, стискання сечоводів пухлинами )

Глюкозурія – виділення глюкози із сечею. Може бути аліментарного походження: надходження в організм великої кількості вуглеводів ( підвищення рівня цукру в крові ) Ниркового походження 9 у разі хронічних хвороб нирок, інтоксикацій свинцем, ртуттю, ураном )

Протеїнурія – виділення з сечею білка. Клубочкова протеїнурія виникає у разі ушкодження клубочків і підвищується їх проникність для білка. Канальцевого походження у разі порушення реабсорбції білка в канальцях.

Гематурія – поява еритроцитів у сечі в наслідок глибокого ушкодження клуб очкового фільтра. ( при гострому гломерулонефриті ) Є субренального походження при ураженні сечового міхура, сечоводів, уретри, пухлин, їх запалення, у разі променевої хвороби.

Гемоглобінурія – наявність гемоглобіну в сечі, в наслідок гемолізу крові в кровоносній системі. Як ускладнення ри переливаннях крові.

Лейкоцитурія – наявність у сечі лейкоцитів. Характерно при запальних процесів у нирках і сечовивідних шляхах.

Циліндрурія – наявність у сечі особливих утворів – циліндрів. Є гіалінові, епітеліальні, воскові та зернисті циліндри.

Індиканурія – підвищення вмісту індикану в сечі. Причиною є збільшення білка у кормі, у поєднанні з розладом шлункового травлення.

Бактеріурія – наявність в сечі бактерій при септичних інфекціях.