18

Лекція: «провідні шляхи: асоціативні, комісуральні та проекційні висхідні.

Провідні шляхи – це послідовні ланцюги нервових клітин (нейронів), по яких здійснюється передача нервового імпульсу від рецептора до ЦНС і в зворотному напрямку – від ЦНС до робочого органа, а також здійснюється взаємозв’язок між окремими ділянками головного та спинного мозку.

Скупчення тіл нейронів утворюють ядра, у яких імпульс перемикається з одного нейрона на інший, а відростки нейронів утворюють нервові волокна (мієлінові та безмієлінові), які формують пучки (fasciculus) і шляхи (tractus).

Розрізняють асоціативні, комісуральні та проекційні провідні шляхи.

Асоціативні провідні шляхи (слайд 2) – це пучки нервових волокон, що з’єднують різні ділянки однієї і тієї ж півкулі. До них відносять:

• fibrae arcuatae cerebri - короткі пучки, які з’єднують поруч лежачі звивини, або через 1-2-і звивини;

• fasciculus longitudinalis superior – з’єднує кору лобової, lobus frontalis, тім’яної, lobus parietalis і потиличної, lobus occipitalis часток між собою;

• fasciculus frontotemporalis є нижньою частиною попереднього пучка, який огинає задній кінець sulcus lateralis і з’єднує кору лобової, lobus frontalis і скроневої, lobus temporalis часток між собою. Задня частина цього пучка називається – fasciculus arcuatus (дугоподібний) – вважається, що цей пучок з’єднує мовний центр Брока, Broca (руховий аналізатор усної мови, який знаходиться в середній лобовій звивині) з мовним центром Верніке, Wernicke (слуховий аналізатор усної мови, який знаходиться в задніх відділах верхньої скроневої звивини);

• fasciculus uncinatus (гачкоподібний) – з’єднує polus frontalis et polus temporalis і прилягаючі до полюсів ділянки кори;

• cingulum – пояс, який з’єднує area subcallosa з різними ділянками лімбічної часки, а саме: girus cinguli, isthmus giri cinguli, girus parahippocampalis, uncus.

• fasciculus longitudinalis inferior – з’єднує кору скроневої, lobus temporalis і потиличної, lobus occipitalis часток між собою;

• fornics – з’єднує hippocampus з corpora mammillaria, відноситься до лімбічної системи.

Комісуральні провідні шляхи (слайд 3) – шляхи, які з’єднують симетричні ділянки різних півкуль. У лекції буде доцільно подати комісуральні шляхи, які відносяться не тільки до кінцевого мозку, але й до інших частин головного мозку. До найважливіших з них відносять:

• corpus callosum – з’єднує майже всі ділянки кори лівої і правої півкуль, тому його ще називають commissura cerebri magna. На серединному розрізі мозолисте тіло добре видно. У ньому розрізняють rostrum, genu, truncus, splenium. На горизонтальному розтині між двома півкулями видно corpus callosum, від якого до lobus frontalis йдуть дугоподібні волокна – малі щипці (forceps minor), а до lobus occipitalis – великі щипці (forceps major). У цілому, волокна corpus callosum утворюють у середині півкуль radiatio corporis callosi, яка йде до кори. При цьому, corpus callosum, здійснюючи передачу вже переробленої в кожній півкулі вторинної інформації, забезпечує стереометричне (просторове) уточнення джерела подразнення та інтеграцію відчуттів і праксису від двох кінцівок;

• commissura anterior – з’єднує кору лівого і правого trigonum olfactorium, а також кору передньої ділянки lobus temporalis;

• commissura fornicis – з’єднує ліву і праву crura forniх;

• adhesio interthalamica, міжталамічне злипання – з’єднує ядра лівого і правого таламуса, відноситься до проміжного мозку;

• commissura posterior – з’єднують ліві та праві відділи проміжного мозку;

• commissura habenularum – з’єднує правий і лівий повідці, відноситься до епіталамуса;

• Commissurae colliculi superioris et inferioris – з’єднують ліві та праві горбики lamina tecti mesencephali;

У цілому, функція асоціативних та комісуральних шляхів полягає в інтеграції (об’єднанні) больової, температурної, тактильної, слухової, зорової та іншої інформацій у сагітальній та фронтальній осях.

Проекційні провідні шляхи – проводять нервовий імпульс у вертикальній осі від нижчележачих нервових структур до вищележачих або у зворотному напрямку. Тому вони поділяються на висхідні та низхідні проекційні шляхи.

Висхідні проекційні шляхи. Їх ще називають аферентними, тобто такими, що прямують до ЦНС. Вони починаються від рецептора, тому є чутливими. Чутливий на латині – сенсорний – тому сенсорні шляхи. Тобто, висхідні, аферентні, чутливі і сенсорні шляхи – це синоніми. Розрізняють наступні сенсорні шляхи.

Класифікація сенсорних шляхів: (слайд 4)

1) соматосенсорні шляхи, які проводять нервові імпульси від рецепторів соми (тіла). Серед них виділяють:

а) шляхи, що проводять імпульс від екстерорецепторів шкіри (тактильних, больових, температурних); їх називають екстероцептивні шляхи;

б) шляхи, які проводять імпульс від пропріорецепторів, що розміщені в скелетних м’язах, сухожилках, суглобових капсулах; їх називають пропріоцептивні шляхи;

2) вісцеросенсорні шляхи, які проводять нервові імпульси від інтерорецепторів, що знаходяться у внутрішніх органах, судинах, залозах, у тому числі залозах шкіри, гладких м’язах; їх називають інтероцептивні шляхи.

Соматосенсорні шляхи. Вище було сказано, що серед них розрізняють екстероцептивні і пропріоцептивні. Але є ще інший поділ цих шляхів:

1. соматосенсорні шляхи свідомої чутливості.

2. соматосенсорні шляхи несвідомої чутливості.

Шановні колеги, у більшості з підручників висхідні шляхи розглядаються наступним чином – спочатку вказується функція, а потім розглядається його топографічний хід. Я буду подавати вам навпаки – спочатку топографію шляху, а з топографії будемо виходити на функцію. Як показує досвід, такий підхід є кращим до розуміння.