9_Tip_Ploski_chervi_Plathelminthes__Klas_Sisuni_Trematoda_Klas_Stiozhkovi_Cestoidea (1)
.pdf
Тип Плоскі черви
(Plathelminthes).
Клас Сисуни (Trematoda) – печінковий, котячий, ланцетоподібний та легеневий сисуни.
Клас Стьожкові (Cestoidea) – бичачий, свинячий, карликовий ціп’яки – збудники захворювань людини Клас Стьожкові (Cestoidea) – широкий стьожак, ехінокок, альвеокок –
збудники захворювань людини
Клас Сисуни (Trematoda)
Сисун печінковий,
або фасціола
(Fasciola hepatica)
тіла. Позаду і збоку середньої лінії знаходиться гіллястий яєчник.
Яйця (рис. 3.58) великі, овальної форми (130-150 х 70-90 мкм), мають кришечку.
Життєвий цикл: фасціола -
біогельмінт.
Остаточний хазяїн - велика і мала рогата худоба, зрідка людина.
Проміжний хазяїн - молюск ставковик малий .
Сисун печінковий, або фасціола
(Fasciola hepatica) - збудник фасціольозу.
Географічне поширення: повсюдне.
Морфологія. Статевозріла особина
листкоподібна, довжиною 20-30 мм,
шириною 8-12 мм. На передньому кінці тіла знаходиться невеликий конічний виступ довжиною 4—5 мм. Черевний присосок більший, ніж ротовий.
Сім'яники дуже розгалужені,
знаходяться всередині тіла. Жовтівники розташовані з боків тіла. Матка звивиста, розміщена в передній частині
Сисун печінковий, статевозріла
особина
Локалізація в тілі остаточного хазяїна: внутріш-ньопечінкові жовчні протоки. Живиться жовчю, слизом,
клітинними залишками. В організмі людини може жити впродовж 9-13
років.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
адолескарія, крізь стінку кишківни-ка |
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
личинки |
проникають у |
черевну |
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
порожнину, згодом крізь капсулу |
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
печінки |
- у |
внутрішньопечінкові |
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
протоки і жовчний міхур. Можливий і |
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
гематогенний шлях міграції - системою |
||||
|
|
Сисун печінковий, яйце |
|
|
|
ворітної вени. Статевої зрілості досягає |
|||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
через 3-4 міс, після чого починається |
||||
|
Яйця |
виділяються |
|
у |
зовнішнє |
виділення яєць. |
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|
||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
середовище з фекаліями. У воді з них |
Патогенна дія: паразит викликає |
||||||||||||||
|
|
|
|
||||||||||||
виходять |
мірацидії, |
|
які |
активно |
токсично-алергічні реакції; механічне |
||||||||||
|
|
|
|
|
|||||||||||
проникають у тіло проміжного хазяїна – |
ушкодження |
жовчних |
ходів та |
||||||||||||
|
|
|
|
||||||||||||
молюска |
|
ставковика |
|
малого, |
де |
тканини печінки; призводить до роз- |
|||||||||
|
|
|
|
|
|
||||||||||
проходять стадії |
спороцисти, |
редій, |
витку механічної жовтяниці внаслідок |
||||||||||||
|
|
|
|
||||||||||||
церкарій. |
Церкарії |
залишають |
|
тіло |
закупорювання |
жовчних |
шляхів; |
||||||||
|
|
|
|
|
|||||||||||
молюска, |
|
активно |
плавають |
|
за |
тривале паразитування фасціол може |
|||||||||
|
|
|
|
|
|
||||||||||
допомогою хвоста, |
згодом відкидають |
сприяти розвитку цирозу або раку |
|||||||||||||
|
|
|
|
||||||||||||
хвіст і інцистуються у воді або на во- |
печінки. |
|
|
|
|||||||||||
|
|
|
|
||||||||||||
дяних |
|
рослинах, |
|
утворюючи |
Клініка. |
Інкубаційний |
період |
||||||||
|
|
|
|
|
|
||||||||||
адолескарії. |
|
|
|
|
|
|
|
|
близько 15 днів. Хвороба перебігає у 2 |
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
фази: |
|
|
|
|
|
Інвазійна |
стадія для |
