Zoology / Kramarenko_Lyhach_Zoology

51

Шкірні покриви. Тіло вкрите роговими утворами, які на голові і черевці у вигляді крупних щитків, на інших частинах тіла - у вигляді дрібних лусок. Залоз нема і шкіра суха, а по внутрішньому краю стегон є отвори стегнових залоз, з яких весною виступає нитчаста речовина. Очевидно ці пори зв’язані з статевою діяльністю, але функція ще не вияснена.

Хребет має 4 відділи а) шийний, б) попереково-грудний в) крижовий, г) хвостовий. Хребці - процельні. Верхні дуги мають добре виражені остисті відростки, ознак залишків хорди нема.

Шийний відділ має 8 хребців; перший атлант, другий - епістрофей. Отвір атланту розділений перегородкою на дві половини, у верхньому отворі проходить спинний мозок, у нижньому - пуповидний виріст епістрофея. Три останніх шийних хребці мають по парі добре розвинених шийних ребер, які рухома причленовуються до тіл хребців і вільно закінчуються не доходячи до грудини.

Грудинно-поперековий відділ має 22 хребці. Всі мають рухомі ребра. Кожне ребро вверху кісткове і внизу хрящове. Перші п’ять хребців мають довгі ребра, які при зчленовуються до грудини утворюючи грудну клітку (thorax). Грудина (sternum) хрящова і має форму ромбічної пластинки, ембріонально вона утворюється як розширення дистальних кінців ребер, а не як отвір, який утворюється самостійно (як у земноводних).

Крижовий відділ має 2 хребці. Зони мають широкі поперечні відростки до яких прикріплюються крижі.

Хвостовий відділ має декілька десятків хребців. Передні схожі на крижові, а далі хребці втрачають відростки і перетворюються на паличковидні утвори.

Череп на відміну від земноводних кістковий, і лише в нюховій і слуховій області (частково) зберігає хрящ. Число кісток велике. Крім цього для плазунів характерна наявність покрівлі черепа з покривних кісток, які лежать зовні від первинного черепа.

Хондрокраніум утворений такими кістками: в потиличній області основна, бокові і верхня потилична. Під потиличним отвором лежить мищелок. Вереді основної потиличної є основна клиновидна (basicphenoideum), яка утворює у амніот дно черепної коробки, а парасфеноїд, який виконував цю роль у риб і земноводних, тут недорозвивається.

В слуховій капсулі є три парні окостеніння, з яких передньовушна залишається самостійною, дві інші зростаються: верхньовушна з верхньопотиличною, а задньовушна з боковою потиличною. Нюхова капсула залишається хрящовою.

З покривних кісток дна черепа виражені парні передлемеші. Парасфеноїд недорозвинений.

52

Кришу утворюють покривні кістки: парні тім’яні (у ящірок – непарна), в центрі отвір тім’яного ока, парні лобові і носові.

Боки черепа утворені багатьма парними покривними кістками: міжщелепними, верхньощелепними, передньолобовими, слізними, надочними, заочними, скуловими, лускатими, надвисковими.

З елементів первинного піднебінно-квадратного хряща розвивається квадратна кістка. З покривних піднебінно-квадратного хряща є парні: піднебінні, крилоподібні, стовбчасті (epiptegoideum), які сполучають крилоподібні з тім’яними і властиві лише ящіркам і гатерії і характерні для плазунів поперечні (transveroum), які сполучають крилоподібні з задніми кінцями верхньощелепних кісток.

Основу нижньої щелепи, як і в земноводних і риб, утворює гомолог меккелевого хряща - зчленівна кістка, яка сполучається з квадратною. Передня частина зчленівної покрита зубною, задній край - кутовою, задній верхній - надкутовою, спереду якої є вінцева, а внутрішню поверхню – пластинчаста.

Верхній елемент під’язичнної дуги входить у середнє вухо-стремено. Решта вісцерального скелета представлена під’язиковим апаратом, який складається з непарного тіла і трьох пар ріжок.

