БЛОК 1

1.Вчення про кістки – остеологія. Будова та розвиток кістки. Кісткова (кіркова, щільна та губчаста речовини) і хрящова частини. Перетинчаста частина: окістя, охрястя. Види скостеніння кісток. Кістка як орган. Класифікація кісток

З кісток утворений скелет (skeleton, від грецько­го skeletos - висушений), що виконує різноманітні функції. Це в першу чергу опора і пересування. Фор­ма тіла людини також залежить від скелета, який має бічну симетрію і сегментну будову (рис. 47). Кістки побудовані з кісткової та хрящової ткани­ни, яка складається з клітин і щільної міжклітинної речовини

Хрящ і кістка об'єднані між собою спільністю походження, будови і функції. Так, попередником більшості кісток є хрящ. Хрящовий скелет у зарод­ка людини складає приблизно 60 % від маси всього тіла. Поступово хрящ заміняється кісткою. Хрящові моделі довгих кісток, хребців, кісток основи черепа, кінцівок замінюються кісткою. Ріст цих кісток за­безпечується проліферативною активністю хряща. Кістки лицевого черепа і склепіння мозкового чере­па розвиваються з перетинчастого черепа, минаючи стадію хряща. Такі ж стадії розвитку проходить клю­чиця. Хрящі вушної раковини і повітроносних шля­хів не замінюються кісткою

Хрящ (латинською - cartilago, грецькою - chond- ros) як орган, утворений з хрящової тканини. Хрящі покриті охрястям (perichondrium), що складається з двох шарів. Зовнішній шар охрястя утворений волок­нистою сполучною тканиною, у якій є багато крово­носних судин і нервових закінчень. Внутрішній шар охрястя — хондрогенний, у ньому є прехондробласти і хондробласти. Безпосередньо під охрястям містять ся хондроцити - веретеноподібної форми клітини, які розташовані декількома шарами паралельно до охрястя. Ці клітини за будовою дуже подібні до фібробластів. Глибше розміщені різні за формою і розмірами хондроцити.

Кістка (os) зовні (крім зон суглобового хряща) покрита окістям (periosteum) – це міцна сполучнотканинна пластинка, в якій багато кровоносних і лімфатичних судин і нервових закінчень . Окістя міцно зрощена з кісткою за допомогою сполучнотканинних волокон, що проникають в глибину кістки. Зовнішній шар окістя волокнистий і утворений переважно колагеновими волокнами. Внутрішній шар окістя – остеогенної, він безпосередньо прилягає до кісткової тканини. В ньому розташовані веретеноподібні “покояться” остеогенні клітини, за рахунок яких відбуваються ріст кістки в товщину і її регенерація після пошкодження. Остеогенні клітини вважаються стовбуровими, оскільки вони здатні до інтенсивно мітотичного поділу і є поліпотентними. У процесі диференціювання з них, залежно від мікрооточення, можуть утворюватися клітини декількох типів – остеобласти і хондробластов.

Кісткова речовина

У кістках розрізняють щільну і губчасту кісткові речовини.

• Щільна відрізняється однорідністю, твердістю і складає зовнішній шар кістки; вона особливо розвинута в середній частині трубчастих кісток і тоншає в напрямку до кінців; у широких кістках вона утворює 2 пластинки, розділені шаром губчастої речовини; у коротких вона у вигляді тонкої плівки одягає кістку зовні

Губчаста речовина складається з пластинок, що перетинаються в різних напрямках, утворюючи систему порожнин та отворів, які в середині довгих кісток зливаються у велику порожнину.

Клітини кісткової речовини у кістці розрізняють такі клітини:

• Остеобласти

• Остеоцити — зрілі багатовідросткові клітини, які лежать у кісткових лакунах. Їх відростки контактують між собою, а канальці, у яких проходять відростки, пронизують речовину кістки. Остеоцити не діляться, органели у них розвинені слабко.

