4. Хребтовий стовп (хребет): відділи, фізіологічні та патологічні вигини. Скостеніння хребців, його аномалії. Рентгенанатомія хребта

Скелет тулуба як частина осьового скввета утво­рений хребтовим стовпом (хребтом), що «яэдвиъ- ся з 33- 34 хребців, і грудною кліткою, яку формує груднина, 12 пар ребер і Відповідні грудні хребці.

Хребтовий стовп (хребет) (columna vertebralis) поед­им частини ТІ.'Ш! єдинеціле, виконує захисну й опорну функцію для спинного мозку і вихідних початкових ді­лянок спинномозкових .не^шв. Верхній кінець хребта підтримуа#сшову. До хребта за допомогою поясів крі­питься скел*т верхніх і нижніх кінцівок Положення і форма хребта людини зумовлюють прямоходіння

Хребтовий стовп людини, на відміну від інших сучасних ссавців, має риси пристосування до прямоходіння. Це передусім виявляється в його Б-подібній зігнутості, що забезпечує високі пружні властивості й можливість легкого зрівноваження голови. Найкраще зігнутість хребтового стовпа людини видно збоку. При цьому помітні чотири фізіологічні вигини (див. мал. 35). У шийному і поперековому відділах вигини випуклістю повернуті вперед (лордоз), а в грудному й крижовому — назад (кіфоз).

На стан вигинів хребтового стовпа впливає спосіб життя (заняття спортом, професія, зокрема звична робоча поза). В осіб важкої фізичної праці, особливо пов'язаної з систематичним перенесенням вантажів, усі вигини хребтового стовпа збільшуються. У тих, хто працює сидячи, може помітно збільшитись грудний кіфоз з певним компенсаторним збільшенням шийного лордозу. Поперековий лордоз при цьому зменшується.

Від фізіологічних вигинів хребтового стовпа потрібно відрізняти деякі патологічні його скривлення. До них належить передусім бічне скривлення — сколіоз

У старечому віці, як правило, збільшується грудний кіфоз, що пов'язано з ослабленням тонусу м'язів спини й іноді призводить до старечого горба. У старечому віці, як правило, збільшується грудний кіфоз, що пов'язано з ослабленням тонусу м'язів спини й іноді призводить до старечого горба.

Рентгеноанатомія хребтового стовпа Рентгенографію хребтового стовпа звичайно виконують у прямій, бічній і рідше в косій проекціях. На задній рентгенограмі тіла всіх хребців, за винятком двох перших шийних, і міжхребцеві диски добре контурують у вигляді чотирикутних тіней (хребці) та просвітлень між ними, розміри яких збільшуються донизу, до поперекового відділу. У дорослої людини бічні, верхні й нижні краї хребців завжди рівні, талію добре видно (особливо поперекових хребців). Добре видно дуги хребців, які мають вигляд поперечних або овальних тіней, що нашаровуються на тіні тіл хребців, поперечні та остисті відростки; менш виразні щілини реберно-хребцевих і дуговідросткових суглобів. Внаслідок викривленості крижової кістки на прямій рентгенограмі всі деталі крижово-куприкового відділу хребтового стовпа виявити неможливо. Атлант і осьовий хребець внаслідок нашарування тіні нижньої щелепи у прямій проекції звичайно майже не видні. У бічній проекції найбільш чітко видно деталі (передні, задні, верхні й нижні контури тіл хребців, будова їхньої губчастої речовини, міжхребцеві отвори, суглобові відростки тощо) шийного і поперекового відділів хребтового стовпа. У грудному відділі всі перераховані деталі значною мірою затушовуються внаслідок нашарування пояса верхньої кінцівки. Косу проекцію застосовують головним чином для виявлення щілин дуговідросткових суглобів і розмірів міжхребцевих отворів. Рентгеноанатомія хребтового стовпа Рентгенографію хребтового стовпа звичайно виконують у прямій, бічній і рідше в косій проекціях. На задній рентгенограмі тіла всіх хребців, за винятком двох перших шийних, і міжхребцеві диски добре контурують у вигляді чотирикутних тіней (хребці) та просвітлень між ними, розміри яких збільшуються донизу, до поперекового відділу. У дорослої людини бічні, верхні й нижні краї хребців завжди рівні, талію добре видно (особливо поперекових хребців). Добре видно дуги хребців, які мають вигляд поперечних або овальних тіней, що нашаровуються на тіні тіл хребців, поперечні та остисті відростки; менш виразні щілини реберно-хребцевих і дуговідросткових суглобів. Внаслідок викривленості крижової кістки на прямій рентгенограмі всі деталі крижово-куприкового відділу хребтового стовпа виявити неможливо. Атлант і осьовий хребець внаслідок нашарування тіні нижньої щелепи у прямій проекції звичайно майже не видні. У бічній проекції найбільш чітко видно деталі (передні, задні, верхні й нижні контури тіл хребців, будова їхньої губчастої речовини, міжхребцеві отвори, суглобові відростки тощо) шийного і поперекового відділів хребтового стовпа. У грудному відділі всі перераховані деталі значною мірою затушовуються внаслідок нашарування пояса верхньої кінцівки. Косу проекцію застосовують головним чином для виявлення щілин дуговідросткових суглобів і розмірів міжхребцевих отворів.