Редукція кісткового панцира черепа.

Плечовий пояс складається з коракоїда, лопатки, надлопатки. Знизу коракоїд прикріплений до грудини, а спереду до нього приростає прокоракоїд. Спереду прокоракоіда і лопатки є тонка ключиця. До грудини, прокоракоїдів, ключиць кріпиться надгрудинник.

Тазовий пояс більш міцний, він складається з клубової, лобкової і сідничної кісток. Кістки розсунуті, однак це придає більшої міцності. Тут утворюється сіднична лобкове з’єднання.

Скелет вільних кінцівок типовий, але п’яткове зчленування міститься не між гомілкою і стопою, а між двома рядами кісток передплесни утворюючи інтерторзальне зчленування.

М’язова система сильно диференційована. Появляються характерні для амніот міжреберні м’язи, які мають значення при акті дихання. Є також підшкірна мускулатура.

Нервова система півкулі сильно розвинені. Довгастий мозок утворює вигин. Мозочок добре розвинений. Тім’яний орган у ящірок добре розвинений і має будову ока. В ньому можна розрізнити утвори подібні з кришталиком і сітківкою. Є 2 пари головних нервів: ХІІ нерв відходить від мозку в межах черепа, а від X не відокремився ще XI нерв - додатковий. Від спинного мозку відходять спинномозкові нерви, утворюючи плечове і тазове сплетіння.

Органи чуття мають внутрішнє і середнє вухо. Будова подібна, але складніша. Завитки внутрішнього вуха більші і в слуховій капсулі нижче овального вікна є друге затягнуте перегонкою кругле вікно /F. rotunda/.

53

Через це ендолімфа має більшу рухливість, а це веде до кращої передачі звукових коливань.

Орган зору мають рухомі повіки, з яких нижня більш розвинена. Третя мигальна перетинка закриває око з переднього кута. Акомодація більш досконала бо здійснюється не лише переміщенням кришталика а й зміною його кривизни. У деяких гримучих гадюк і удавів є термолокатори на щитках - верхньощелепні, щелепні, які можуть вловлювати температуру

0,001°С.

Орган нюху відкриваються парними ніздрями, а в порожнину рота - хоанами. У ящірок розвинений Якобсонів орган, який каналом сполучається з порожниною рота. Очевидно він служить для сприймання запаху їжі, яка міститься в роті.

Органи травлення. Ротова порожнина добре відділена від глотки, стравохід довший, шлунок має м’язові стінки, а на межі тонкого та товстого кишечнику є зачаток сліпої кишки. Закінчується кишечник клоакою.

На міжщелепних, верхньощелепних, криловидних кістках і зубних кістках сидять малі конічні зуби.

Органи дихання. Більш складну будову мають легені, вони комірчасті і стінки мають густу сітку капілярів. Гортань підтримують непарним персневидним і парним черпаловидним хрящами. Від гортані відходить довга трахея, яка поділяється на два бронхи. Дихання здійснюється грудною кліткою.

Кровоносна система. Серце 3-х камерне. Артеріальний конус редукований, а венозна пазуха зливається з правим передсердям.

Артеріальна система. На відміну від жаби артеріальний стовбур у ящірки, як і у всіх плазунів розпадається на три самостійні судини легеневу артеріальну, яка скоро ділиться на дві легеневі артерії (праву і ліву дуги аорти). Кожна дуга аорти загинається назад, навколо стравоходу, сходяться під хребтом, утворюючи спинну аорту.

Від правої дуги загальним стовбуром відходить дві сонні артерії, які спершу ідуть паралельно до дуг, а потім вони відсилають від себе власне сонні артерії до голови. Нижче від правої дуги відходять парні підключичні артерії. Спинна аорта тягнеться назад, дає розгалуження до внутрішніх органів, дальше дає клубові артерії до кінцівок і непарну хвостову.

