13. Вільна частина нижньої кінцівки: відділи. Стегнова кістка та наколінок: анатомічна будова, ознаки приналежності до правого чи лівого боків, скостеніння, його аномалії, рентген анатомія

Кістки вільної частини нижньої кінцівки

Стегнова кістка (femur, os femoris) - найбільша довга трубчаста кістка в організмі людини (рис. 92), вона має тіло (діафіз) і два кінці, або наростки (епі­фізи). На верхньому, проксимальному наростку роз­міщена головка стегнової кістки (caput femoris), що входить в кульшову западину і утворює кульшовий суглоб. На середині головки є ямка головки стегнової кістки (fovea capitis femoris) місце прикріплення зв'язки головки стегнової кістки. Довга шийка стег­нової кістки (collum femoris) з'єднує головку з тілом під кутом приблизно 130°.

На межі шийки і тіла помітні два приростки (апо­фізи), до яких прикріплюються м'язи. Це великии вертлюг (trochanter major), що розташований вгорі . збоку, і малий вертлюг (trochanter minor), який розмі­щенні! позаду і присередньо нижче від краю шийки. На присередній поверхні великого вертлюга, з боку шийки стегнової кістки, є вертлюгова ямка (fossa trochanteric а). Попереду між обома вертлюгами проходить міжвертлюгова лінія (linea intertwchanterica), позаду - міжвертлюговий гребінь (crista intertrochan­teric а). Tiio стегнової кістки (corpus femoris), що має циліндричну форму, випукле вперед, дещо скручене навколо поздовжньої осі. Передня і бічна поверхні тіла гладкі, на задній поверхні помітна шорстка лінія (linea aspera), яка складається з присередньої губи і біч­ної губи (labium mediale et labium laterale). Ці лінії розхо­дяться догори і донизу, до них прикріплюються м'язи. Зверху губи підходять до великого і малого вертлю­гів стегнової кістки. Бічна губа товстіша, зверху вона утворює сідничну горбистість (tuberositas glutea) - місце прикріплення великого сідничного м'яза. При- середня губа продовжується в шорстку гребінну лінію (lineapectinea) для прикріплення однойменного м'яза. На нижньому кінці стегнової кістки обидві губи об­межують трикутної форми підколінну поверхню (facies poplitea). До горбів, ліній і губ прикріплюються м'язи, що приводять в рух стегно і гомілку.

Нижній, дистальний наросток (епіфіз) стегнової кістки стовщений, він утворює два овальні виростки. Присередній виросток (condylus media lis) більший за розмірами від бічного виростка (condylus lateralis). Ви­ростки позаду розділені глибокою міжвиростковою ямкою (fossa intercondylaris). Над ямкою проходить міжвиросткова лінія (linea intercondylaris), що відді­ляє її від підколінної поверхні. Попереду суглобові поверхні обох виростків утворюють увігнуту наколін- кову поверхню (facies patellaris), до якої прилягає на­колінок. Над присередиім і бічним виростками розмі­щені відповідно присередній надвиросток (epicondylus mediahs) і бічний надвиросток (epicondylus lateralis). Від надвиростків беруть початок м'язи гомілки.

Наколінок (patella) є великою сесамоподібною кісткою для сухожилка чотириголово­го м'яза стегна і має форму заокругленого трикутни­ка. Догори спрямована основа наколінка (basis patel­lae), а вниз - верхівка наколінка (apex patellae). Зад­ня сплощена суглобова поверхня (facies articularis) зчленовується з наколінковою поверхнею стегнової кістки. Передня поверхня (facies anterior) шорстка, опукла, легко промацується через шкіру.

14. Вільна частина нижньої кінцівки: відділи. Кістки гомілки; велико- та малогомілкова кістки: анатомічна будова, ознаки приналежності до правого чи лівого боків, скостеніння, його аномалії, рентген анатомія

Гомілка (cms) має дві довгі трубчасті кістки. Присередньо розташована великогомілкова кістка, збоку — малогомілкова кістка. У кожній з цих кіс­ток розрізняють тіло (діафіз) і два кінці — наростки (епіфізи). Кінці кісток стовщені, верхній (прокси­мальний) кінець великогомілкової кістки утворкк зі стегновою кісткою колінний суглоб. Нижні (дис­тальні) кінці обох кісток гомілки зчленовуються з надп'ятковою кісткою стопи, утворюючи надп'ятко­во-гомілковий суглоб. Між кістками є міжкістковий простір гомілки (spatium interosseum cruris).