• Остеокласти — великі багатоядерні клітини, які руйнують кістку і хрящ. Хрящова тканина піддається процесові руйнування, усмоктування і замість неї утворюються, при участі остеобластів, кісткова тканина; процес цей може йти як з поверхні хряща, від його зовнішньої оболонки (перихондрія), що перетворюється потім в окістя, так і усередині його мають багато протеолітичних ферментів, мітохондрій, лізосом

Класифікація кісток

Кістки у філо- та онтогенезі проходять три стадії розвитку; сполучнотканинну, хрящову, кісткову. Ті кістки, що пройшли три стадії розвитку (непрямий остеогенез) називаються вторинними кістками. Ті кістки, що пройшли дві стадії розвитку, виключаючи хрящову стадію (прямий остеогенез), називаються первинними.

Розрізняють три різновиди скостеніння: ендес- мальне (розвивається безпосередньо в сполучній тканині); перихондральне (за рахунок охрястя хря­щового зачатка кістки); енхондральне (внутріш- ньохряіцове) - при цьому різновиді утворюються ядра скостеніння. За часом появи в онтогенезі ядра скостеніння поділяють на: первинні (формують діафіз трубчастих кісток); вторинні (формують епіфізи трубчастих кісток); додаткові (формують апофізи).

За формою кістки поділяються на: довгі (трубчас­ті та губчасті) кістки, короткі (трубчасті та губчасті) кістки, плоскі кістки, атипові кістки, повітроносні кістки (рис 53).

Рис. 53. Види кісток.

а - повігроносна кістка (решітчаста): б - довга трубчаста кістка (плечова) в - плоска кістка (лопатка); г - короткі кістки (заплеснові кістки); д - змішана кістка (хребець).

Довга трубчаста кістка (os Iongum) має видовже­ну середню частину - діафіз (diaphysis; від грецького

dia - між, phyo - росту), циліндричної або тригран­ної форми і два стовщені кінці - наростки, або епі­фізи (epiphysis, від грецького ері - над). Наближений до тулуба наросток називають ближчим, або про­ксимальним (proximalis), а протилежний - дальшим (кінцевим), або дистальним (distalis). На кожному з епіфізів розташована суглобова поверхня (fades articularis), яка вкрита паростковим хрящем (carti- Iago epiphysials), який сполучається в суглобі з від­повідною кісткою. Суглобова поверхня може бути опуклою (головка), увігнутою (суглобова ямка) або у вигляді виростка (condylus). Тіло трубчастої кіст­ки побудоване з щільної речовини, у середині тіла є кістковомозкова порожнина (cavitas medullatis), яка заповнена кістковим мозком. Спочатку в онтогенезі наявний червоний кістковий мозок (medulla ossium rubra), який виконує кровотворну функцію, а потім він поступово замінюється жовтим кістковим моз­ком (medulla ossium flava), бо у ньому переважають жирові клітини. Наростки побудовані з губчастої речовини, яка ззовні вкрита тонкою пластинкою зі щільної речовини. У губчастій речовині розміщений червоний кістковий мозок.

Ділянка трубчастої кістки, що розташована між діафізом і епіфізом, називається метафізом (meta- physis). У дітей та підлітків метафіз утворений з ме- тафізарного хряща, який є джерелом росту кістки у довжину. Поступово хрящ замінюється кісткою.

Короткі трубчасті кістки є моноепіфізарними та, відповідно, монометафізарними.

Плоска кістка (os planum). Це такі кістки, які бе­руть участь в утворенні порожнин і поясів кінцівок, виконують захисну функцію (кістки склепіння че­репа, тазові кістки). До їхніх поверхонь прикріплю­ються м'язи.

Атипова кістка (os irregulare) має неправильну форму. Наприклад, скронева кістка черепа, яка скла­дається з окремих частин різної форми.

Повігпроносна кістка (os pneumaticum) має запов­нену повітрям порожнину, стінка якої вистелена слизовою оболонкою. До цього класу кісток нале­жать такі кістки черепа: лобова, клиноподібна, ре­шітчаста, верхня щелепа.

Кістки немовлят утворені в основному з губчастої речовини, яка вкрита тонким шаром компактної ре­човини, кісткові балки ще не впорядковані, остеони тонкі, кісткові канальці неправильної форми. Окістя відносно товсте. У кістковому матриксі переважа­ють органічні речовини. Майбутні короткі кістки, наростки, виростки і приростки довгих кісток ще по­будовані з хряща, але діафізи - з кістки. Заміщення хрящової тканини кістковою відбувається поступо­во до 20-25 років.