Венозна система. Венозна кров збирається в хвостову вену, яка ділиться на дві тазові вени. Тазові приймають в себе вени задніх кінцівок, у нирках утворорюють ворітну систему нирок, далі ідуть, зливаються утворюючі черевну вену. Черевна вена приймає в себе ряд вен від внутрішніх органів і входить в печінку, утворюючи ворітню вену. Виносні вени нирок зливаються в задню порожнисту вену, яка приймає в себе

54

печінкову вену, відкриваючись у праве передсердя. Від голови венозна кров збирається у яремні вени, а з передніх кінцівок в підключичні.

З правого боку є дві яремні вени, внутрішня і зовнішня, а з лівого – одна внутрішня. Яремна і підключична кожного боку впадають в передню порожнисту вену, а остання в праве передсердя.

Статеві органи. Сім’яники парні. Від сім’яників ідуть канальні, які дальше утворюють сім’яний придаток, а придаток дальше продовжує в сім’япровід, який відкривається в сечовід відповідного боку. У гадюк і ящірок є копулятивний орган, який має мішковину форму. Яєчники парні. Парні яйцепроводи (Мюллерові канали) переднім кінцем відкривається в порожнину тіла, заднім у клоаку.

Вторинні статеві ознаки. Самець ящірки на відміну від самки має більш товсту голову, основа хвоста ширша більш яскраве зелене забарвлення.

Розвиток. Самка Відкладає 5-11 яєць, багатих на жовток, а білок відсутній. Дробіння яйця дискоїдальне. Внаслідок вгинання утворюється мезодермальний мішок. Ентодерма утворюється до того, як утворюється мезодермальний мішок, шляхом відокремлення ентодермальних клітин від жовтка. Дальше іде розвиток нервової пластинки і хорди, й сегментація мезодерми. Одночасно починається утворення зародкових органів. На стадії відкладання яєць зародок вже відокремлений від жовткового мішка, але зв’язаний з ним пупковим шнуром. Голова складає значну частину зародка, в якій є головний мозок. На вентральній стороні зародка утворюється петлеподібне серце. За серцем закладаються передні кінцівки, а в задній частині тулуба - задні.

СИСТЕМАТИКА ПЛАЗУНІВ

Із 7 різних підкласів плазунів мезозойської ери збереглось лише 3 підкласи.

Підклас Лепідозаври. Ряд Дзьобоголові. Ряд включає лише одну родину клинозубі одну з найбільш давніх груп рептилій. До наших днів дожив лише один вид – гатерія (або туатара), якій нараховується 220 млн. років. Довжина тіла її 75см., зовні подібна до ящірки, але анатомічна будова її своєрідна. Зверху тулуб і голова вкриті дрібною зернистою лускою. Хребет складається з амфіцельних хребців, між якими є залишки хорди (риби, нижчі земноводні). Під шкірою вздовж черева є так звані черевні ребра, які ще властиві крокодилам. Це рудименти черевного панцира стегоцефалів. В черепі гатерії, як і в крокодилів, є дві дути і квадратна кістка нерухомо з’єднана з черепом. Між тім’яними кістками, є тім’яний орган, який розвинений краще ніж у будь-кого із сучасних рептилій. Око має сітківку, кришталик і рогівку. У молодих гатерій є зуби, які з віком стираються. Гатерія малорухома тварина веде нічний спосіб

55

життя. Більшість живе в норах альбатросів чи інших океанічних птахів. Живиться черв’яками, комахами і молюсками. Статева зрілість настає на 20 році життя. Відкладає 8…16 яєць, які мають тверду шкаралупу. Розвиток зародка 12…14 місяців. До кінця XIX ст. заселяла Н.Зеландію і прилеглі острови. Зараз лише на прилеглих островах (20 дрібних островів). В 1978р. нараховувалось 14 тис. особин. В неволі живе більше 70 років. Охороняється законом.

