43. Порушення вуглеводневого обміну

Порушення вуглеводного обмiну в органiзмi тварин розпочинається в ротовiй порожнинi на стадії розщеплення полiцукридів пiд впливом амiлази, далi - на стадіях розщеплення i всмоктування вуглеводiв у кишках, їх транспортування та утилiзації, а також мобiлiзації цукрів iз мiсць їх депонування. Причиною порушень можуть стати вади в діяльності центральних механізмів регуляцiї вуглеводного обмiну, які включають нервово- гуморальнi чинники. Порушення розщеплення i всмоктування вуглеводiв у кишках виникає в разі наявностi в ньому запальних процесiв, зменшення видiлення панкреатичного соку, отруєння речовинами, що супроводжується зниженням процесу фосфорилування гексоз. Також знижується інтенсивність надходження вуглеводів до печінки та інших органів і тканин. Основна причина порушення засвоєння глюкози тканинами організму - це зниження активностi iнсулiну. Причинами цього може бути недостатнє видiлення iнсулiну бета-острiвцями пiдшлункової залози внаслiдок пат. проц. у залозi, зниження його активностi, посилена метаболізація інсуліну під час проходження гормону через печінку в загальний кровообіг. В результаті цього розвивається цукровий діабет, який супроводжується гіперглікемією, глюкозурією, поліурією, полідипсією. Основними проявами порушення вуглеводного обміну є гiпоглiкемія, яка х-ся зменшенням запасiв глiкогену в тканинах (ускладнюється при хворобах печiнки); гiперглiкемiя, спричинена надходженням великої кiлькостi вуглеводiв та глюкозурія.

44. Порушення білкового обміну

Порушення білкового обміну спостерігається при порушеннях в травному каналі, порушенні проміжного обміну амінокислот, а також при порушеннях кінцевих шляхів білкового обміну.

Рiвень азотистого балансу є показником стану бiлкового обмiну. У молодняка, вагiтних тварин процеси надходження азоту в органiзм переважають над процесами його видiлення, тобто спостерiгається позитивний азотистий баланс. Відмічають в період росту організму, після голодування, при надлишку соматотропного гормону, андрогенів і інсуліну. Негативний - супроводжуються зниженням надходження азотовмісних сполук з травного каналу в кров, порушенням процесiв використання бiлкiв та амiнокислот тканинами, а також руйнування бiлкiв, їх втрати з сечею, кров’ю. Спостерігається в період голодування, в результаті протеінурії, при опіках, травмах, лихоманці, пошкодженні кишечнику. До негативного азотистого балансу призводить і надлишок в органiзмi статевих гормонiв, якi посилюють обмiн. Зниження iнтенсивностi розщеплення бiлка,а також всмоктування амiнокислот з травного каналу призводить до зменшення їх вмiсту в кровi, це зумовлює послаблення бiосинтезу бiлкiв у клiтинах i розвиток гiпопротеїнемії - зменшення вмiсту бiлка в кровi.

Розвивається гiперамiноацидурiя - збiльшення в сечі вмiсту амiнокислот. Гiпопротеїнемiя, гiпоальбумiнемiя призводять до зниження колоїдно-осмотичного тиску протеїнiв плазми, внаслiдок чого можливе виникнення онкотичних набрякiв. Порушення виведення з органiзму аміаку, сечовини, а також сечової кислоти, креатинiну, iндикану , призводить до тяжких наслiдкiв. Гiперазотемiя - пiдвищення рiвня залишкового азоту в кровi, виникає внаслiдок порушення видiльної функції нирок. Гiперамоніємії – пiдвищена концентрація амiаку в кровi.