остаточного |
|
|
|
|
||||||||
|
|
|
|
|
|
||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
• гостра фаза, для якої характерні |
||||
хазяїна - |
адолескарії, |
які |
зберігають |
||||||||||||
|
|
|
|
||||||||||||
інвазійність |
2-3 |
роки. |
Людина і |
неспецифічні симптоми хвороби: болі |
|||||||||||
|
|
|
|
||||||||||||
тварини |
заражаються |
під |
час |
пиття |
в суглобах, лихоманка, висипання на |
||||||||||
|
|
|
|
||||||||||||
води з |
заражених |
водойм |
або |
при |
шкірі; непостійні болі |
в животі, |
|||||||||
|
|
|
|
||||||||||||
поїданні |
|
водяних |
|
рослин |
|
З |
особливо після прийому їжі, діарея або |
||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||
прикріпленими |
|
адолескаріями. |
запор; |
|
|
|
|||||||||
|
|
|
|
|
|||||||||||
Шлунковий |
сік розчиняє |
оболонку |
|
|
|
|
|||||||||
Життєвий цикл сисуна печінкового: 1 - остаточний хазяїни; 2 - яйце; 3 -
мірацидій; 4 - проміжний хазяїн (малий ставковик ОаІЬа (шпсаіиіа); 5 - спороциста; Є - материнська редія; 7 - дочірня редія; 8 - церкарій; 9 - адолескарій;
10- адолескарій на траві.
•хронічна фаза починається з третього місяця хвороби, коли статевозрілі сисуни знаходяться в печінці; печінка збільшена, з'являються симптоми запалення жовчного міхура, іноді жовтяниця; хворий худне, періодично -
алергічні прояви.
Діагностика. Клінічна: хронічний холангіт і холецистит у поєднанні з
алергічними проявами.
Лабораторна: серологічні реакції (РНГА, РІФ) у перших три місяці після зараження, коли статевонезрілі фасціоли ще не виділяють яєць; овоскопія дуоденаль-
ного вмісту або фекалій (після 12 тижня хвороби).
Яйця у фекаліях можуть виявлятися при вживанні в їжу печінки хворих тварин
("транзитні" яйця). Через це за день перед дослідженням необхідно виключити яловичу печінку з раціону пацієнта.
Лікування. Застосовують антигельмінтні препарати.
Профілактика. Особиста: — не пити сиру воду з відкритих водойм, особливо в місцях випасу худоби; не вживати в їжу в сирому вигляді дикорослі рослини.
Громадська: основана на ветеринарних заходах щодо боротьби з фасціольозом тварин.
Сисун |
ий, або сибірський |
котяч |
(Орisthorhis felineus) |
Сисун котячий (сибірський), або опісторх (Орisthorhis felineus) –
збудник опісторхозу.
Географічне поширення: на берегах великих рік, в основному в басейнах рік Західного Сибіру, Казахстану,
Наддніпрянщини, Волго-Камського і
Донського басейнів.
Морфологія. Статевозріла особина
завдовжки 8-13 мм. Тіло звужене спереду. Гілки кишківника досягають заднього кінця тіла. У задній частині тіла знаходяться два великих чотири- і
п'ятилопатеві |
сім'яники. |
Матка |
темнозабарвлена, |
разом |
з |
жовтівниками займає середню частину тіла.
Яйця дрібні, довжиною 26-30 мкм,
асиметричні, мають кришечку і
невеликий горбок на |
протилежних |
||
кінцях. |
|
||
|
Життєвий цикл: |
опісторх - |
|
|
|
|
|
біогельмінт.
Опісторхоз - природно-осередкове захворювання.
Остаточний хазяїн - люди і тварини, що харчуються рибою.
Проміжні хазяїни: перший - молюск
(Віthinia), другий - риби родини коропових.
Локалізація в тілі остаточного хазяїна: внутрі-шньопечінкові жовчні протоки, протоки підшлункової залози.
Яйця виділяються в зовнішнє середовище з фекаліями хворого, в яйці знаходиться зрілий мірацидій. В організмі водяних молюсків, що проковтнули яйця,
мірацидії вивільняються, проходять стадії спороцисти, редії, церкарія.
Розвиток триває близько двох місяців
(до 1 року в Сибіру). Церкарії активно виходять у воду крізь покриви тіла молюска і проковтуються рибами. У
м'язах риби церкарії покриваються подвійною оболонкою й інцистуються,
перетворюються в метацеркарії.