Ряд лускаті (Squamata). Найбільш чисельна група, біля 6,5 тис. видів, які живуть на всіх материках і в різних умовах. Тіло вкрите роговою лускою. Хребці процельні. Квадратна кістка з’єднана рухома з черепом. Розмножуються відкладанням яєць або живонародженням. Ряд має 4 підряди.

Підклас Архозаври (Archosauria). Ряд Крокодили (Crocodilia) нараховує 22 сучасних види. Найбільш високоорганізовані серед рептилій. Серце чотирикамерне, добре розвинене тверде піднебіння. Хребці процельні. У головному мозку сильно розвинений мозочок, шлунок має два відділи, яйця вкриті вапняковою шкаралупою. Поширені у тропічних країнах. Ряд має 3 родини.

Підклас Анапсида (Anapsida). Ряд Черепахи (Chelonia). У черепах є кістковий панцир, який складається з верхнього щита – карапакса і нижнього – пластрона. Карапакс утворений кістковими пластинками і з ними зливаються остисті відростки хребта і ребер. Пластрон – 4-х парних кісткових пластин і однієї непарної. Непарна гомологічна надгрудниннику, передня пара - ключицям, останні – черевним ребрам. Зверху панцир вкритий роговими пластинками. Плечовий пояс утворений лопаткою і коракоїдом. Кінцівки мають типову будову. Всі черепахи живучі, можуть жити довго без їжі. Нараховується біля 330 видів, які об’єднуються у 4 підряди.

ЕКОЛОГІЯ ПЛАЗУНІВ

Рептилії більш пристосовані до життя в різноманітних умовах ніж земноводні. Вони заселяють всі кліматичні зони земної кулі (за винятком Арктики і Антарктики). При температурі +10˚С змії стають малорухливими, а при -4…-6˚С наступає смерть. Найбільше у тропіках, а в міру віддалення до полюсів видова різноманітність зменшується. Так, в Індонезії живе 150…200 видів, в середньому Китаї - 30, у Західній Європі – 12, а до Північного полюса доходять два види (гадюка і живородяща ящірка). У вертикальному поширенні досягають 5 тис.м. Температура вище +50˚С призводить до смерті. Від високих температур спасаються у норах, на кущах, або впадають у сплячку. Солоність середовище не впливає на їх поширення.

56

Рептилії широко поширені, серед них є наземні, водні, підземні і живуть на деревах. Найбільше видів наземних. Пересуваються по-різному. Крокодили, варани, ящірки бігають. У пустельних видів (агами, гекони, ігуани) на кінцівках є рогові зубчики, або між пальцями є перетинки (гекон). Змії пересуваються згинаючи тіло змієподібне. У плазунів, які живуть під землею (сліпуни, амфісбени) очі редуковані. У тих, які живуть на деревах (хамелеони) мають пристосовані ноги і хвіст. У деяких (Летючих драконів) по боках тіла є шкіряста згортка і можуть планувати до 20м. Водний спосіб життя ведуть крокодили, морські ігуани, черепахи.

Живляться плазуни від малих наземних і водних безхребетних до великих ссавців. Рослинною їжею живиться степова черепаха. Їжу проковтують цілою, лише деякі розривають.

У розмноженні є пристосування. Запліднення завжди внутрішнє, Розвиток зародка проходить без перетворення. Яйця зверху вкриті волокнистою або вапняковою оболонкою. У черепах і крокодилів є білкова оболонка. Під час розвитку зародка утворюються зародкові оболонки (серозна, амніон, алантоїс). Статевої зрілості крокодили, черепахи досягають на 8…10 році життя, змії - 3..5, ящірки 2…3 році.

