18. Анатомічні утворення зовнішньої основи черепа, кісткове піднебіння: описати і проде­монструвати на препараті

Кісткове піднебіння (palatum osseum), що відо­кремлює носову порожнину від ротової попожнини, утворене піднебінними відростками верхніх щелеп 1 горизонтальними пластинками піднебінних кісток. На черепі з боку його зовнішньої основи добре видно, що и парні кістки по серединній лінії з єднані між собою серединним піднебнії г їм швом (sutura valatina mediana) На початку цього шва добре чюмітний різ­цевий отвір (foramen inciswum), яким відкривається в ротову порожнину через різцевиа канал (сапаLs тсі- sivus) По лінії з'єднання заднього краю піднебінних в.дростків верхніх щелей,,:! горизонтальними плас тинками піднебінних кісток утворюється поперечнии пюнебіннии шов (suture palatina transversa) На кін­цях цього шва в основі кожної горизонтальної плас­тинки піднебінних кісток розташовані великий тд небіннии отвір Qoramen palatmum majus), яким від кривається великий тднебіннии канал (canalis palati­nus таюг), і 2—"імалі тонебіьні отвори (joramina palathia minora). Через ці отвори, що сполучають ро­тову порожнину з крило-піднебінною ямкою, прохо­дить великий і малі піднебінні нерви.

Задній край кісткового піднебіння гладкий, має в кінці серединного піднебінного шва виступ - задню носову ость (spina nasalis posterior) Нижня поверхня твердого піднебіння увігнута, иерівна, шорстка.

Отже, тверде (кісткове) піднебіння Є НИЖНЬОЮ стінкою носової порожнини і верхньою стінкою ро­тової нерожнини. Верхня І НИЖНЯ KOM^[4]PKOBi дуги разом із зубами а також тілом та ..яками нижньо¹щелепи утворюють скелет передньої ¹ бічної CTlffOK ротової порожнини

20. Особливості розвитку мозкового та лицевого (вісцерального) черепа. Первинне та вторинне скостеніння кісток черепа. Вікові, статеві та індивідуальні особливості будови черепа. Аномалії розвитку черепа. Рентгенанатомія черепа.

Індивідуальні та статеві особливості черепа

Для індивідуальної характеристики форми чере­па прийнято визначати його розміри (діаметри): по­здовжній, поперечний, висотний. Для виміру черепів використовують краніометричні точки. Перелічимо деякі з них.

Надперенісся (glabella) — найбільш виступаюча вперед точка по серединній лінії в нижній ділянці лобової луски.

Назіон (nasion від грецького nasus - ніс) - точка пе­ретину лобово-носового шва із стріловою площиною.

Метопіон (від грецького metopion - чоло) - точка перетину лінії, що з'єднує верхівки лобових горбів із серединною лінією.

Брегма (від грецького bregma - тім'я) - точка на місці перетину стрілового і вінцевого швів.

Ламбда (lambda) - точка на місці перетину стрі­лового і ламбдоподібного швів.

Ініон (від грецького іпіоп - потилиця) - верхівка зовнішнього потиличного виступу.

Базіон - точка перетину серединної лінії з пере­днім краєм великого отвору.

Поздовжній розмір (діаметр) - це відстань від пере­нісся до ініона. Цей розмір дорівнює 167 198 мм (у чо­ловіків). Поперечний розмір, що відповідає найширшій частині черепа, коливається в межах від 123 до 153 мм Висотний (вертикальний) розмір відповідає відстані від базіона до брегми і дорівнює 126-143 мм.

Співвідношення зазначених розмірів (діаметрів) виражають за допомогою показників, або індексів, які обчислюють у відсотках. Так, відношення поздов­жнього розміру до поперечного, помножене на 100, складає довжинно-широтний індекс (ДШІ) черепа. При величині цього індексу до 74,9 череп називають довгим (доліхокранія). Величина індексу в межах 75,0 79,9 вказує на середні розміри черепа (мезокра- нія), а при величині індексу 80 і більше череп буде широким і коротким (брахікранія). Форма голови відповідає формі черепа, тому виділяють довгоголо­вих людей (доліхокефалів), середньоголових (мезо­кефаліє) і широкоголових (брахікефалів).