Остаточний хазяїн заражається, з'ївши сир або недостатньо термічно об-
роблену рибу.
Інвазійна стадія - метацеркарій. У
кишківни-ку личинки вивільняються і проникають у протоки підшлункової залози та внутрішньопечінкові жовчні протоки. За місяць паразити стають статевозрілими і починають виділяти
яйця. Тривалість життя в організмі
людини - до 30 років.
Сисун котячий (сибірський)
Орisthorhis felineus – статевозріла
особина
Патогенна дія: механічне ураження жовчних проток і проток підшлункової залози, що може призвести до первинного раку печінки і підшлункової залози, цирозу печінки;
розвиток патологічних шлунково-
кишкових рефлексів; вторинне інвазування жовчних проток і міхура;
механічна жовтяниця внаслідок закупорки жовчних шляхів; токсично-
алергічні реакції, особливо в перший місяць хвороби.
Клініка. Хвороба перебігає у дві фази:
• у ранній фазі, що виникає за 2-А
тижні після зараження, переважають токсично-алергічні прояви (підвищення температури тіла, м'язові і суглобові болі, висипка алергійного характеру,
астматичний бронхіт); виражена еозинофілія;
• у другій, хронічній фазі хвороби,
переважають ознаки ураження печінки і підшлункової залози (болі в правому
підребер'ї, порушення моторики шлунково-кишкового тракту, запалення жовчного міхура і жовчних проток,
збільшення печінки).
Діагностика.
Клінічна: основана на даних епі-
деміологічного анамнезу, симптомах ураження печінки, жовчного міхура і підшлункової залози.
Лабораторна: виявлення яєць у дуоденальному вмісті і фекаліях (яйця з'являються не раніше, ніж через місяць після зараження); серологічні реакції на ранній стадії хвороби.
Лікування. Застосовують антигельмінтні препарати.
Після лікування яйця паразити можуть виділятися тривало, тому контрольні аналізи проводять не раніше, ніж через 3-4 місяці.
Профілактика. Особиста: не вживати в їжу недостатньо термічно оброблену або погано просолену рибу.
Громадська: виявлення і лікування хворих, захист водойм від фекального забруднення, санітарно-просвітня робота.
Сисун ланцетоподібний
(Dicrocoelium
lanceatum)
Сисун ланцетоподібний
(Dicrocoelium lanceatum) – збудник дикроцеліозу.
Географічне поширення: повсюдне.
Морфологія. Статевозріла особина
довжиною 5-12 мм, тіло спереду рівномірно звужене, задній кінець заокруглений. Два часточкові сім'яники знаходяться в передній третині тіла.
Яєчник розташований за заднім сім'яником, матка - у задній частині
тіла. Жовтівники - з боків у середній частині тіла.
Яйця коричневого забарвлення, роз-
міром
Кришечка
помітна полюсі.
знаходиться зародок з двома круглими клітинами.
Життєвий цикл.
Остаточний хазяїн - травоїдні тварини: велика і мала рогата худоба, свині. У людини описані поодинокі випадки хвороби.
Проміжний хазяїн: перший - наземні молюски (Неlicella, Zebrina та ін.),
другий - мурахи.
Інвазійна стадія - метацеркарій.
Людина заражається при випадковому проковтуванні мурах з ягодами,
овочами.
Локалізація в тілі остаточного хазяїна: внутрішньопечінкові жовчні протоки.
Яйця дикроцелія виділяються з фекаліями хворого в навколишнє середовище. Всередині яйця знаходиться розвинутий мірацидій, що вивільняється у тілі наземного молюска. У печінці молюска
(впродовж 4,5 міс. - 1 року)
розвиваються спороцисти і церкарії.
Стадія редії відсутня. Церкарії мігрують у порожнину легень і
викидаються назовні у вигляді слизуватих грудочок. Грудочки про-
ковтують мурахи, у м'язах і жировому тілі яких розвиваються метацеркарії.
Характерне заціпеніння уражених мурах при зниженні температури до
11-12 °С, що полегшує їх проковтування остаточним хазяїном з травою.
Патогенна дія і клініка дикроцеліозу подібні до опісторхозу, однак виражені слабше.
Діагностика.
Клінічна: ґрунтується на поєднанні симптомів холециститу з алергічними проявами.