Господарське значення плазунів. У господарському відношенні плазуни відіграють важливе значення в біоценозах. Ящірки, змії поїдають шкідливих комах, молюсків, гризунів, приносять користь с/г. Водяні вужі поїдають мальків на риборозвідних станціях. Черепахи, ящірки, змії поширюють захворювання людини і тварин (на них є іксодові кліщі). Від укусів отруйних змій помирає багато людей (Південно-Східна Азія, Південна Америка, Африка). Так, в Африці – біля 800 чол. , в Бразилії – 3- 5 тис., в Середній Азії щорічно –12-15 чол. Отрута гюрзи, ефи, гадюки діє на м’язову тканину. Отрута кобри діє через нервову систему. З отрути змій виготовляють ліки. Із отрути гадюки - віпроксин, віпрзид, лебетокс (радикуліт, ревматизм), з отрути гюрзи, щитомордика – кровозатримуюючі, гримучої змії – виліковування епілепсії, кобри – бронхіальної астми.

Перший серпентарій створений у Бразилії в 1901р. (найбільший у світі). Пізніше в Індії, Індонезії, Африці, Ташкенті, Баку, Сухумі.

Питання:

1.Які істотні ознаки притаманні представникам класу Плазуни?

2.Які адаптації з’явилися у Плазунів у зв’язку з наземним способом життя?

3.Які екологічні фактори мають вирішальне значення у житті Плазунів?

4.Яке значення мають Плазуни?

57

Лекція 5. Загальна характеристика класу Птахи

КЛАС ПТАХИ (AVES)

За анатомічною будовою птахи близькі до своїх предків плазунів і являють собою більш прогресивну гілку плазунів, які набули постійну температуру тіла і пристосувалися до польоту.

Риси подібні з плазунами полягають у тому, що як і в плазунів у них:

немає шкірних залоз;

один потиличний відросток;

подібність будови сечостатевої системи;

тотожний розвиток зародка, алантоїс якого зберігає функцію резерву для продуктів обміну речовин і органа зародкового дихання.

Для птахів характерні такі ознаки:

1.Прогресивний розвиток органів зору, слуху і координації рухів та відповідних їм центрів головного мозку.

2.Встановлення сталої температури тіла (гомойотермність), яка досягається наявністю 4 – х камерного серця, не змішування кровообігу, та розвиток пір’яного покриву.

3.Складний комплекс пристосувань до польоту.

Основні пристосування до польоту виражаються:

а) перетворення передньої кінцівки в крило, обтічність форми тіла розвиток диференційованого пір’яного покриву;

б) наявність пневматичних кісток, які заповнені повітрям, яке надходить сюди з повітряних мішків;

в) редукція зубів.

Птахи зустрічаються на всій земній кулі, за винятком внутрішніх частин Антарктиди в найрізноманітніших кліматичних умовах.

Чисельність в різних місцях різна. Найбільша кількість видів птахів зустрічається в Центральній та Південній Америці, в Колумбії – біля 1700 видів, в Бразилії – біля 1440, в Еквадорі – 1357.

По мірі віддалення від тропіків, склад пташиного населення біднішає. Так, в тайговій зоні Європи, Азії і Північної Америки нараховується приблизно 250 видів.

В межах СНД нараховується більше 700 видів, що складає біля 8% всієї світової авіфауни.

Приблизні підрахунки показують, що зараз на земній кулі живе біля 100 млрд. особин птахів.

Шкірні покриви. Шкіра тонка із слабо розвиненим епідермісом і майже без залоз за винятком куприкової залози, секрет якої служить для змащування пір’я і це надає йому водонепроникливості. Особливо добре вона розвинена у водоплаваючих птахів. У тих птахів, які живуть в

58

засушливих умовах (страуси, дрофи) куприкова залоза відсутня. Кісткові утвори на шкірі відсутні, але є різні рогові утвори: щелепи покриті роговими чохлами, які утворюють дзьоб. На кінцях пальців є кігті, цівка покрита роговими щитками. Тіло покрите пір’ям (penna). Покрив пір’я буває на птериліях та аптеріях відсутній. Це характерно для літаючих, так як полегшує скорочення м’язів.

Пір’я різне як за будовою так і за функціями. Зовні тіло вкрите контурним пір’ям. В залежності від розміщення контурні пера діляться на групи, такі як: а) махові пера б) рульові пера в) верхні криючі крила г) надхвістя .

