Тема 5 Міжнародний режим захисту цивільних об’єктів і культурних цінностей. Екологічні наслідки зброєних конфліктів.

Проблема розмежування цивільних і військових об’єктів на території театру війни. Режим цивільних об’єктів (заборона піддавати цивільні об’єкти нападу).

Гаазька конвенція 1954р. та протокол про захист культурних цінностей у разі зброєного конфлікту. Питання виділення об’єктів культурної спадщини і захисту культурних цінностей під час зброєного конфлікту.

Екологічні аспекти зброєних конфліктів. Конвенція про заборону військового або будь-якого іншого ворожого використання засобів впливу на природне середовище 1977р. Заборона використання природного середовища в якості засобу ведення війни. Заборона використання засобів і методів ведення війни здатних завдати шкоди природному середовищу.

Проблеми міжнародної відповідальності за екологічні наслідки зброєних конфліктів. 6 листопада – Міжднародний день попередження експлуатації оточуючого середовища під час війни та зброєних конфликтів.

Змістовний модуль ііі Міжнародна правова регламентація сфери прав і свобод людини.

Тема 6. Міжнародний режим захисту прав та свобод людини.

Проблема міжнародної правосуб'єктності фізичних осіб. Відмінності між правами людини і громадянина. Усвідомлення потреби міжнародного врегулювання прав людини після Другої світової війни.

Основні міжнародно-правові акти про права людини. Принципи прав і свобод людини у Статуті ООН. Розробка і прийняття в рамках ООН Біля про права людини. (Загальна декларація прав людини 1948 року, Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, Міжнародний пакт про громадянські та політичні права 1966 року. Факультативний протокол до Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року.)

Класифікація міжнародних актів про права людини. Міжнародний стандарт прав людини: Міжнародний біль про права людини, що проголошує невід'ємні права і основні свободи людини; угоди, спрямовані на запобігання і покарання злочинів, що призводять до грубих масових порушень прав людини; конвенції, спрямовані на захист груп населення, що потребують особливої турботи з боку держави; конвенції, що мають на меті захист індивіда від зловживань з боку державних органів і посадових осіб. Міжнародні документи універсального та регіоналшьного характеру.

Основні принципи міжнародного регулювання прав людини. Принцип презумпції невід'ємності прав і свобод людини і громадянина, неприпустимості їх обмеження; принцип максимального зрівнювання прав і обов'язків іноземців і осіб без громадянства з правами громадян України; пріоритет загальновизнаних норм міжнародного права і міжнародних договорів, ратифікованих державою над національним законодавством, та інші.

Сучасні проблеми і тенденції розвитку системи міжнародного правового регулювання сфери прав і свобод людини в Україні і світі. Право народів на самовизначення та міжнародний захист національних та етнічних меншин: сучасний вимір.

Тема 7. Міжнародні органи із захисту прав людини.

Компетенція міжнародних органів із захисту прав людини. Універсальні і регіональні механізми контролю за дотриманням прав людини. Головні групи міжнародних інституцій, що діють у гуманітарній сфері. Міжнародні інституції, що забезпечують підтримання міжнародного режиму захисту жертв війни та біженців. Міжнародні організації, що діють у сфері захисту етнічних, релігійних та інших меншин.

Здійснення міжнародного контролю у справах дотримання державами зобов'язань захисту прав людини. Конвенції, що передбачають контрольні перевірки задля запобігання тортурам і принизливому поводженню з людьми, расовій дискримінації, та іншим видам порушення прав людини.

Характер міжнародних процедур (доповіді держав про виконання зобов'язань, розгляд скарг, петицій, звернень окремих груп і осіб про порушення їх прав тощо).

Комітет з прав людини ООН, Комітет ООН з економічних, соціальних і культурних прав, Комітет з ліквідації расової дискримінації, Комітет з ліквідації дискримінації у відношенні до жінок, Європейський Суд з прав людини, інші органи.

Роль міжнародних посадових осіб (Верховні комісари у справах біженців, із захисту прав людини) у здійсненні захисту прав людини.