Tractus corticonuclearis (слайд 6)

Тіла перших нейронів знаходяться в 5-6 шарі gyrus precentralis (нижня третина). Їх аксони проходять через: corona radiata → capsula interna (коліно) → середній мозок (середньомедіальна частина crus cerebri) → міст і довгастий мозок, де вони перемикаються на тіла моторних ядер черепних нервів як протилежного, так і гомолатерального (свого) боку, тобто аксони перших нейронів здійснюють неповний перехрест Це рухові ядра наступних пар черепних нервів: ІІІ і IV пари (середній мозок), V, VI, VII пари (міст), ІХ, Х, ХІ, ХІІ пари (довгастий мозок).

Тіла других нейронів розміщені в моторних ядрах черепних нерва. Їх аксони проходять у складі цих черепних нервів, іннервують жувальні та мімічні м’язи, м’язи гортані, глотки, м’якого піднебіння, язика та деякі м’язи шиї.

Клінічні зауваження (морфологічне обґрунтування неврологічних симптомів).

Двобічний вплив рухової кори на мотонейрони черепних нервів має велике значення, бо останні мають відношення до центрів дихання і серцевої діяльності. Виключення становлять:

• nucleus nervi abducentis (VI пара), що іннервує бічний прямий м’яз очного яблука;

• верхня частина nucleus nervi facialis (VII пара), нейрони якої іннервують мімічні м’язи верхньої частини лиця (м’язи, які розташовані між очною та ротовою щілинами);

• nucleus nervi gypoglossi (XII пара), що іннервує власні та скелетні м’язи язика

Тому при центральному паралічу розвивається недостатність функції відвідного, лицевого та під’язикового нервів за центральним типом на протилежному боці від вогнища ураження кори півкуль, а саме:

• відхилення, протилежного до ураження, очного яблука в медіальний бік – у результаті паралічу бічного прямого м’яза очного яблука (VI пара) і відхилення очного яблука медіально здоровим присереднім прямим м’язом очного яблука;

• під час дихання щока вітрилить – у результаті паралічу щічного м’яза (верхня частина VII пари);

• згладження носо-губної складки – у результаті паралічу м’язів-підіймачів кута рота і верхньої губи та паралічу великого і малого виличних м’язів (верхня частина VII пари);

• опущення кута рота – у результаті паралічу вищеперерахованих м’язів (верхня частина VII пари) і відтягування кута рота донизу здоровими м’язами-опускачами кута рота і нижньої губи (нижня частина VII пари);

• девіація (відхилення) язика в бік паралізованих м’язів – у результаті того, що підборідно-язиковий м’яз здорового боку виштовхує свою половину язика до переду, тоді як паралізована половина язика відстає (XII пара).

Іі. Екстрапірамідна рухова система

Екстрапірамідна система проводить несвідомі рухові імпульси від підкіркових ядер, які забезпечують:

1. автоматичну (несвідому) регуляцію роботи м’язів;

2. підтримку м’язового тонусу при стоянні і перерозподіл м’язового тонусу під час рухів;

3. створення фону готовності м’язів для здійснення швидких, точно координованих, цілеспрямованих рухів, які здійснюються пірамідною системою;

4. здійснення безумовно-рефлекторних рухів, а саме, захисних і співдружніх, а також умовно-рефлекторних рухів, які виробляються у процесі навчання, у тому числі професійних, надаючи їм плавності і завершеності;

5. разом з лімбічною системою приймають участь у формуванні емоційно-афективних реакцій організму.

Пояснення до розумуння функцій екстрапірамідної системи.

Перші дві функції пояснення не потребують.