Розглядаючи череп зверху (вертикальна норма), можна побачити різноманіття його форми: еліпсоїд­ну (при доліхокранії), овоїдну (при мезокранії), сфе- роїдну (при брахікраніі) та інші. Об'єм порожнини мозкового черепа також індивідуальний і у дорослої людини коливається від 1000 до 2000 см³.

Вивчаючи різноманітні форми і розміри чере­пів та їх окремих кісток при антропологічних до­слідженнях, можна визначити вік і стать людини, індивідуальні особливості розвитку головного моз­ку, органів чуття, початкових відділів травної і ди­хальної систем. За рельєфом внутрішньої поверхні черепа можна відтворити форму, розміри головного мозку та його частин. Наприклад, три черепні ямки внутрішньої основи черепа за формою відповідають часткам головного мозку, розміри відбитків борозен і звивин, артеріальних і венозних судин вказують на топографію і величину цих структур.

Зовнішня форма черепа багато в чому залежить від розвитку і функції м'язів голови і шиї, які мають моделюючий вплив на кістки черепа. Відомо, що не­дорозвинення або відсутність одного чи декількох жувальних м'язів з одного боку голови призводить до асиметрії обличчя і згладжування рельєфу зо­внішньої та внутрішньої поверхонь черепа. Після втрати ока спостерігається зменшення очної ямки, змінюється положення стінок передньої черепної ямки з відповідного боку.

Статеві відмінності черепа людини незначні, тому іноді важко відрізнити чоловічий череп від жі­ночого. У чоловіків на черепі сильніше розвинута горбистість та лінії, до яких прикріплюються більш потужні м'язи. Зокрема, у чоловіків більше вира­жений потиличний виступ, каркові лінії і надбрівні дуги. Очні ямки більші за розмірами, повітроносні пазухи виражені сильніше. Кістки черепа чоловіків товстіші, ніж жіночого. Поздовжній і вертикальний розмір черепа у чоловіків більший.

Чоловічий череп у зв'язку з великими загаль­ними розмірами тіла, більший, ніж жіночий. Об'єм мозкового черепа в чоловіків у середньому дорівнює 1 559 см³, у жінок - 1 347 см³. Однак відносний об'єм черепа на одиницю довжини тіла в жінок більший, ніж у чоловіків. Мозковий череп краще розвинений у жінок, а лицевий - у чоловіків.

Яка б не була мінлива форма черепа людини, це не впливає на її розумові здібності. Про це свідчать приблизно однакові розміри черепа у представників різних рас. Наприклад, поздовжній розмір чолові­чого черепа в представників європеоїдної раси в се­редньому дорівнює 180,7 мм, у монголоїдної раси - 184,6 мм, у негроїдної раси - 185,2 мм. За даними ан­тропологів, індіанці племені сіу мають дуже великі розміри голови. Об'єм мозкового черепа в південно­африканських негрів і ескімосів приблизно 1 550 см³, що в середньому дещо більше, ніж у багатьох єв­ропейців. За даними Гінзбурга В. В. (1963), об'єм мозкового черепа в австралійців дорівнює 1 347 см³, голландців - 1 382 см³, швейцарців - 1 367 см³, буря­тів - 1 496 см³. Дещо менші розміри голови у бушме­нів і пігмеїв, бо вони меншого зросту.

Рентгеноанатомія черепа

На рентгенограмах різних проекцій можна бачи­ти склепіння і основу черепа, кістки лицевого чере­па (рис. 79, 80). Контури склепіння черепа на рент­генограмах мають вигляд подвійної світлої лінії, що відповідає пластИнкам щільної кісткової речовини. Чіткішою і рівною є зовнішня лінія, яка характеризує зовнішню пластинку кісток склепіння черепа, а вну­трішня лінія різної товщини - внутрішню пластинку. Вузька темніша смуга між світлими лініями відобра­жає структуру губчастої кісткової речовини - губ- чатпки, або диплоє (diploe). На боковій рентгенограмі (бічна норма) в передніх відділах склепіння черепа вузька темна смуга губчатки переходить донизу у помітне темне розширення овальної або трикутної форми, що відповідає лобовій пазусі. Позаду зовніш­ній контур склепіння черепа закінчується зовнішнім потиличним виступом, а внутрішній контур потов­щується і відображає хрестоподібне підвищення по-

Рис. 79. Рентгенограма черепа дорослої людини

(бічна проекція).

