16. Радіобесіда у прямому ефірі – особливості поведінки радіожурналіста.

Радіобесіда є важливою формою пропаганди, популяризації історичних, духовних, культурних, мистецьких, наукових, економічних та інших цінностей українців. Радіобесіда – це жанр, в якому розглядаються, роз’яснюються гуманістичні засади української національної ідеї, актуальні проблеми у політичній, соціальній, економічній, науковій, освітній, культурній та інших сферах життєдіяльності суспільства і держави. Радіобесіді (її прототипом у газеті – стаття) притаманний дослідницький підхід до життєвих явищ. Головне у радіобесіді – широке теоретичне і практичне узагальнення на основі популярного, чітко визначеного роздумування, розмислення, співвідношення певних фактів, явищ, поглядів про ту чи іншу проблему. У радіобесіді використовується тільки один виражальний засіб радіо – слово (усна мова). Поняття “бесіда” містить у собі живу, невимушену розмову зі слухачами, таку форму спілкування, коли у виступаючого встановлюється тісний психологічний контакт з аудиторією.

Прямий ефір – це завжди фіксація моменту життя, опис ситуації. Тому суб’єктивна форма викладу матеріалу є неминучою. Автор програми з повним правом говорить від першої особи, від свого "Я", описує свої відчуття. А це означає, що саме в цьому випадку виникає потреба в індивідуалізації мови, голосу.

Перш за все радіожурналіст повинен бути впевненим в собі. Але саме впевненим а не самовпевненим, коли ведучій протиставляє себе оточуючим і тому виглядає зухвало. Стриманість, по суті, означає економію в прояві емоцій, своїх особистих симпатій і антипатій, вміння залишатись в коректних професійних рамках. Іноді в ефірі звучать зухвалі провокації і щоб виглядати достойно ведучому дуже потрібно бути стриманим, не грубити у відповідь. Але є і інша крайність – емоційна скупість. Тоді ефір стає безбарвним та нецікавим. Тактовність – супутниця стриманості, правильний вибір поведінки стосовно конкретних обставин. Тактовність – це інстинктивне почуття рівноваги, а не маска. Це повага і розуміння до особистості співрозмовника, мотивів, якими він керується в спілкуванні з журналістом. Це і обережність і люб’язність у тих випадках, коли ці якості особливо потрібні. Мобілізованість як зовнішня так і внутрішня. Журналіст повинен триматися без фамільярності, без надмірною напруги і завжди виглядати готовим до діяльності.

Треба пам’ятати, що в процесі спілкування інтереси людей різняться, між ними так чи інакше розподіляються ролі: один партнер (саме радіожурналіст) намагається отримати інформацію, а інший – повинен дати її. Саме при спілкуванні виникають різні проблеми, яких радіожурналіст повинен або уникнути, або запобігти їм. Слово, яке ви сказали в прямому ефірі вже не повернеться. Найкращий варіант - це позиція рівних, коли кожний з співбесідників – професіонал в своїй справі. Для радіоведучого є одне правило, яке діє завжди: будь самим собою.

17. Радіомовлення часів перебудови.

Найважливішим досягненням і водночас яскравим свідченням якісного оновлення інформаційного мовлення у період перебудови стала ранкова інформаційна програма. Вона була створена у відповідь на кампанію модернізації радянської системи, проголошену Михайлом Горбачовим. Своєрідний перехід від періоду мовчазного однодумства до свободи слова. Радіожурналістам було дозволено показувати усю множинність істин, увесь спектр політичних поглядів, але за умови, якщо вони не будуть виходити за межі соціалістичного вибору.

Ось саме на цих засадах – гласності, плюралізму, демократії – й розробив концепцію нової інформаційної програми головний редактор Головної редакції інформації В.Рєзніков. Перший випуск ранкової інформаційної програми з’явився в ефірі 1 січня 1988 року. На відміну від ранкового випуску, що вона замінила, нова програма лунала в ефірі уже не пів, а цілу годину – з 8.00 до 9.00. На конкретних прикладах і зразках ранкова програма прагнула показати, як перебудова втілюється в життя: через демократизацію та гласність, через економічну реформу, духовно-моральне оздоровлення суспільства, нові підходи до соціальної політики. Змінилася й манера спілкування зі слухачами. Вона стала природною, ненав’язливою, орієнтованою на повагу до людини. Важливою прикметою інформаційного мовлення у роки перебудови стали прямі ефірні передачі.

Серед загалу цих передач своєю суспільною значимістю вирізняються трансляції сесійних засідань Верховної Ради України, які інформаційна служба налагодила у 1990 році. Ще однією привабливою новинкою тих років стало “телефонне радіо”. З його появою слухачі дістали можливість одержувати відповіді на свої телефонні звертання на радіо прямо із студії у момент передачі.