45.Порушення жирового обміну

При тривалому згодовуванні тваринам кормiв без жирiв призводить до появи тяжких розладiв у виглядi запальних процесiв шкiри, випадання шерстi, ушкодження нирок, сповiльнення росту, неплiдностi. Цi змiни настають у випадках, коли припиняється надходження в органiзм ненасичених жирних кислот, серед яких є незамiннi (лiнолева, лiноленова, арахiдонова тощо). Порушення лiпiдного обмiну виникає на етапi розщеплення i всмоктування жирiв, транспорту, засвоєння та депонування їх клітинами, а також їх мобiлiзації та метаболiзму. Основні причини порушення розщеплення і всмоктування жиру:

порушення емульгації жирів, не достатність натрію, надлишок кальцію і магнію у вмісті кишечнику, пошкодження епітелію кишечнику, порушення фосфорилювання, гіповітамінози А і В. Зниження всмоктування жирних кислот призводить до виникнення жирового

голодування з явищем гiполiпемії - зниження рiвня лiпiдiв у кровi. Одним із наслiдкiв порушення лiпiдного обмiну є нагромадження жиру в клiтинах печiнки – жирова iнфiльтрацiя. При надлишку вуглеводiв iнсулiн активiзує утворення жиру з вуглеводiв, а iснуючi запаси жиру не використовуються. Надмiрне вiдкладання жиру в організмі вiдбувається пiд впливом гормону пролактину, а також у разі недостатньої мобiлiзації його з жирового депо як джерела енергії.

46. Порушення кислотно-основного обміну

Усі життєві процеси в організмі на тканинному, клітинному, субклітинному рівнях здійснюються за певного значення рН середовища. Значення рН найстабільніше в

артеріальній крові. Коливання його за межі 7,35-7,45 призводить до помітних змін

діяльності організму. Стабільність кислотно-основного стану (КОС) забезпечується наявністю буферних систем, а також діяльністю систем дихання, виділення, крові тощо. Найважливішими буферними системами є: гідрокарбонатна, фосфатна, білкова, гемоглобінова. Порушення кислотно-основного стану може виявлятися у формі ацидозу або

алкалозу. Ацидоз - це порушеня КОС у бік збільшення в організмі кислих компонентів. Алкалоз супроводжується нагромадженням в організмі основних компонетів. Ацидоз і алкалоз можуть бути компенсованими або декомпенсованими. За походженням розрізняють газовий, або дихальний, та негазовий, або метаболічний, ацидоз і алкалоз. Газовий (дихальний) ацидоз розвивається в організмі внаслідок нагромадження там вуглекислого газу. Метаболічний ацидоз розвивається при отруєнні кислотами, поїданні кислих кормів, а також внаслідок хвороб: цукровий діабет, гіпоксія, голодування, недостатність нирок і печінки. Газовий алкалоз трапляється рідше, ніж ацидоз. У механізмі його виникнення визначальну роль відіграє гіпокапнія, що виникає внаслідок гіпервентиляції легень різного походження. Метаболічний алкалоз розвивається при отруєнні лугами і при блювоті.

47.Порушення водно-сольового обміну. Набряк та водянка

Порушення водно-сольового обміну виникає в разі гіпофункції щитоподібної залози, підвищення активності вазопресину, інсуліну; вторинного посиленого виділення альдостерону, пов’язаного з нестачею в раціоні натрію; застосування діуретиків, а також надмірного фізичного навантаження. Порушення водно-сольового обміну існує в двох основних формах: гіпогідрії та гіпергідрії. Гіпергідремія - затримка води в організмі при позитивному водному балансі, спостерігається в разі надмірного надходження води в організм. Дегідратація(гіпогідрія) - обезводнення організму, від'ємний водний баланс(може розвиватися при значному потінні, підвищеному розпаді білка, порушенні функції нирок). Набряк - це накопичення рідини в тканинах внаслідок порушення обміну води між кров'ю і тканинами. Водянка - це накопичення рідини в серозних порожнинах організму (черевній, грудній). Розвитку набряку сприяє: позитивний водний баланс, підвищення фільтраційного тиску, підвищення проникливості капілярних судин, порушення відтоку лімфи. Залежно від причин розрізняють набряки серцеві, ниркові, запальні, кахектичні, токсичні, нейрогенні. За механізмом розвитку набряки ділять на: застійний, осмотичний, онкотичний, мембраногенний.