1   - склепіння черепа.

2    - губчатка (диплоє);

3   - лобова пазуха;

4   - гіпофізна ямка;

5   - верхня щелепа; Є - нижня щелепа;

7   - основа черепа;

8   - схил;

9   - ламбдоподібний шов;

10- зовнішній потиличний виступ.

тиличної луски. На цьому підвищенні є невелика ви­різка, що відповідає борозні поперечної пазухи.

На тлі кісток черепа видні світліші лінії мозкових випинів і темніші ділянки різної форми, що відпо­відають пальцеподібним втисненням. На тлі кісток склепіння черепа помітні вінцевий і ламбдоподібний шви, а продовженням ламбдоподібного шва позаду і донизу є потилично-соскоподібний шов. Інші шви кісток черепа на знімку в бічній проекції майже не­помітні. Від швів необхідно відрізняти хвилеподібні темні смуги на місцях розташування вен губчатки і борозн оболонних артерій. На рентгенограмі осно­ви черепа (бічна норма) видно накладені одна на одну щільні тіні кам'янистих частин скроневих кіс­ток. Попереду від них розміщено тіло клиноподібної кістки з турецьким сідлом, стінки якого мають чіткі контури. У товщі тіла кістки під турецьким сідлом є велике затемнення, контури якого відповідають кли­ноподібній пазусі.

Позаду від турецького сідла починається схил у вигляді лінії, що йде до переднього краю великого отвору, а за світлою тінню кам'янистих частин скро­невих кісток видно темні контури комірок соскопо­дібного відростка і широку темну борозну сигмопо­дібного синуса.

На боковій рентгенограмі (бічна норма) лицевого черепа очні ямки мають вигляд конуса, основа яко­го спрямована вперед, а верхівка - назад. На орбіти нашаровується рисунок комірок решітчастого лабі­ринту. Попереду орбіт помітні чіткі контури носових кісток. Носова порожнина нашаровується на орбіти і на розташовані нижче від них верхньощелепні па­зухи, що мають на рентгенограмі вигляд темної ді­лянки чотирикутної або неправильної форми. На тлі цього чотирикутника можна розрізнити тіні носових раковин, що мають вигляд півовальних видовжених світлих смуг, а між ними - носові ходи. Нижче від зображення названих порожнин видно горизонталь­но розташовану світлу смужку — кістки твердого піднебіння, а ще нижче і попереду від нього видно комірковий відросток верхньої щелепи і верхні зуби. На бічній рентгенограмі (бічна норма) чітко видно нашарування контурів правої і лівої половин ниж­ньої щелепи та зубів. На тлі тіла і нижньої ділянки гілки нижньої щелепи помітна темніша смужка, яка відповідає каналу нижньої щелепи.

На передній рентгенограмі (лицева норма) видні обидві половини черепа, контури його склепіння, а рисунок лобової кістки накладається на рисунок потиличної кістки. Чітко видно контури орбіт, між ними і трохи нижче розташована носова порожнина, що розділена перегородкою. На нижні частини орбіт збоку від порожнини носа нашаровуються контури кам'янистих частин скроневих кісток. На верхню частину носової порожнини між орбітами проекту­ється тіло клиноподібної кістки з клиноподібною пазухою, комірки решітчастої кістки і контури но­сових раковин. З боків від носової порожнини під орбітами виділяються темні ділянки, що відповіда­ють верхньощелепним пазухам. У нижній частині лицевого черепа видно верхні і нижні зуби, нижню щелепу з її правою і лівою гілками.