Соматосенсорні шляхи свідомої чутливості

Ці шляхи називають ще шляхами кіркового напрямку, бо вони закінчуються в кіркових центрах аналізаторів. До них відносяться три шляхи:

1. tractus gangliospinothalamocorticalis;

2. tractus gangliobulbothalamocorticalis;

3. tractus ganglionucleothalamocorticalis.

Tractus gangliospinothalamocorticalis (слайд 5)

Тіло першого нейрона знаходиться в ganglion spinalis. Він є чутливим псевдоуніполярним нейроном, від тіла якого відходить один відросток, що розділяється на периферійний та центральний. Периферійний відросток іде від рецептора в складі соматичних нервів. Він є довгим. Оскільки, він проводить імпульси до тіла нейрона, то він є дендритом. Центральний відросток проводить імпульси від тіла нейрона, тому є аксоном. Аксон в складі задніх корінців вступає у задні роги спинного мозку, підіймається на кілька сегментів угору, і перемикається на другий нейрон. Цей початковий відділ шляху називається tractus gangliospinalis.

Тіло другого нейрона знаходиться в ядрах задніх рогів спинного мозку, а саме: в substantia gelatinosa або nucleus proprius. Його аксон переходить на протилежний бік через commissura alba і підіймається угору, проходячи: спинний мозок, medulla spinalis → довгастий мозок, medulla oblongata → міст, pons → середній мозок, mesencephalon → проміжний мозок, diencephalon, де перемикається на третій нейрон, що знаходиться в таламусі. Цей проміжний відділ шляху називається tractus spinothalamicus.Таких шляхів є два: tractus spinothalamicus lateralis і tractus spinothalamicus anterior.

Тіло третього нейрона знаходиться у вентролатеральних ядрах таламуса. Його аксон проходить через задню ніжку внутрішньої капсули і закінчується в кірковому центрі аналізатора. Цей кінцевий відділ шляху називається tractus thalamocorticalis.

Функція. Через цей шлях передається протопатична чутливість. Протос (гр. protos) із грецької означає надмірний, сильний; патос (гр. pathos) – той, що викликає страждання (звідси клінічний термін – патологія). Протопатична чутливість – це чутливість, що спричинена надмірним за силою подразником, який викликає страждання. До протопатичної чутливості відносять: больову і температурну чутливості, а також грубий дотик, тиск , які належать до тактильної чутливості.

Tractus gangliobulbothalamocorticalis (слайд 6)

Тіло першого нейрона знаходиться в ganglion spinalis. Він є чутливим псевдоуніполярним нейроном. Його дендрит іде від рецептора. Аксон в складі задніх корінців вступає в задні канатики спинного мозку (fasciculus gracilis et cuneatus), підіймається угору до довгастого мозку, де перемикається на другий нейрон. Оскільки, довгастий мозок називають ще bulbus cerebri, то цей початковий відділ шляху називається tractus gangliobulbaris.

Тіло другого нейрона знаходиться в nucleus gracilis et cuneatus. Його аксон переходить на протилежний бік через decussatio lemnisci medialis і підіймається угору проходячи: міст, pons → середній мозок, mesencephalon → проміжний мозок, diencephalon до таламуса, де перемикається на третій нейрон. Цей проміжний відділ шляху називається tractus bulbothalamicus.

Тіло третього нейрона знаходиться у вентролатеральних ядрах таламуса. Його аксон йде до кіркового центру аналізатора. Цей кінцевий відділ шляху називається tractus thalamocorticalis.

Функція. Через цей шлях передається епікритична чутливість. Префікс епі (гр. epi) означає перебування над чим-небудь; крітікос (гр. criticos) – той, що здатний оцінити що-небудь. Епікритична чутливість – це чутливість, яка сприймається корою півкуль, людина усвідомлює дію подразника, але критично оцінити свої відчуття не може. Класичним прикладом епікритичної чутливості є стереогнозія. Стерео (гр. stereos) із грецької означає просторовий, об’ємний, гнозія (гр. gnosis) – означає пізнання, розпізнавання чого-небудь. Стереогнозія – це розпізнавання предметів на дотик. Стереогнозія добре розвинена в сліпих людей. Є окремі незрячі індивідууми, які можуть розпізнавати кольори листків паперу. Вони безпомилково розпізнають аркуш паперу синього, червоного, жовтого чи іншого кольору (усвідомлюють дію різних кольорів паперових листів), але критично оцінити своє відчуття не можуть. У кращому випадку ви почуєте: «…більш чи менш жорсткий, гладкий, тепліший чи холодніший». До епікритичної чутливості відносять ще пропріоцептивну чутливість і різновид тактильної чутливості – дотик.

Розуміючи (усвідомлюючи), що таке протопатична і епікритична чутливості, ви зможете будь-яку зокрема чутливість віднести до тієї чи іншої чутливості із цих двох, а знаючи по якому шляху проводиться протопатична чутливість (tractus gangliospinothalamocorticalis) та епікритична (tractus gangliobulbothalamocorticalis) і топографію цих двох шляхів, ви зможете розповісти провідний шлях будь-якої чутливості. При цьому, розказуючи шлях конкретної чутливості, ви повинні враховувати чотири моменти щодо кожної чутливості, а саме:

1) від якого рецептора проводить нервовий імпульс периферійний відросток (дендрит) чутливого нейрона;

2) у якому ядрі знаходиться тіло другого нейрона;

3) де топографічно проходить аксон другого нейрона і як називається шлях, що він утворює;

4) де знаходиться кірковий центр тої чи іншої чутливості (це матеріал попередньої лекції).

Перейдемо до розгляду аферентних шляхів кіркового спрямування конкретних чутливостей.