Великогомілкова кістка (tibia) найтовща кіст­ка гомілки (рис. 93). На проксимальному стовщено­му наростку великогомілкової кістки є два виростки: присередній виросток (condylus medialis) і бічний ви­росток (condylus lateralis), на яких є верхня суглобова поверхня (facies articularis superior) для зчленування з виростками стегнової кістки. Між присередиьою і бічною частинами верхньої суглобової поверхні ви­ростків великогомілкової кістки майже посередині розташоване міжвиросткове підвищення (eminentia intercondylaris). На цьому підвищенні добре поміт­ні два горбки: присередній міжвиростковий горбок (tuberculum intercondylare mediale) і бічний міжви­ростковий горбок (tuberculum intercondylare latera­le). Попереду від підвищення розташоване переднє міжвиросткове поле (area intercondylaris anterior), а позаду - заднє міжвиросткове поле (area intercondyl­aris posterior), що є місцем прикріплення схрещених зв'язок. На бічній поверхні бічного виростка дещо позаду і знизу є малогомілкова суглобова поверхня (facies articularis fibularis) для зчленування з голов­кою малогомілкової кістки.

Тіло великогомілкової кістки (corpus tibiae) має три­гранну форму з трьома чіткими краями. Передній край (margo anterior) пальпується через шкіру, угорі він по­товщений і на ньому виражена горбистість великого­мілкової кістки (tuberositas tibiae), до якої прикріплю­ється чотириголовий м'яз стегна. Гострий бічний край обернений до малогомілкової кістки — це міжкістко­вий край (margo interosseus). Присередній край (margo medialis) дещо заокруглений. На тілі великогомілкової кістки виділяють 3 поверхні. Присередня поверхня (fa­cies medialis) гладка, її можна промацати під шкірою. Бічна поверхня (facies lateralis) і задня поверхня (facies posterior) вкриті м'язами. На верхній частині задньої поверхні кістки видно шорстку лінію камбалоподібно- го м'яза (linea musculi solei), що проходить косо вниз і присередньо від заднього краю бічного виростка.

Дистальний наросток великогомілкової кістки розширений, на його бічному краї помітна малого­мілкова вирізка (incisura fibularis) для сполучення з малогомілковою кісткою. Від присереднього боку наростка вниз відходить присередня кісточка (malle­olus medialis), за якою помітна неглибока кісточкова борозна (sulcus malleolaris) для сухожилка заднього великогомілкового м'яза. На бічнііі поверхні присе­редньої кісточки є суглобова поверхня присередньої кісточки (facies articularis malleoli medialis), що пере­ходить у нижню суглобову поверхню (facies articularis inferior) великогомілкової кістки. Ці поверхні разом із суглобовою поверхнею бічної кісточки малогоміл­кової кістки зчленовуються з суглобовими поверх­нями надп'яткової кістки і утворюють надп'ятково- гомілковий суглоб.

Малогомілкова кістка (fibula) тонка, її прокси­мальний стовщений наросток утворює головку ма- логомїтової кістки (caput fibulae). На головці виді­ляють верхівку головки малогомілкової кістки (apex capitis fiibulae), а на її присередній поверхні - сугло­бову поверхню головки малогомілкової кістки (fades articularis capitis fibulae) для зчленування з вели­когомілковою кісткою. Тіло малогомілкової кістки (corpus fibulae) має тригранну форму. На тілі мало­гомілкової кістки є три краї: передній край (margo anterior), задній край (margo posterior) і присередній гострий міжкістковий край (margo interosseus). Краї обмежують три поверхні: бічну поверхню (fades lateralis), задню поверхню (fades posterior) і присеред- ню поверхню (fades medialis).

Дистальний наросток малогомілкової кістки стов­щений і утворює бічну кісточку (malleolus lateralis). На присередній поверхні бічної кісточки міститься суглобова поверхня бічної кісточки (fades articular­is malleoli lateralis) для зчленування з надп'ятковою кісткою. На задньому краї кісточки видно ямку біч­ної кісточки (fossa malleoli lateralis), в якій залягають сухожилки малогомілкових м'язів.