Під контурним міститься пухове пір’я. Стрижень у нього відсутній, борідок другого порядку немає, а коли стрижень сильно вкорочений і від його вершини пучком відходять борідки, то таке перо називається власне пухом. Серед пуху є ще нитковидні пера, це пухові пера без борідок. В кутках дзьоба є щетинки.

Контурне перо складається із стовбура (rachis), зовнішнього і внутрішнього опахал (pogonium). Частина стовбура до якого кріпляться опахала, називається стрижнем (scapus), нижня - пеньок (calamus).

Розвиток пера вказує на його генетичний зв’язок з лускою рептилій. Зачаток пера являє собою горбик сполучнотканинного шару шкіри, який вкритий зверху епідермісом. В міру росту горбик відхиляється назад, а основа вниз, утворюючи піхву майбутнього пера. Ектодерма зачатка розростається, диференціюється на майбутній стрижень і борідки опахала.

Пера періодично міняються, проходить линяння. Махові пера у качок, гусей, лебедів, поганок і гагар та більшості пастушкових випадають одночасно і вони не можуть літати.

При линянні проходить не лише зміна оперення, але в ряді випадків міняється його структура. Так у чижа влітку нараховується приблизно 1500 пір’їн, а взимку – 2100…2400, у синиці влітку 1100, а взимку – 1700.

Забарвлення пера залежить від пігменту та від мікроскопічної структури пера. Пігмент розпадається на дві групи:

а) меланіни (чорний, бурий, сірий колір); б) ліпохроми (червоний, жовтий, зелений).

Крупні м’язи розмішені на тулубі. Особливо великі грудні м’язи (20% ваги тіла), вони служать для опускання крил та підключичні м’язи, які містяться під грудними і служать для піднімання крила. Із м’язів задньої кінцівки – глибокий згинач пальців (m. flexor digitorum perforans). Його сухожилки йдуть до пальців і мають шороховату поверхню і рухаються у хрящових піхвах, внутрішня поверхня яких має поперечні ребра. Це дає можливість фіксувати кінцівки. Обхідний м’яз (m.ambiens) починається на тазі, тягнеться вздовж стегна, перекидається через коліно і з'єднується зі згиначем пальців. При сіданні пальці автоматично утримують на гілці.

59

Скелет птахів характерний рядом специфічних особливостей, зв’язаних з пристосуванням до польоту і ходьбі по суші на задніх кінцівках. Особливість будови скелета полягає: у видозміні кінцівок і їх поясів, в легкості і міцності скелета. Скелет складається з: шийного, грудного, поперекового, крижового і хвостового відділу. Поперековий відділ в дорослого птаха входить до складу складних крижей. Шийний відділ у зв’язку з складними рухами голови має значну довжину і дуже велику рухомість. Рухомість обумовлюють гетероцельна форма хребців, в сагітальному розтині - олістоцельна, у фронтальному - процельна. Кут повороту голови досягає 180°, а у сов навіть до 270°. Число шийних хребців у різних видів птахів неоднакове (від 9 до 25; у голуба - 14). Два перших представлені атлантом і епістрофеєм. Грудні хребці (3-10) зрослися між собою і з крижами. Вони мають ребра, які рухомо з’єднані з грудиною. Ребро складається з двох відділів: спинного і грудного. Грудина представляє собою широку, злегка вигнуту назовні кісткову пластинку, до країв якої прикріплюються грудні ребра. У більшості птахів груднина має кістковий кіль (crista sterni), до якого симетрично зліва і справа прикріплюються м’язи, тільки в страусових немає кіля.

Крижовий відділ (14 у голуба, але зародково – 2) повністю зростається між собою з клубовими кістками, утворюючи складні крижі

(sinsacrum).

Хвостовий відділ має вільних хребців 6-9 і закінчується вертикальною пластинкою - куприковою кісткою (os.coccygis).

