В Петро Симонтовський

Петро Симонтовський народився 1747 р. В місті Сумах у родині священика Сумського полку. З 1756 до 1766 року він навчався в Києво-Могилянській академії, потім був учнем Московської шпитальної школи. Вже в 1767 році одержав звання лікаря, а 1768р. Він був призначений підлікарем у Білоярський драгунський полк, який стояв, між іншим, в Орську, де пізніше карався наш великий поет Тарас Шевченко.

У 1771 році він блискуче витримав іспит при Оренбурзькому шпиталі на звання лікаря. 1772-го був переведений до Астраханського батальйону, де пропрацював понад 20 років. В Астраханській губернії він провадив велику працю у боротьбі з епідемією чуми серед калмиків, в Уральську вивчав проказу і організовував там перший лепрозорій. У 1797 році був призначений акушером Астраханської лікарської управи. В 1808-1809рр. Брав активну участь у боротьбі з холерою в Саратовській губернії.

Петро Симонтовський був не лише видатним організатором та адміністратором, а й видатним ученим. З його наукових творів відомі такі: „Про камені жовчного міхура”(1788), „Опис потворств” (1792), „Про аневризму аорти, що зруйнувала грудну кістку”(1794), „Про параплегії” (1793), „Про проказу”, „Про хірургічні операції” (1801), „Про каліцтва людини” (1802). Крім того, він написав перший медико-санітарний опис міста Уральська. За свої наукові праці одержав звання штаб-лікаря.

Цікаво, що Петро Симонтовський був дуже прямою, відвертою людиною. Він змушений був покинути працю в Астрахані і переїхати до Симбірська, бо дозволив собі критикувати свого начальника – інспектора Пургольда. Помер Симонтовський у 1815 році.

(Плющ В. „З історії української медицини ХVІІІ ст.”)

2 Визначте, в межах якого функціонального стилю й підстилю реалізований пропонований текст? Використовуючи розмовний стиль, дайте відповідь на питання: які професійні права та пільги мають медичні працівники?

Медичні і фармацевтичні працівники мають право на:

а) заняття медичною і фармацевтичною діяльністю відповідно до спеціальності та кваліфікації:

б) належні умови професійної діяльності;

в) підвищення кваліфікації, перепідготовку не рідше одного разу на 5 років у відповідних закладах та установах;

г) вільний вибір апробованих форм, методів і засобів діяльності, впровадження у втановленому порядку сучасних досягнень медичної та фармацевтичної науки і практики;

д) безплатне користування соціальною, екологічною та спеціальною медичною інформацєю, необхідною для виконання професійних обов’язків;

е) обов’язкове страхування за рахунок власника закладу охорони здоров’я у разі заподіяння шкоди їх життю і здоров’ю у зв’язку з виконанням професійних обов’язків;

є) соціальну допомогу з боку держави у разі захворювання, каліцтва або в інших випадках втрати працездатності, що настала у зв’язку з виконанням професійних обов’язків;

ж) встановлення у державних закладах охорони здоров’я

середніх ставок і посадових окладів на рівні, не нижчому від середньої заробітної плати працівників промисловості;

з) скорочений робочий день і додаткову оплачувану відпустку у випадках, установлених законодавством;

и) пільгові умови пенсійного забезпечення;

і) пільгове надання житла та забезпечення телефоном;

ї) безплатне користування квартирою з опаленням і освітленням тим, хто проживає в сільській місцевості, надання пільг щодо сплати земельного податку, кредитування, обзаведення господарством і будівництва власного житла, придбання автомототранспорту;

й) першочергове одержання лікувально-профілактичної

допомоги і забезпечення лікарськими та протезними засобами;

к) створення наукових медичних товариств, професійних

спілок та інших громадських організацій;

л) судовий захист професійної честі та гідності.

Законодавством може бути передбачено інші права та

пільги для медичних та фармацевтичних працівників. На них також можуть поширюватися пільги, що встановлюються для

своїх працівників підприємствами, установами і організаціями,

яким вони надають медико-санітарну допомогу.

(“Основи законодавства України про охорону здоров’я”

ст. 70)