
- •Радіожурналістика у системі сучасних засобів масової інформації.
- •Інформаційні радіожанри.
- •Становлення радіомовлення.
- •Специфічні виражальні засоби радіо.
- •Радіомовлення у 1920-ті роки.
- •Радіоповідомлення як носій інформації.
- •Радіомовлення у 1930-ті роки.
- •Види інформації за тематикою та способом подання.
- •Радіомовлення у часи Великої Вітчизняної війни
- •Методи обробки початку і фіналу радіоповідомлень.
- •Радіомовлення у повоєнні часи та 1950-ті роки.
- •Інтерв’ю як жанр і метод збору інформації.
- •Радіомовлення 1960-тих років.
- •Відмінність радіоінтерв’ю від інтерв’ю у друкованих змі.
- •Радіомовлення «застійних»часів.
- •Радіобесіда у прямому ефірі – особливості поведінки радіожурналіста.
- •Радіомовлення часів перебудови.
- •Державні і комерційні радіоорганізації України.
- •Радіомовлення на сучасному етапі.
- •20.Особистісний вплив радіожурналіста на сприймання радіопередач.
- •Культура мови радіожурналіста та її вплив на слухача.
- •Аналітичні радіожанри.
- •Радіомовлення у контексті українського державотворення.
- •Художньо-публіцистичні радіожанри.
-
Радіомовлення у контексті українського державотворення.
На превеликий жаль, у епоху державності ми вступили, не готовими до цього. І тому перед нашими ЗМІ стоїть непросте завдання: формувати державницьке мислення, формувати державницьку рису нашого менталітету на всіх рівнях суспільства, навчити дивитись на власну державу, як на найбільшу суспільну цінність, яка є гарантом безпеки і повноцінного існування нації. Робити це потрібно переконливо, якісно, чітко, без вайлуватості, оскільки державу вже маємо і вчитись жити по-державницьки мусимо для того, щоб її не втратити. Щодо ролі радіомовлення у цих процесах, то потрібно звернути особливу увагу на ті рубрики, де готуються матеріали політичного, економічного, історичного, краєзнавчого характеру. Їхнім авторам потрібно максимально творчо і фахово підходити до підготовки матеріалів, щоб вони були оригінальними, аргументованими, на високому інтелектуальному рівні, такими, що викликають зацікавлення і роздуми над темою, а не профанують її. Щоб не відштовхнути вдумливого слухача, для радіожурналіста дуже важливо уникати примітивізації у висвітленні піднятої теми, у спробі аналізу її проблем, у підборі та побудові аргументації.
Для професійного аналізу складних суспільно-політичних чи економічних процесів є необхідною точка зору та коментар компетентної особи, авторитетного фахівця з даної галузі. До речі, цей журналістський засіб вдало використовують ведучі суспільно-політичних та економічних рубрик українського радіо.
Закінчити розгляд вимог щодо діяльності українського радіомовлення у контексті державотворення хотілось би тим, про що вже було згадано. Воно повинно всіляко сприяти виробленню і прийняттю універсальної дер-жавницької концепції, скерованої на створення держави національної не лише за формою, а й за змістом. Держави, у якій пріоритетними були би права та безпека автохтонної нації, як це є у кожній цивілізованій державі. І нехай це звучить дещо патетично, але лише керуючись національними, державними інтересами можна піднятись до належного економічного рівня, досягнути успіхів як у внутрішній, так і у зовнішній політиці. Адже відомо, що первинною є проблема морального характеру, криза духовності, а суспільно-політичні негаразди походять від головної проблеми.
-
Художньо-публіцистичні радіожанри.
Радіонарис – художньо-публіцистичний жанр, в якому на документальній основі виражальними засобами радіо розкриваються суспільно важливі, цікаві події та явища, в центрі яких – всебічне зображення людини. Специфічні риси радіонарису: актуальність, достовірність, єдність художності і публіцистичності; Конфлікт радіонарису – це зіткнення персонажів – носіїв різних думок; Виражальні засоби радіонарису: слово, музика, шуми, монтаж. Традиційно виділяється 4 види радіонарису: подієвий; проблемний; дорожній; портретний.
Радіозамальовка - досить поширений радіожанр, який ще називають «малою формою радіонарису». Радіозамальовка менша за обсягом, ніж радіонарис, «порушує локальніші проблеми або розповідає про окремі сторони життя людини чи окремі риси її вдачі». Тобто автор не повинен показати певну проблему, характер всеохопно, задача журналіста – знайти найцікавішу грань обраної проблеми.
Радіофейлетон – художньо-публіцистичний жанр, невеликий за обсягом, який за допомогою гумористично-сатиричних засобів показує негативні явища чи людські вади. Це виступ-викриття. До того ж це і повчання для людей, яке, можливо, підкаже, як боротися з негативними рисами. Виражальні засоби радіофейлетону: слово (авторське виконання, читання «за ролями»); музичне супроводження або оформлення; шумові ефекти. Найпоширеніша композиція радіофейлетону – сценка.
Радіокомпозиція - це художньо-публіцистичний жанр, який за допомогою органічного поєднання документальності й образності розкриває певну важливу суспільно-політичну тему. Як правило, її тривалість – 25 – 30 хв.
Радіофільм - це художньо-публіцистична передача, в основу якої покладеної документально-образні матеріали, об’єднані однією темою, що розрахована на сприйняття сучасника. Зміст радіофільму повинен бути на історико-біографічну тематику, інакше це буде радіорепортаж. Основні жанрові ознаки радіофільму: Документальна основа; Ретроспективна інтерпретація (поєднання документів в пояснень за допомогою музики і шумів); У радіофільмі є ведучий, який пояснює події; матеріал організовано у єдину структуру за допомогою монтажу.
Оригінальна радіодрама – драматичний твір, написаний спеціально для радіомовлення з урахуванням його специфіки. Оригінальна радіодрама – це особливий спосіб осмислення реальної дійсності. В основі цього жанру лежить розв’язання конфлікту. Структура: частини, які озвучуються акторами; ремарки; шуми; музика. Оптимальний термін звучання: 20 – 40 хв. Сучасна радіодрама несценічна, позбавлена театральних умовностей, близька до літературного жанру новели. У раідодрамі невелика кількість персонажів і невеликий обсяг, проте підняті проблеми досить масштабні і виходять за межі окресленого конфлікту.