Череп птахів по будові подібний до черепа рептилій. Потиличний відділ складається з: основної, двох бокових і верхньої потиличної кістки. Потиличний виросток один. Слухова капсула формується трьома вушними кістками. Дно черепа представлене клиноподібною і передньоклиноподібною кістками, а також піднебінними і крилоподібними. Покрівля черепа складається: парні носові, лобові, тім’яні і лускаті кістки.

Верхня щелепа: міжщелепної і верхньощелепної кісток, до яких ззаду прикріплюються паличковидні виличні і квадратновиличні кістки. В результаті утворюється нижня вискова дуга.

Нижня щелепа складається з: мекелевого хряща, зчленівної кістки, з шкіряного походження зубної, пластинчатої, кутової і вінцевої кісток.

Передні кінцівки і пояс.

Пояс складається : з лопатки, коракоїда і ключиці. Лопатка довга шаблеподібна, лежить на ребрах, по яких вона може вільно ковзати, Коракоїд розвинений дуже сильно, одним кінцем впирається в груднину, другим дає опору для причленування плеча. Ліва і права ключиці зрослися, утворивши вилочку (furcula). Плече і передпліччя не змінилось. Зап’ястя сильно редуковане, його проксимальні частини зрослися в дві кісточки, а

60

дистальні - з п’ястю. З пальців збереглися тільки три: другий, третій і четвертий. Третій має дві фаланги, а другий і четвертий по одній.

Задні кінцівки мають ряд особливостей у зв’язку з тим, що при ходінні вся вага тіла падає на задні кінцівки. Міцність таза обумовлена зростанням великих клубових кісток з складними крижами. З клубовими кістками зростаються сідничні та лобкові кістки у вигляді тонких паличок, які приєднані до зовнішнього краю сідничних. Всі три кістки утворюють вертлюжну впадину. Стегно має типову будову. Гомілка складається з двох кісток: велика і мала гомілкова кістка. За гомілкою йде цівка, яка складається з однієї довгої кістки. Пальців 4, рідше З, і тільки у африканського страуса - 2.

Нервова система. Головний мозок представлений великими півкулями і зоровими долями, великим мозочком і малими нюховими долями. Більша частина переднього мозку утворена його дном-смугастими тілами (corpus striatum), а покрівля - значною мірою первинне склепіння (archi pallium). Багато функцій, які виконуються у ссавців на рівні кори, у птахів локалізуються в зорових долях середнього мозку. Проміжний мозок малий, епіфіз розвинений слабо, гіпофіз-добре. Мозочок зверху торкається півкуль, ззаду прикриває значну частину довгастого мозку і складається з середньої долі - Черв’ячка (vermis), який покритий поперечними борознами. Головних нервів 12 пар, хоча 11-а ще не зовсім диференційована.

Спинний мозок має великі потовщення в плечовому і поперековому відділах, де від нього відходять нерви до передніх і задніх кінцівок.

Органи чуття.

Органи слуху представлені внутрішнім, середнім і зовнішнім вухом. Внутрішнє і середнє вухо має подібність до рептилій, зовнішнє представлене: глибоким зовнішнім слуховим проходом, високими шкірними складками і пір’ям спеціалізованої структури.

Органи нюху розвинені слабо.

Органи зору досягають великих розмірів. За будовою близькі до плазунів, вони мають виріст - гребінець (pecten) багатий кровоносними судинами, який вдається в задню порожнину ока і кільце з тонких плоских кісточок, які закладені в склері. Птахам властива подвійна акомодація, зміною кривизни кристалика і віддалі кристалика від сітківки, що досягається дією кільцевих м’язів, які міняють форму самого очного яблука.

Травна система: ротова порожнина, стравохід (воло), шлунок (залозистий, м’язовий), тонкий кишечник, товстий кишечник дуже короткий, підшлункова залоза (добре розвинена), печінка. У голуба печінка жовчного міхура немає.

Органи дихання. Гортанна щілина веде в гортань (larynx), яка підтримується непарним персневидним і парними черпало-видними