15. Кістки стопи: відділи. Кістки заплесна: п’яткова, надп’яткова, човноподібна, кубоподібна, клиноподібні кістки. Кістки плесна, фаланги пальців: анатомічна будова. Скостеніння кісток стопи та його аномалії. Стопа в цілому, рентген анатомія

Кістки стопи (ossa pedis) подібно до кісток кисті поділяють па 3 відділи: заплеснові кістки (ossa tar­si, ossa tarsalia), плеснові кістки (ossa metatarsi; ossa metatarsalia) і кістки пальців, фаланги (ossa digitomm; phalanges) (рис. 94).

До заплеснових кісток (ossa tarsi) належать 7 коротких кісток, що розташовані двома рядами. Задній (проксимальний) ряд має дві великі кістки - надп'яткову і п'яткову. Інші 5 кісток заплесни (чов­ноподібна, кубоподібна і три клиноподібні) утворю­ють переднії! (дистальний) ряд заплесни.

Надп'яткова кістка (talus) має тіло надп'яткової кістки (corpus tali), головку надп'яткової кістки (cap­ut tali) і вузьку частину - шийку надп'яткової кістки (collum tali). Тіло надп'яткової кістки велике, на його верхній поверхні є блок надп'яткової кістки (trochlea tali), що має 3 суглобові поверхні. Верхня поверхня (fades superior) зчленовується з нижньою суглобо­вою поверхнею великогомілкової кістки. Дві інші

суглобові поверхні розташовані з боків блоку: при середня кісточкова поверхня (facies maUeolans medi­alis) і дещо більша бічна кісточкова поверхня (fawes_x malleolans lateralis) Ці по вер KTi і Зчленовуються із су­глобовими поверхнями кісточок великогомілкової і малогомілкової кісток.

Позаду від т,ла надп'яткової кістку відходить зад­ній вЮросток надп'яткової кістки (processus posterior tali), на якому видно борозну сухожилка довгого и'я- за - згинача великого пальця (sulcus tendinis muscuh fie xons hallucis longi) Борозна розділяє цей відросток на присереонш горбок (іиЬегсчІит mediale) і огчнии горбок (tuberculum Iaterale) На і мишій поверхні аиап'яткової klctkti в 3 суглобові поверхи' дж зчленування з п ят­ковою кісткою: передня п яткова суглобова поверхня (facies articularis calcanea anterior), середня п'яткова суглобова поверхня (facies articularis calcanea media) і задня п яткова сі/гчобова поверхня (facies articularis cal­canea posterior) Іноді бувають тільки передня і задня п'яткові суглобові поверхні. Між середньою і задньою п'ятковими суглобояняи поверхнями 11 рот Цить бо­розна надп 'яткової кістки (suit us tali), до якої прикріп­люються зв'язки піднадп яткового ауїлоба. Головка надп'яткової кістки спрямована вперед і присередньо, на ній є заокруглена човнопооїбна суглобова поверхня (facies artnulans naviculans) для ^членування з човно­подібною кісткою.

П'яткова кістка (calcaneus) <* найбільшою кіст кою стопи, вона розташовується під надп ятковою кісткою. Позаду тіла п'яткової кістки є в«иікий_мі- ступ - п ятковии горб (tuber ( alcana) Зверяу на по­верхні п ятковій кістці видаю 3 суглобові поверхні, що відповідають п'ятковим одтлобовим поверхням надп'яткової кістки Це передня надп'яткова сугло­бова поверхня (jacies articularis talaris anterior), ещ>ед- ня надп'яткова суглобова поверхня (facies articularis talaris media) і задня надп'яткова суглобова поверхня (fades articularis talaris posterior). Між середньою і задньою суглобовими поверхнями проходить бороз­на п'яткової кістки (sulcus calcanei), що разом з від­повідною борозною надп'яткової кістки утворюють пазуху заплесни (sinus tarsi). У пазусі розташована зв'язка, що з'єднує ці дві кістки. Вхід у пазуху до­бре помітний на бічній поверхні стопи. Із присеред- нього боку від п'яткової кістки відходить короткий і товстий відросток підпора надп'яткової кістки (sustentaculum tali). Під підпорою продовжується з надп'яткової кістки борозна сухожилка довгого м'яза - згинача великого пальця. На бічній поверхні п'яткової кістки є борозна сухожилка довгого мало­гомілкового м'яза (sulcus tendinis musculi peronei longi). На передньому кінці п'яткової кістки помітна кубо­подібна суглобова поверхня (fades articularis cuboid- ea) для зчленування з кубоподібною кісткою.

