45. Асиміляція приголосних за місцем і способом творення

Асиміляція за місцем і способом творення відбувається тільки в середині слів. Найго­ловніші наслідки такої асиміляції:

• Зубні приголосні перед шиплячими змінюються на шиплячі:

[с] + [ш] = [ш:]  (винісши – [ви´н‘іш:и]);

[з] + [ш] = [жш]  (безшумний – [бе^ижшу´мниĭ]);

[з] + [ж] = [ж:] (зжати – [ж:а´ти]);

[з] + [ч] = [жч] (зчистити – [жчи´сти^ети]).

• Шиплячі приголосні перед зубними змінюються на зубні:

[ш] + [с‘] = [с‘:]  (милуєшся – [ми^елу´jе^ис‘:а]);

[ч] + [с‘] = [ц‘с‘] (мучся – [му´ц‘с‘а]);

[ж] + [с‘] = [з‘с‘] (поріжся – [по^ур‘і´з‘с‘а]);

[ш] + [ц‘] = [с‘ц‘]  (дошці – [до´с‘ц’і]);

[ч] + [ц‘] = [ц‘:]  (качці – [ка´ц‘:і]);

[ж] + [ц‘] = [з‘ц‘]  (мережці – [ме^ире´з‘ц‘і]).

• Проривний [т] перед [ч] та [ш] змінюється на шиплячий:

[т] + [ч] = [ч:] (вітчизняний – [в‘іч:и^езн‘а´ниĭ]);

[т] + [ш] = [чш] (найкоротший – [наĭкоро´чшиĭ]).

• Проривний [т] перед [ц] та [с] змінюється на [ц:]:

[т] + [ц] = [ц]  (копитце – [копи´ц:е]);

[т‘] + [с‘] = [ц‘:]  (говориться – [гово´ри^ец‘:а]).

46. Асиміляція приголосних за м'якістю і твердістю

За м’якістю наступним пом’якшеним при­голосним асимілюються [д], [т], [з], [дз], [с], [ц], [н], [л]: [с’ого´д’н’і], [мо^угу´т’н’іс’т’], [д͡з’в’ін], [со^уп’і´л’ц’і], [ц’в’істи´].

Запам’ятай! Якщо приголосний належить до префік­са, його асиміляція кореневим пом’якшеним приголосним не відбувається: [бе^изр’і´дниĭ], [в’ідл’іта´jут’], [ро^узд’і´ле^иниĭ].

Асимілятивне пом’якшення префіксаль­ного приголосного відбувається тільки у та­ких словах: [від’:а´чи^ети], [в’і´д’:іл], [п’ід’н’а´ти], [в’ід’т’а´ти].

Звуки [р], [ш], [ж], [ч], [к], [ґ], [г], [х], [п], [б], [в], [м], [ф] у позиції перед м’якими приголосними не піддаються асиміляційному пом’якшенню.

47 Подовження і Подвоєння приголосних

Подовження - є результатом прогресивної асиміляції(багаття, натхнення, памороззю). Подвоєння- це результат збігу звуків на межі морфем (беззаконний).

Подвоєні приголосні маємо при збігу однакових приголосних:а) префікса й кореня; б) кінця першої і початку другої частини складноскорочених слів; в) кореня або основи на -н- (-нь-) і суфіксів -н(ий), -ник: день —денний; г) якщо основа дієслова минулого часу закінчується на с, після якого йде частка -ся: розрісся.

Приголосні подовжуються, коли вони стоять після голосного: а) перед я, ю, і, е в усіх відмінках іменників середнього роду II відміни (крім родового множини): знання, знанню, у знанні; б) якщо в родовому відмінку множини іменники середнього роду закінчуються на -ів, подвоєння зберігається: почуття — почуттів; в) перед я, ю, і, е в усіх відмінках деяких іменників чоловічого та жіночого роду І відміни (за винятком родового множини з закінченням -ей): суддя, судді, суддю, суддів і т. д; ;г) перед ю в орудному відмінку іменників жіночого роду однини III відміни, якщо в називному відмінку основа їх закінчується на один м'який або шиплячий приголосний: тінь — тінню; мить — миттю; д) перед я, ю в прислівниках типу: зрання, спросоння, навмання та ін.