8.3. Забезпечення якості

Як випливає з назви даної стадії, на цьому етапі основне завдан­ня команди управління проектом — організувати роботу над якістю в проекті, а також організувати контроль даної роботи.

Призначення процесу — впровадження запланованих, систе­матичних операцій, які забезпечують використання в проекті всіх процесів, необхідних для виконання вимог з якості.

Розрізняють управлінські та суто технічні аспекти забезпечення якості в організації, де реалізується проект (табл. 8.2).

Таблиця 8.2 Аспекти забезпечення якості проекту

Управлінські аспекти	Технічні аспекти
Єдина система управління якістю про­екту	Управління технологічними процесами
Система управління документами і дани­ми
Процедури ідентифікації й моніторингу продукції та інформації
Система персональної відповідальності; процедури коригуючих і попереджаючих дій	Єдині і сучасні процедури контролю та випробувань
Безперервне навчання
Система мотивації
Статистичні методи	Забезпеченість вимірювальним, контрольним та дослідним об­ладнанням
Пошук і впровадження останніх досяг­нень в галузі управління якістю

В результаті планування якості створюється план організаційно-технічних заходів із забезпечення системи якості проекту, де пови­нні бути передбачені перераховані у таблиці аспекти забезпечення якості проекту, і куди повинні входити:

- опис процедур проведення контрольних і дослідних заходів, а також перелік контрольних показників по всіх роботах і видах продукції. В план якості можуть також входити технологічні карти окремих складних процесів;

- забезпечення якості — регулярна перевірка ходу реалізації проекту для підтвердження того, що забезпечення якості про­екту відповідає вимогам до якості. Цей процес виходить із ра­ніше затвердженого плану якості, а також даних про якість, які отримані в результаті контролю.

Опишемо основні методи, які застосовуються для організації ро­біт над якістю проекту. Існує ціла низка методів менеджменту, які можуть використовуватись для забезпечення якості проекту.

Бенчмаркінг — це спосіб знаходження мож­ливостей для вдосконалення своїй діяльності на основі її порів­няння з діяльністю кращих або провідних у своїй галузі підпри­ємств або підрозділів.

Фактично бенчмаркінг включає підходи:

1) змагання між підрозділами однієї компанії;

2) отримання інформації про роботу інших підрозділів або ком­паній на взаємній або односторонній основі.

Розрізняють декілька видів бенчмаркінгу, виходячи з того, з ким порівнюється своя діяльність:

1. Внутрішній бенчмаркіиг — порівняння відділу з відділом (об­мін передовим досвідом).

2. Конкурентний бенчмаркінг — порівняння наших можливос­тей з конкурентами.

3. Функціональний бенчмаркінг — порівняння себе з кращою фірмою в даній сфері діяльності (що не є нашим конкурентом).

4. Зовнішній бенчмаркінг — порівняння себе з кращою фірмою незалежно від виду діяльності.

Бенчмаркінг — широко поширене в світі явище. Для багатьох компаній престижно бути бенчмаркинговою організацією — зраз­ком, на який рівняються інші. Деякі фірми регулярно порівнюють себе з іншими компаніями, які, на їх погляд, є кращими в тій або ін­шій сфері управління бізнесом. Виділяють шість етапів бенчмаркінгу (табл. 8.3).

Таблиця 8.3 Етапи бенчмаркингу

№з/п	Етап	Зміст етапу
1	План	Виявити і перевірити головні чинники успіху в своєму виді діяльності
2	Пошук	Знайти відповідні об'єкти для порівняння
3	Огляд	Виявити основні процеси і проаналізувати відмінності
4	Аналіз	Визначити коріння цих відмінностей
5	Адаптація	Обрати кращий варіант і модифікувати його для себе
6	Впровадження	Запровадити вибраний варіант і оцінити його ефективність

Реверсні ігри — це цілий клас ділових ігор, які використовуються при вирішенні конфліктів. У сфері управління якістю дана методи­ка була сформульована Д. В. Дімітрієвим в 1999 р. Основний сюжет реверсних ігор полягає в тому, що для поліпшення взаєморозуміння між учасниками конфлікту треба на якийсь час поміняти їх один з одним місцями.

Інколи в компаніях між підрозділами складається обстановка протиборства, коли кожен відстоює інтереси свого відділу і впритул не хоче помічати важливості того, що роблять «сусіди». В такій «по­літиці Щурячих Нір» кожен за свою «нору» тримається, а всіх тих, хто в інших норах живе, вважає за ворогів.

Між людьми існує декілька рівнів спілкування: формальний («в краватках»), а інший — неформальний, тобто як люди відносяться один до одного насправді. До опонента зазвичай ставляться з непри­язню і формується так званий «образ ворога». Для поліпшення си­туації вистачає, зазвичай, змусити людину подивитися на ситуацію очима свого опонента.

Конкретика реверсної гри залежить від «конфігурації конфлікту» (конкретних умов, кількості протиборчих сторін). Зазвичай функцію ведучого виконує запрошений професіонал, який не «зав'язнув» у конфлікті, може дивитися на ситуацію об'єктивно.

Циклічна корекція. Суть методики циклічної корекції в тому, щоб організувати такі «правила гри» між підрозділами, при яких робота продовжується до тих пір, поки кожен відділ не візьме на себе зобов'язання по виконанню деякої частки від поставленого завдання.

За результатами подібних ігор, що проводяться на семінарах по якості, нерідко ухвалюються рішення, які покладаються в основу ре­ального розподілу завдання між відділами, які до цього роками «ки­вали» один на одного і ніяк не могли домовитися.