Човноподібна кістка (os naviculare) розташову­ється присередньо між надп'ятковою кісткою позаду і трьома клиноподібними кістками попереду. Задня увігнута поверхня кістки служить для зчленування з головкою надп'яткової кістки. Передня поверхня човноподібної кістки має 3 суглобові площадки для сполучення з трьома клиноподібними кістками. На присередньому краї кістки виражена горбистість чов­ноподібної кістки (tuberositas ossis naiicularis) для при­кріплення заднього великогомілкового м'яза. На біч­ній поверхні човноподібної кістки іноді є суглобова поверхня для зчленування з кубоподібною кісткою.

Три клиноподібні кістки (ossa cuneifогmis) - при­середня, проміжна і бічна - розміщені попереду чов­ноподібної кістки. Присередня клиноподібна кістка (os cuneifOtTrte mediate) - найбільша, зчленовується з осно­вою І плеснової кістки. Проміжна клиноподібна кістка (os cundforme intermedium) утворює суглоб з Il плесно­вою кісткою. Бічна клиноподібна кістка (os cuneifогте laterale) зчленовується з IIl плесновою кісткою.

Кубоподібна кістка (os cuboideum) розміщена у бічній ділянці стопи між п'ятковою кісткою позаду та IV і V плесновими кістками попереду. У місцях сполучення цих кісток між собою є суглобові по­верхні. На присередній поверхні кубоподібної кістки попереду видно суглобову поверхню для бічної кли­ноподібної кістки, а позаду від неї - поверхню для зчленування з човноподібною кісткою. На нижній, підошвовій, поверхні помітна горбистість кубопо­дібної кістки (tuberositas ossis cuboidea), перед якою проходить борозна сухожилка довгого малогомілково­го м'яза (sulcus tendinis musculi peronei longi).

До плеснових кісток (ossa metatarsi [I-V],) нале­жать 5 коротких трубчастих кісток. Найкоротшою і найтовстішою з них є 1 плеснова кістка, а найдов­шою - II плеснова кістка. У кожній плесновій кістці виділяють: тіло плеснової кістки (coipus ossis metata­rsi), головку плеснової кістки (caput ossis metatarsi) і основу плеснової кістки (basis ossis metatarsi). Тіла плеснових кісток мають тригранну форму, верхня поверхня опукла. Основи плеснових кісток стовще­ні, на кожній з них є суглобова поверхня для зчлену­вання із заплесновими кістками. Основа І плеснової кістки утворює суглоб із присередньою клиноподіб­ною кісткою. Основи II і III кісток зчленовуються відповідно з проміжною і бічною клиноподібними кістками, а основи IV і V плеснових кісток - з кубо­подібною кісткою. Головка кожної плеснової кістки заокруглена, а на її передній поверхні є суглобова поверхня для зчленування з основою проксимальної фаланги. Головка І плеснової кістки на підошвовій поверхні має дві площадки, до яких прилягають дві сесамоподібні кістки. На бічній поверхні основи V плеснової кістки виражена горбистість п'ятої плес­нової кістки (tuberositas ossis metatarsi quinti [Vp для прикріплення короткого малогомілкового м'яза. На підошвовій поверхні основи І плеснової кістки є гор­бистість першої плеснової кістки [ І [ (tuberositas ossis metatarsi ргіті [І]), до якої прикріплюється сухожи­лок довгого малогомілкового м'яза.

Кістки пальців стопи, фаланги (ossa digitorum pe­dis; phalanges). Стопа людини має п'ять пальців, але вони коротші, ніж пальці кисті. Найтовщим є перший палець [І], або великий палець стопи (digitus primus [I], hallux). Наступні пальці мають такі назви: другий палець [II] (digitus secundus [II]), третій палець [III] (digitus tertius [III]), четвертий палець [IV] (digitus quartus [IV],), п'ятий палець [V] (digitus quintus [V], digitus minimus).

