13. Радіомовлення 1960-тих років.

Після приходу Хрущова до влади, партія визнає роботу журналістів “важливою і корисною”, наголошує на тому, що вони подають їй серйозну допомогу у вирішенні завдань господарського й культурного будівництва. З легкої руки Хрущова журналістів починають іменувати “підручними партії”.

Широку підтримку, наприклад, інформаційна служба подавала заходам, спрямованим на реорганізацію машинно-тракторних станцій. В ефірі пролунало на цю тему понад 200 виступів.Так само широко висвітлювала інформаційна служба реалізацію інших сільськогосподарських проектів Хрущова – освоєння цілини, вирощування кукурудзи, перехід на нову систему сівозмін, залучення до роботи в колгоспах досвідчених інженерів і техніків. Усі вони теж не принесли відчутних результатів.

Невдачі зазнали наші попередники й при спробі розвивати громадські засади в діяльності інформаційної служби. Тоді на виконання партійних настанов при багатьох редакціях були створені нештатні відділи, громадські ради, розвивалася мережа нештатних кореспондентів. До співпраці з інформаційною службою запрошувалися сотні робсількорів, представників інтелігенції. За пропозицією українського Держкомітету в Москві на Центральному радіо була створена редакція міжреспубліканського обміну інформацією. Щодня усі республіканські комітети передавали сюди по два-три повідомлення, а у відповідь одержували готовий випуск “Вісті з братніх республік”. Досить швидко він став одним із найпопулярніших радіовидань.

На початку 1964 року кількість випусків “Останніх вістей” у Першій програмі дорівнювала десяти. Значні успіхи були досягнуті й у справі радіофікації. За рівнем радіофікації Україна посіла одне із перших місць у СРСР, на кожних трьох мешканців республіки припадав один радіоприлад.

14. Відмінність радіоінтерв’ю від інтерв’ю у друкованих змі.

Хоча радіо і газетне інтерв'ю, можна сказати, близькі родичі, між ними існує чимала різниця. Вона проявляється, наприклад, в тому, що в газеті журналіст сам викладає відповіді на задані питання. На радіо в ідеальному випадку інтерв'ю створюється в той самий момент, коли його отримує слухач. Але і записані на плівку інтерв'ю зберігають риси справжнього документа, зберігають голос, стиль мовлення, інтонації мовця. Зміст інтерв'ю в газеті відповідає на питання, що сказав інтерв'юйований, а радіоінтерв'ю - на питання, що і як він сказав. Журналіст-газетяр обробляє і готує матеріал інтерв'ю після того, як відбудеться його розмова з інтерв'юйованим; радіожурналіст, навпаки, ретельно готується до самого процесу, акту взяття інтерв'ю, тобто значна частина його зусиль пов'язана з підготовкою до інтерв'ю.

15. Радіомовлення «застійних»часів.

Період правління Брежнєва часто називають “застоєм”. Та для практики інформаційної служби така характеристика є правильною тільки наполовину. З ініціативи комуністичної партії був розпочатий складний і тривалий процес. Він охопив три п’ятирічки та призвів у радіомовленні до своєрідного “інформаційного вибуху”. Початок цьому процесу був покладений на XXIII з’їзді КПРС. З’їзд наголосив на потребі будувати політичну агітацію на основі широко й систематично поставленої інформації населення про політичне, економічне, культурне життя країни і міжнародне становище. У відповідь на ці вимоги партії Українське радіо із квітня 1965 року розпочинає трансляцію інформаційно-музичної радіопрограми “Промінь”.

Нова радіопрограма була побудована за принципом: випуски новин, що становили головний зміст програми, через кожні півгодини чергувалися із музичними концертами. Така побудова радіопрограми дозволяла одночасно з розвагою інформувати слухачів, постійно тримати їх у курсі всіх найважливіших подій внутрішнього та міжнародного життя. Тим самим творці нової радіопрограми прагнули досягнути ще однієї мети нейтралізувати вплив ворожих радіостанцій, взяти на себе ту категорію слухачів, яка у пошуках гарної музики та новин постійно “шарила” по ефіру. Натикаючись на “Промінь”, вона діставала і те, й інше.

Розширилися на цей час і обсяги інформаційного мовлення із обласних центрів. Деякі з них почали готувати і передавати щодоби по два випуски новин: один – вранці, другий – ввечері. Загальна кількість випусків новин, переданих за роки восьмої п’ятирічки з обласних центрів, перевищила 25 тисяч, а кількість вміщених у них повідомлень – 300 тисяч. Випуски низового радіомовлення передавались у зручний для місцевих слухачів час і, як правило, не порушували основних програм обласного, республіканського та союзного мовлення.

На XXIV з’їзді КПРС здійснюваний курс на поліпшення системи політичного інформування, а також зусилля засобів масової інформації у цьому напрямі дістали позитивну оцінку. Одночасно з’їзд вказав на потребу дальшого поліпшення дієвості й оперативності інформаційної роботи, закликав повніше використовувати ресурси інформації як важливого інструменту керівництва, засобу виховання та контролю. Реалізуючи ці настанови партії, Українське радіо знову збільшує обсяги інформаційного мовлення. Випуски новин почали передавати через кожні півгодини, а не через кожну годину, як було раніше. В усіх обласних центрах були створені кореспондентські пункти, акредитовані власні кореспонденти Українського радіо, які до того діяли тільки у 15-ти із них.