Для розуміння третього пункту приведемо життєвий приклад. Як ми переходимо проїжджу частину вулиці? Ми підходимо до краю тротуару, дивимося вліво і вправо, переконуємося що немає транспорту – і швидко переходимо на протилежний бік. Швидко переходимо тому, що в нас ектрапірамідна система швидко створила фон готовності м’язів для реалізації свідомого руху – перехід на протилежний бік. Придивіться як переходить проїжджу частину стара людина. Вона також дивить в обидва боки, щоб переконатись, що немає транспорту. А далі вона починає дрібно тупцювати на місці – бо, в результаті багатьох причин, її екстрапірамідна система функціонує недостатньо і фон готовності м’язів створюється повільно. Цей стан може тривати до хвилини і більше. Як тільки-но створився фон готовності м’язів – вона швидко перебігає на протилежний бік. Ця ситуація є найчастішою причиною того, що старі люди часто попадають в ДТП. Тому порада – якщо ви за кермом автомобіля і бачите, що дорогу переходить стара людина, то краще зупинитися і дочекатися поки вона перейде. Це вбереже вас від великих проблем.

Для розуміння четвертої функції також приведемо життєвий приклад. Твереза людини швидко підходить до автомобіля і без проблем вставляє ключ в пази дверного замка та відкриває дверці. Випивша людина, в результаті того, що алкоголь порушив функцію екстрапірамідної системи, довго і з трудом вставляє ключ в пази замка – відсутня плавність і завершеність рухів.

Зауваження. Сьогодні ми разом морфологічно обґрунтували, що сідати випивши за руль геть недоцільно – немає плавністі і завершеністі рухів!

П’ята функція реалізується, в основному, за рахунок безпосереднього зв’язку хвоста хвостатого ядра з мигдалеподібним тілом, яке відноситься до лімбічної системи. Емоційно-афективні реакції – це поведінка людини, поза, її рухи, які супроводжують стан сильного емоційного переживання. Наведемо життєвий приклад. У темну-темну ніч, назустріч людини виходить великий престрашний зловмисник. У кожної людини це викличе стан сильного емоційного переживання у вигляді страху, жаху, але емоційно-афективна реакція в кожного буде різною. Так, боксер прийме боксерську стойку, інші мужчини, не боксери, зазвичай розвертаються і тікають (це підсвідомо, і немає чого їх звинувачувати в боягузтві), особи жіночої статі – починають голосно кричати і, як правило і дивно, стоять ніби «вкопані» – треба ж тікати (але це ж підсвідома реакція!). Верещать також дівчата якщо їх легенько щипати. Це також підсвідома емоційно-афективна реакція, тільки з іншої причини – від нестримної радості, що їх замітили хлопці (і немає чого їх ганьбити в невихованості).

До екстрапірамідної системи, в класичному розумінні, відносять підкіркові ядра і провідні шляхи, які ще в 60-х роках минулого століття описав М.Г.Прівес із співавторами, але на сьогодні знання про цю систему розширились.

До ядер екстрапірамідної системи відносять (слайд 7):

• Thalamus. З багатьох ядер таламуса до екстрапірамідної системи безпосереднє відношення мають nuclei mediales, в яких перемикаються висхідні на низхідні шляхи цієї системи.

• Corpus striatum, до якого відносяться nucleus caudatus et putamen. Це філогенетично молодша частина стріопалідарної системи

• Pallidum, який складається з globus pallidus lateralis et medialis і відноситься до філогенетично старої частини стріопалідарної системи. Від цих ядер беруть початок нейронні ланцюги (шляхи), які керують позою і рухами.

Встановлено, що філогенетично молодша стріарна частина стріопалідарної системи гальмує її палідарну частину. Це гальмування здійснюють ГАМК-ергічні (холінергічні) нейрони, які нещодавно відкрили в хвостатому ядрі.

• Nucleus subthalamicus Luizi, яке зв’язане з паллідум двосторонніми зв’язками.

• Nucleus ruber, що має філогенетично стару частину – pars magnocellularis і філогенетично нову – pars parvocellularis, від яких починаються різні шляхи.

• Substantia nigra, яка складається з pars reticularis, від якої ідуть волокна до ретикулярної формації, і pars compacta, від якої ідуть волокна до рallidum. У pars compacta чорної речовини нещодавно відкрито дофамінергічні нейрони, які гальмують ГАМК-ергічні нейрони сorpus striatum.