Фаланги пальців (phalanges digitorum) представ­лені короткими трубчастими кістками. Кожний палець, окрім першого, має 3 фаланги: найдовшу проксимальну (phalanx proximalis), середню (phalanx media) і найкоротшу кінцеву, або дистальну (pha­lanx distalis). Великий палець стоїш має дві фалан­ги — проксимальну і кінцеву. Проксимальний кінець кожної фаланги називається основою фаланги (basis phalangis), а дистальний кінець - головкою фаланги (caputphalangis). Між кінцями фаланги розташоване пило фаланги (corpus phalangis). Тіла проксимальних і середніх фаланг ледь вигнуті в тильний бік. Основа кожної проксимальної фаланги має сплощену сугло­бову ямку для зчленування з головкою відповідної плеснової кістки. Основа середніх і кінцевих фаланг має блокоподібну суглобову поверхню - блок фалан­ги (trochlea phalangis) для зчленування з головкою відповідної фаланги. Дистальний кінець кожної кін­цевої фаланги сплощений і має горбистість кінцевої фаланги (tuberositas phalangis distalis

БЛОК 2

1. Череп: мозковий та лицевий (вісцеральний) черепи, продемонструвати на препараті. Норми (положення) черепа, які використовуються при його вивченні в антропології і медицині. Назвати і продемонструвати: лицеву (лобову), верхню (вертикальну), потиличну, бічну, нижню (основну) норми

Череп (cranium) побудований з окремих кісток, які з'єднані між собою (окрім нижньої щелепи і під'язикової кістки) за допомогою швів (рис. 63 та 64) У порожнинах черепа розмішеп різ? за похо­дження! і функцією органи: головний мозок, органи зору, слуху і рівноваги, нюх} і смаку; початкові від­діли травної і дихальної систем Череп забезпечує їм опору і захист-.

Черен поділяють на два відділи: мозковий і лице- внй.'У мозковому черепі (neurocramvm) розміщенні головний» мозок Лицевий череп, або е щеральнии че­реп (viscerocranium) утворює кісткову основу облич­чя, -иочаток травного і Дихального шляхів, у ньому розташован органи чуття,

Мозковий череп дорослої людини за об'ємом у два рази більшмй за лицевий, Він утворений, запар­них кісток — лобової, клиноподібної, нетшшчнеї, ре­шітчастої та парних тім'яних і скроневих кісток. До кісток лицевого черепа належать таї ;і парн кігтям: носова, сльозова, вилична, верхня щелепа, піднебін­на. нижня носова раковина, а також непарні шістки — леміш, нижня щеяена, яка за допомогою суглоба з'єднана з черепом, і під'язикова кістка.

Усі кістки черепа, окрім нижньої щеле­пи і під'язикової кістки, в'єднані між собою міцно і нерухомо за допомогою швів. Тільки нижня гцавепа з'єднана рухомо аі скроневою кісткою за допомогою парного^ифоистю-нмживещвиевиого ауглоба Під я зикова кістка розташована в ділянці імїі між ниж­ньою щелепою і гортанню

Череп побудований складно, він має кілька повер­хонь з різним рельєфом, у ньому виділяють і юрож\ці- Ки і ямки що містять Життєво важливі органи Через отвори в кістках черепа проходять еудщни і нерви.

Для зручності вивчення цілого черепа прийня­то розглядати його з декількох боків Для розгляду черепа зверху запропоновано поняття верхньої нор ми або вертикальної норми (norma supci ,or, noma verticalis). При такому розгляді видно сіляніння дерепа. Коли розглядають череп Ятигь, то говорять цро нижню норму, або основну норму (nonna inferior, nonna basalts), тоді видно зовніщню ощову черепа, вид черепа середу називають лииевою нормою, або лобовою нормою Cnorma facialis, norma frontalis)', ви­гляд збоку бічною нормою (not та lateralis); виляд защу - потиличною нормою (nonna occipitalis).

При розгляді черепа з боків (бічна норма) на межі лицевого і мозкового черепа за виличною ду­гою і плкою верхньої щелепи розміщена пюскронева ямка (fossa injratemporalis), яка вгорі ь дмежована від скроневої ямки підскроневим гребенем великого крила клиноподібної кістки Верхньою стінкою під­скроневої ямки є скронева кістка і велике крило кпи ноподібної кістки Присередня стінка підскроневої ямки утворена бічною пластинкою крилоподібного відростка клиноподібної кіоиеу, а передня стінка - горбом верхньої щелепи і частково виличною кіст кою Спереду підскронева ямка сполучається через нижню очноямкові' щілину (fissura orbitalh inferior) з орбітою, а присередньо, за допомогою крило-верх- ньощелепног щілини (fissura pterngomaxilia, is). - із крило-піднебінною ямкою.