Висновки
Отже,
власний рівень української науки, що
був досягнутий на початку XX ст., свідчив
про досить високий творчий потенціал
України, якому мали відповідати і нові,
досконаліші організаційні форми.
ХХ
ст. дуже насичене різноманітними
історичними подіями, характеризується
різкою зміною політичних режимів,
соціально-економічної ситуації. Звідси
різні історичні умови, в яких розвивалася
українська наука. Цей новітній період
розвитку української науки можна
розділити на декілька етапів:
-
коротка доба відновлення української
державності (1917-1920 рр.), коли було створено
принципово нові умови для розвитку
української науки, але її поступ
відбувався в період гострого
військово-політичного протистояння,
громадянської війни та іноземної
військової інтервенції;
- радянський
етап (1921-1991 рр.), який включає в себе і
добу злету 20-х рр., яке вже в 30-ті рр.
зазнало тотальних репресій не тільки
проти науковців і вчених, а й проти
митців, працівників культури.
- етап
розбудови незалежної України і відродження
науки, який триває досі й знаменує
початок її нового поступу.
Список літератури
-
Середницька
Г. В., Історія України. - К.: А.С.К., 2006. -
256 с.
-
Онопрієнко
В. І., Репресована наука України. - К.:
1990, - 32 с
-
Греченко
В. А., Чорний І. В., Кушнерук В. А., Режко
В. А. Історія світової та української
культури.-Київ: “Літера”, 2000. – 463с.
-
Історія
Академії наук Української РСР. — К.,
1982.
-
Бокань
В., Польовий Л. Історія культури України.
— К., 1998.