Макс Вебер

(1864 − 1920)

Німецький соціолог, історик, економіст,

професор Берлінського, Фрайбурзького,

Гейдельберзького та Мюнхенського

університетів.

Основний твір – “Протестантська етика

і дух капіталізму” (1904).

Методологія досліджень. М. Вебер серед усіх представників історичної школи найбільшою мірою був вільний від упередженості націоналізму та однобокості історичного методу. У методології повернувся до традицій абстрактно-логічного аналізу, із заперечення якого почала розвиток німецька історична школа. Вважав, що розвиток економічного життя народів та їх культури визначаються деякими загальними законами, які неминуче знаходять собі дорогу скрізь усі особливості національних традицій, конкретних історичних обставин та національного характеру.

Теорія ідеальних типів господарства. Його концепція ідеальних типів господарства використовується для зіставлення ідеальної конструкції з реальністю. Це інструмент аналізу минулого, який дозволяє розібратися з набором фактичного матеріалу, встановлювати закономірності економічного розвитку і робити узагальнення, відстежуючи ступінь відхилення загальнотеоретичної моделі від національної практики.

Теорія капіталістичного господарського духу. Капіталізм, на думку М. Вебера, – це не просто прагнення до наживи, багатства, а раціональне приборкання цього прагнення, це кваліфікована праця для отримання прибутку на засадах мирного обміну, це господарський облік при зіставленні витрат і результатів господарської діяльності.

Дух капіталізму передбачає спосіб мислення та поведінки, для якого характерне раціональне й систематичне прагнення отримувати прибуток на законних підставах у рамках свого фаху, своєї господарської діяльності.

Формування такої господарської системи М. Вебер пов'язує з існуванням протестантської етики. Протестантська релігія сприяла розвитку ділової хватки, підприємницької активності. Вона допомагала формуванню ощадливості, заповзятливості, спритності, здатності до ризику. Сама система господарювання вибирає тих, хто задовольняє умови її існування. Саме із числа власників та організаторів виробництва перш за все формується клас підприємців.

11.3. Соціальний напрям в економічній теорії Історичні умови

1. Перехід німецького суспільства до монополістичної стадії економічного розвитку та поширення акціонерної форми власності.

2. Посилення ролі держави, корпорацій та інших суспільних інститутів в управлінні економікою.

3. Посилення диференціації доходів населення європейських країн.

Особливості економічних поглядів

1. Предмет дослідження – правові та етичні норми, що встановлюють зв’язок між людьми.

2. Методи дослідження:

− аналіз;

− міждисциплінарний підхід;

− індукція.

3. Характеристика категорій політичної економії з позицій суб’єктивної теорії цінності.

4. Визнання важливості й бажаності активної політики держави в соціально-економічній сфері.

5. Аналіз соціальних протиріч і розробка методів їх усунення шляхом державно-монополістичного регулювання.

Відомими представниками соціального напряму в економічній теорії були Рудольф Штаммлер (1856 − 1938), основна робота – “Господарство і право” (1896); Рудольф Штольцман (1852 − 1930), основні роботи – “Соціальні категорії” (1896);“Мета в народному господарстві” (1907), Отмар Шпанн (1858 − 1950), основна робота – “Фундамент народного господарства” (1918), Франц Оппенгеймер (1864 − 1943), основна робота – “Теорія чистої політичної економії” (1909).

У характеристиці цих учених можна зазначити, що Р. Штаммлер і Р. Штольцман формують соціально-правовий аспект соціального напряму в економічній теорії, досліджуючи правові норми поведінки суб’єктів, на яких базується ринковий обмін.

Вони висунули дві основні ідеї:

– ідею загального застосування соціологічного методу;

– ідею залежності форми економічних явищ від існуючого соціально-правового устрою.

Стверджують, що суспільне життя регулюється правовими й етичними нормами. Останнім відводиться особлива роль. Адже саме етичні норми встановлюють певні зв'язки між людьми й тільки вони мають стати предметом економічної науки.

“Соціальний підхід” у розумінні Ф. Оппенгеймера означав аналіз соціальних умов, що привели до виникнення монополій, усвідомлення відходу суспільства від природного стану, який ототожнювався з простим товарним виробництвом.

Оппенгеймер формує теорію “ліберального соціалізму”. Природним станом суспільства, на його думку, є просте товарне виробництво. Капіталізм – це відхилення від такого стану, викликане соціальними причинами. Тому мета розвитку суспільства – повернення до простого товарного господарства, “ліберального соціалізму”.

“Соціальний підхід” для О. Шпанна означав обґрунтування переваги цілого над частиною, держави – над великими корпораціями, останніх – над дрібними об'єднаннями та окремими капіталістами, капіталістичних підприємств – над робітниками.

Такий підхід був покладений в основу концепції “універсалізму”. Учений вважає, що суто ринкового господарства ніколи не існувало; завжди поряд з регулюванням через обмін існувало державне регулювання. “Універсалізм”, який прийде на зміну капіталізму, буде відновленням середньовічних відносин на новій технічній основі, а втручання держави буде стосуватись не тільки загальних умов виробництва, а й самого виробництва.