3. Атеросклероз.

Атеросклероз– захворювання, що розвивається при надлишковому або нераціональному годуванні, при падінні та нервових напруженнях в результаті чого у стінках кровоносних судин відбуваються зміни. Переважно в місцях розгалужень артерій на стінках осідає органічна речовина –холестерол, у зв’язку з чим вони втрачають еластичність.

На холестеролосідають солі кальцію, вкриваючи стінки судин зсередини. Цей процес називають склер озування судин – атеросклероз.

Найчастіше він вражає: аорту, коронарні артерії серця, артерії мозку, нирок, нижніх кінцівок. Порушується кровопостачання цих органів.

При склерозі стінки судин не можуть розтягуватися, їх просвіти залишаються вузькими, а серце продовжує викидати таку же кількість крові- підвищується тиск,що є основною ознакоюгіпертонічної хвороби.

Атеросклерознайчастіше спостерігається у старих тварин (печінка, нирки, селезінка), дуже рідко у молодих.

Склерозом вражаються аорта, артерії, коронарні артерії серця, головного мозку, нирок та інших органів.

Механізм.

Атеросклероз (від грец. atheros – каша; scleros – твердий)– починається з відкладання на твердій оболонці артерій ліпідів, складних сполук вуглеводів, кальцію, елементів крові, утворень сполучної тканини.

Атеросклеротичні зміни частіше спостерігаються в судинах, які зазнають механічних впливів, в аорті, у місцях її розгалуження бокових судин.

Розвиток склеротичного процесу відбувається внаслідок первинної дифузної інфільтрації ліпідів, зокрема відкладання холестеролув незмінену внутрішню стінку артерій,потім настають зміни в судинах вторинного надходження-судинна стінка ущільнюється внаслідок проростання сполучної тканини і відкладання солей кальцію,втрачається її еластичність, настає склероз-аорта і артерія втрачають свої функції,збільшуються навантаження на лівий шлуночок,виникає йогогіпертрофія.

Склеротичні судини мають схильність до утворення в них тромбів, крововиливів, спазмування,що веде до звуження просвіту судин, підвищення опору руху крові, особливо в дрібних артеріях і артеріолах.

Гіпертрофія міокарда переходить у міопатію і настає недостатність кровообігу.

Склеротичні ураження судин окремих органів призводять до тяжких патологічних процесів:

• склероз коронарних судин серця веде до інфаркту міокарда;

• судин нирок – до нефроангіосклерозу;

• підшлункової залози – до цукрового діабету.

Внаслідок втрати еластичності судини розтягуються, утворюють випини, аневризми.

При підвищенні внутрішньо-судинного тиску такісудини можуть розвиватись, що спричинює крововиливи.

4. Порушення коронарного кровообігу. Основні захворювання серцево-судинної системи.

Коронарний кровообіг забезпечує живлення серцевого м’яза.

На стан коронарного кровообігу впливає тонус кровоносних судин.

Збудження симпатичних нервівспричинює збільшення коронарного кровообігу (адреналін, норадреналін),підвищення артеріального тиску, розширення коронарних артерій- посилюється споживання кисню.

Подразнення блукаючого нерва– стимулює зниження артеріального тиску, зменшення коронарного кровообігу.

Характер коронарного кровообігу залежить від величини ударного об’єму серця, висоти тиску в аорті, тонусу симпатичної системи, рівня катехоламінів у крові.

Гостра коронарна недостатність спричинює ішемію м’яза серця,щоведе до кисневого голодування, погіршення окисних процесів-скоротлива здатність міокарда знижується,утруднюється відток продуктів обміну з міокарда,зменшується хвилинний об’єм серця.

Тривалий спазм або закупорювання коронарних артерій може бутипричиною місцевої ішемії з подальшим некрозом відповідної ділянки міокарда, виникаєінфаркт міокарда-в подальшому ушкоджена ділянка заміщується рубцевою тканиною.

Порушення коронарного кровообігу виникає при зменшенні ударного об’єму серця, внаслідок патології міокарда, перикарда, клапанного апарату серця, склероз аорти, зниження тонусу симпатичного нерва, підвищення збудливості вагуса, тромбоз, емболії, спазм коронарних судин, різкого розширення серця,різкогопідвищення тиску всередині серця (стискання коронарних судин).

Захворювання серцево-судинної системи

Серцево-судинні захворюванняподіляються на:

а) хвороби серця(інфаркт міокарда, аритмії, вади серця, міокардити);

б) хвороби кровоносних судин:

• артерій -дистонія, атеросклероз, гіпертонічна хвороба, інсульт;

• вен -венозне розширення вен, тромбофлебіт.

Найпоширеніші захворювання:

Інфаркт міокарда– що характеризується омертвінням (некрозом) частини м’язових клітин серця.

Через порушення кровообігу в судинах зменшується постачання серця киснем і поживними речовинами, і, як наслідок, розвивається інфаркт.

Аритмії– порушення серцевого ритму.

Аритмії виникають, як наслідок змін основних функцій серця

• автоматизму:

• здатності проведення збудження;

• скоротливості.

Стенокардія – це захворювання, причиною якого є звуження коронарних судин, які живлять серце і постачають його киснем.

Для стенокардії характерні напади болю і відчуття стиснення за грудиною або в ділянці серця.

Це буває тоді, коли до серця надходить менше крові, ніж це необхідно.

Напади тривають декілька хвилин, але якщо вони тривають довше, то це може свідчити про інфаркт.

Інсульт – це гостре порушення кровообігу мозку. При цьому з’являється сильний біль, блювання, відбувається ушкодження тканин мозку, поява або часткова втрата свідомості, чутливості, може бути параліч.

Дистонія– захворювання судин, яка у більшості випадків виникає через невідповідну нервову регуляцію судин, неврози, низьку фізичну активність.

Порушується тонус кровоносних судин, що призводить до порушення кровообігу та кровопостачання органів.

Ознаки:

- головний біль;

- втома.

Варикозне розширення вен– захворювання, що проявляється у вигляді нерівномірного розширення вен, внаслідок чого утруднюється рух крові, підвищується тиск.

Тромбофлебіт– наслідок варикозного розширення вен є запалення стінок вен і утворення в їх просвіті тромбозів.