7. Радіомовлення у 1930-ті роки.

Радянське радіо дотелевізійної епохи 1920-1930-х років володіло рядом унікальних властивостей, технічно недоступних для інших ЗМІ. Перш за все, воно було набагато оперативніше, ніж друкована преса. За допомогою вимовлених слів радіоведучий практично водночас із тим, що відбувалося подією описував його в образі, доступному для сприйняття людей з будь-яким рівнем грамотності. «Всеосяжність», тотальність зближували саму ідейну складову радіомовлення з перемогла в країні більшовицькою революцією. Образ «ідеї, що носиться в повітрі» був їм однаково близький. Найважливішою особливістю радіоефіру було те, що слухачі не бачили, хто говорить. Досвідчений диктор інтонацією і тембром може надати своєму голосу різко директивний характер і змусити слухачів повірити в «об'єктивність» і «правдивість» ретранслюється їм в «оцінки» якоїсь інформації, використовувати «авторитарні властивості невидимого голосу. Прикладом нового використання можливостей мовлення стало створення в 1928 році Робітничо-селянського університету на радіо. Вже в 1929 році був створений цілий ряд інших радіоуніверсітетов: робочий, селянський, комуністичний, комсомольський. Ця ініціатива концентрувала в собі надії на «просвіта» народу, шляхом тотальної радіофікації - установки радіоточок на кожній вулиці, в кожному селі, а потенційно - в кожному будинку.

8. Види інформації за тематикою та способом подання.

За тематикою: статистична інформація (документована інформація, що дає кількісну характеристику масових явищ та процесів, які відбуваються в економічній, соціальній, культурній та інших сферах життя суспільства); масова інформація (інформація, що поширюється з метою її доведення до необмеженого кола осіб); інформація про діяльність державних органів влади та органів місцевого і регіонального самоврядування; правова інформація (будь-які відомості про право, його систему, джерела, реалізацію, юридичні факти, правовідносини, правопорядок, правопорушення і боротьбу з ними та їх профілактику тощо); інформація про особу (відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована); інформація довідково-енциклопедичного характеру (систематизовані, документовані, публічно оголошені або іншим чином поширені відомості про суспільне, державне життя та навколишнє природне середовище); соціологічна інформація (будь-які документовані відомості про ставлення до окремих осіб, подій, явищ, процесів, фактів  тощо). За формою подання інформація поділяється на такі види: текстова (передається у вигляді символів, призначених позначати лексеми мови); числова (у вигляді цифр і знаків, що позначають математичні дії); графічна (у вигляді зображень, подій, предметів, графіків); звукова (усна або у вигляді запису передачі лексем мови аудіальним шляхом).

9. Радіомовлення у часи Великої Вітчизняної війни

Під час Великої Вітчизняної війни, коли більшість радіостанцій була знищена в наслідок воєнних дій, населення України було змушене слухати радіопередачі німецької окупаційної влади, або ж радіомовлення Московських і радянських військових радіостанцій. У листопаді, в зв`язку з наступом ворога було евакуйовано Український радіокомітет, який переїжджає до Саратова. Вже 23 листопада 1941р. розпочала роботу радіостанція Т.Г. Шевченка. Радіостанція щоденно по кілька годин на добу інформувала населення України про найважливіші події на фронтах, у країні та за кородоном. Основний тягар цієї роботи взяла на себе радіостанція «Радянська Україна», що запрацювала в Москві після відкриття радіостанції їм. Т.Г.Шевченка. Щоденно вона готувала радіогазету, в кожному випуску якої звучали звернення Радіоінформбюро, кореспонденції з фронтів, розповіді про партизанські бої, інформація про роботу Уряду України, роботу українців у тилу.

Перед мікрофоном часто виступали бійці, командири Червоної Армії, селяни й робітники, відомі вчені, письменники. Через цю радіостанцію велися спеціальні передачі для партизанів і підпільників, зміст яких ті могли не лише почути, а й записати та поширити серед населення – усно, в рукописах і друковано. У зв`язку із початком визволення території України починає вести передачі українською мовою ще одна радіостанція – «Дніпро». Ця радіостанція просувалася слідом за війсками Першого Українського фронту. 6 листопада 1943р. столицю України було визволено, а в грудні по міській трансляційній мережі вже звучали інформаційні випуски, які передавались тричі на добу – вранці, вдень і ввечері Радіо допомагало поширенню патріотичних, героїчних і ліричних пісень воєнного часу.

У роки війни радіотрансляційні вузли як в тилу, так і на прифронтовій смузі дозволяли мільйонам людей приймати радіопередачі, оперативно отримувати інформацію про стан речей на фронті. Провідне радіо сповіщання виконувало також важливу функцію швидкого сповіщення населення про нальоти ворожої авіації, про наближення військової загрози та необхідності швидкого полишення небезпечної території: бліндажів, домівок, шпиталів і таке інше.