Задній (дорсальний) поздовжній пучок, fasciculus longitudinalis posterior/dorsalis (слайд 10)

Починається від ядер сірого горба, nuclei tuberalis та ядер сосочкових тіл, nuclei mamillares і утворений поздовжніми та поперечними волокнами. Розміщений у присередньо-задніх ділянках середнього мозку → моста та довгастого мозку. Він об’єднує між собою, крім вищеназваних ядер, наступні ядра:

1) ядра верхніх горбків середнього мозку (вони є підкірковими центрами зору);

2) рухові ядра, а саме:

а) nucleus motorius nervi trigemini (ядро V пари черепних нервів, яке іннервує жувальні м’язи);

б) nucleus nervi facialis (ядро VІІ пари черепних нервів, яке іннервує мімічні і частину надпід’язикових м’язів);

в) nucleus nervi hypoglossi (ядро ХІІ пари черепних нервів, що іннервує м’язи язика);

3) вегетативні парасимпатичні ядра, а саме:

а) nuclei salivatorius superior et inferior (слиновидільні ядра VІІ і ІХ пар черепних нервів, що стимулюють виділення слини);

б) nucleus posterior nervi vagi (вегетативне ядро Х пари черепних нервів, яке впливає на шлункову секрецію).

Функція. Через цей шлях формується рефлекс, що проявляється у поєднанні жування, ковтання, секреції слини і шлункового соку.

Зауваження. Якщо у хворого хронічний гастрит поєднується зі ксеростомією (сухістю в роті) і порушеним ковтанням – згадайте цей шлях і проконсультуйте хворого в хорошого невропатолога.

Присередній поздовжній пучок, fasciculus longitudinalis medialis (слайд 11)

Починається в середньому мозку від nucleus fasciculi longitudinalis medialis (ядра Даркшевича). Розміщений в присередньо-передніх відділах середнього мозку → моста → довгастого мозку → і верхніх сегментів спинного мозку. Поздовжні і поперечні волокна цього пучка об’єднують ядра III, IV i VI пар черепних нервів (іннервують зовнішні м’язи очного яблука), ядро ХІ пари і мотонейрони верхніх сегментів спинного мозку, які іннервують м’язи шиї, а також ядра VIІІ пари.

Функція. Через цей шлях формується співдружність та узгодженість руху обох очей при: 1) конвергенції (фіксація погляду на предметі, що наближається); 2) свідомому відхиленні їх в той чи інший бік; 3) співдружньому повороті голови і очей на вестибулярні і слухові подразнення; 4) фіксації погляду при русі.

Останній пункт потребує пояснення. Уявімо собі таку віртуальну ситуацію, коли один їде в поїзді і дивиться через вікно вагона, а другий, вчепивши пропелер Карлсона, летить поряд з вагоном і спостерігає за рухами очного яблука першого. Очі першого фіксують предмет, що знаходиться до переду за рухом поїзда → далі погляд веде цей предмет допоки його бачать очі → і далі погляд швидко перестрибує на новий предмет за ходом поїзда. Такі стрибкоподібні рухи очних яблук називаються горизонтальним ністагмом. Якби не було фіксації погляду при русі, то ми бачили б картину за вікном поїзда у вигляді суцільних ліній. Таку картинку можна отримати фотоапаратом знімаючи предмет, що рухається, при великій витримці.

Зауваження. Ністагм можна викликати розкрутивши пацієнта на стільці-вертушці. По частоті ністагму (сповільнена чи пришвидшена) можна судити про функціональний стан даного шляху.