51.«Тренос» Мелетія Смотрицького

"ТРЕНОС" ("Плач") — полемічний твір Мелетія Смотрицького, виданий у 1610 польською мовою під псевдонімом Теофіл Ортолог. Написаний як речитатив-голосіння матері — православної церкви, що символізує вітчизну, поневолену і зраджену її власними синами. Спрямований проти тієї частини українсько-білоруської князівсько-шляхетської верхівки, що прийняла католицтво, позбавивши свій народ політичного і релігійного захисту. Особливо гострій критиці автор піддає політику римської курії, претензії папи римського очолити Вселенську християнську церкву. За системою образів-символів твір наближається до стилю барокко. "Тренос" користувався великою популярністю серед православних, а король Сигізмунд III спеціальним універсалом заборонив продавати цю книгу.Назва книги "Плач Східної церкви" вже вказує на мету автора - викликати співчуття до гнаної православної церкви, звернути увагу уряду на попрання її прав, довести недоцільність і зловредність Берестейської унії. Смотрицький зобразив церкву у ліричному образі Матері, залишеної своїми дітьми-православними, яка скаржиться на свою долю: "Горе мені, бідній, горе нещасній, ах, з усіх боків пограбованій! Руки мої в оковах, ярмо на шиї, пути на ногах, ланцюг на стегнах, меч над головою обосічний". У бідах церкви полеміст звинувачує, насамперед, церковні православні верхи, які уклали церковну унію з католиками. Смотрицький картає вище духовенство й за те, що через їхнє недбальство і неосвіченість від православ'я відпало багато знатних родин - "у різні секти і віри повтікали". Він наводить довгий-довгий список княжат та родовитої шляхти, які протягом XVI та початку XVII століть перейшли до католицизму чи протестантизму.  Книга Смотрицького "Тренос або плач Східної церкви" (читачі називали її "Лямент") була сприйнята сучасниками як сенсація. Сам Смотрицький згадував пізніше, що він був тоді оточений "славою, ласкою, милістю всенародною". Книга ходила по руках, її читали і перечитували, вважали неоціненним скарбом; траплялися навіть такі, що заповідали класти її собі в домовину. У «Треносі» М.Смотрицький виявив ґрунтовні знання й вільну орієнтацію у західноєвропейських літературах, мистецтві, культурних традиціях. Письменник поєднував широку ерудицію з умінням професіонально застосувати свої знання. Українським письменником створюється антигуманний образ римо-католицької церкви.

52. «Палінодія» Захарія Копистянського

Найвизначнішим твором З. Копистенського була «Палінодія», що в перекладі з грецької «оборона», «відсіч». Над нею автор працював протягом 1619-1622рр. Це найоб’ємніший твір полемічної літератури, в якому автор виступив на захист православ’я і пророкував загибель Речі Посполитої, що пригноблює український народ. «Палінодія» - пристрасний, бойовий виступ передової людини свого часу проти темних сил катольцько-уніатської реакції. Книга складається з передмови, 4 частин і додатку. Частини поділяються на розділи, а розділи – на артикули. Всі частини твору об’єднуються спільним ідейним задумом – довести незаконність Брестського собору, непотрібність і шкідливість «згоди» з католицьким Римом. У передмові до читача письменник коротко говорить про причини, які спонукали його взятися за перо. Це насамперед вимоги багатьох православних написати книгу на захист своєї віри і народності. У творі Копистенський зло висміює католицько- уніатську верхівку. Він пророкує шляхетській Польщі неминучу загибель, говорячи про тяжке становище трудящих мас, про ті страшні кривди, яких зазнав український народ . Автор є поборником дружби і братнього єднання східних слов’ян, їх свободи і незалежності. Значну увагу приділяє історичному минулому, прагне звести численні факти і події в певну систему, широко використовуючи для цього історичні документи, праці давніх авторів, дані літописів, народні легенди казки та перекази. Яскравим фрагментом є опис героїчної битви російських військ з турками і татарами, в якій брали участь і козаки, що виявили мужність і відвагу. Основна тенденція, що пронизує «Палінодію», - це захист слов’янських народів від католицько-уніатських загарбників. За формою книга – це оборона православ’я, а по суті – оборона народності, боротьба за визволення народу від релігійного, національного і економічного гніту польських панів. Основною рисою стилю твору є логічний і ясний виклад. Для переконливості автор широко використовує елементи фольклору, особливо прислів’я.

"Палінодія, або Книга оборони" — найбільш популярний твір Копистенського, одна з перших спроб заглянути в далеке минуле рідного народу, щоб почерпнути в ньому силу для боротьби проти іноземного поневолення. Спрямована вона проти книги віленського уніатського архімандрита Лева Кревзи "Obrona jednosci cierkiewney". Основний зміст твору — спростування тверджень католицьких авторів, які обстоював і Кревза, про зверхність влади папи римського над усіма християнськими церквами, викриття спроб Ватикану будь-якими способами насадити католицизм серед народів православного сповідання. В полеміці із своїми противниками Копистенський звертався до громадянської і церковної історії, всієї попередньої культури, підкреслюючи, що його "Палінодія..." з великою працею написана, а матеріал він почерпнув не тільки із Св. Письма, а й з певних авторів, істориків. Полемізуючи з католицькими авторами, він проявив глибоку ерудицію в богословській і полемічній літературі, а створений ним звинувачувальний список джерел налічує більш як 100 назв.

Полеміка з католицизмом сприяла постановці і дослідженню 3. Копистенським цілого ряду соціально-політичних та історико-культурних проблем, зокрема загальнослов'янської єдності, розвитку письма, книжності слов'янських народів, взаємодії їх культур, внеску кожного з них у загальну скарбницю духовних багатств слов'янського світу. За глибиною і ґрунтовністю поставлених проблем, їх науковою аргументацією твір Копистенського не мав собі рівних у літературі того часу. Прославляючи "зацность" і "мужество" народу руського, він за літературною традицією виводить походження слов'ян від біблійного Яфета, наголошуючи, що цей народ славним був, від чого й пішла його назва "славенський". Звертаючись до історії свого народу, постійно вказував на абсолютний суверенітет русинів щодо Риму, чим відкидав його претензії на духовне підкорення слов'янських народів. З глибокою повагою і толерантністю він ставився і до інших народів — сербів, чехів, словаків, поляків, висловлюючи особливі симпатії до болгар. На думку Копистенського, це споріднені народи, які могли б жити у злагоді і мирі, якби унія не роз'єднала їх, завдавши великої шкоди слов'янству. Як ніхто з його попередників, він усвідомив антинародну, анти слов'янську суть унії, її денаціоналізаторський зміст, зазначав, що від унії найбільше страждає простий народ, здирства і насильства над яким католики й уніати чинять спільно з панами і шляхтою при потуранні, а то й при підтримці польського уряду. Проводячи ідею єдності східнослов'янських народів, прославляючи їх героїчне минуле, закликаючи до зближення і згуртування в боротьбі із зовнішніми ворогами, Копистенський захоплено говорив про козаків як захисників не лише слов'янських народів від постійного нападу татар і турків.

У відповідь на твердження католицьких авторів про невченість, неосвіченість слов'янських народів, 3. Копистенський називав цілий ряд імен, які репрезентували візантійсько-слов'янську культуру, істинну мудрість і високу освіченість. Крім просвітницької діяльності Кирила і Мефодія, якій присвячується в "Палинодії..." кілька розділів, він називає відомих богословів і вчених XII—XVI ст. Більше того, Копистенський підкреслював, що вченість, якою вихваляються латиняни, має грецьке походження. Вона занесена на Захід греками після розгрому Константинополя турками.