1 Напишіть конспект одного із запропонованих текстів, обираючи вид конспекту.

А Медична деонтологія

Термін деонтологія – це вчення про належну поведінку

лікаря в процесі виконання ним професійних обов’язків. Термін деонтологія (від грецьк. deon – належне і logos –вчення)

було введено на початку ХІХ століття англійським філософом Ієремією Бентамом. Основу поведінки, на його думку, стано-вить утилітаризм, крайній індивідуалізм. Так, людина добре виконує свій професійний обов’язок лише в разі максимальної вигоди для себе, все спрямоване на досягнення особистого щастя.

Медична деонтологія має давню історію. У книгах, що дійшли з минулих епох, міститься багато порад лікарю, правила поведінки. Так, Гіппократ у книзі “Про лікаря” пише, що додає лікарю авторитету: “Якщо він доброго кольору і добре вгодований, відповідно до своєї природи, бо ті, хто самі не мають доброго вигляду в своєму тілі, у натовпу вважаються не спроможними мати правильне піклування про інших. Хай він також буде за своєю вдачею людиною прекрасною і доброю і

як такий поважним і людяним, бо поквапливість і надмірна готовність, навіть коли бувають досить корисними, зневажають

ся... Хай він буде з обличчям, пройнятим роздумами, але не суворим... Той лікар, який заливається сміхом і надміру веселий, вважається тяжким... Він мусить бути справедливим

за всіх обставин...”

У трактаті “Про благопристойну поведінку” Гіппократ

дає таку характеристику медицині: ”Лікар-філософ рівний Богові. Та й небагато, насправді, відмінностей між мудрістю і

медициною, і все, що шукається для мудрості, все це є і в медицині, а саме: нехтування грошима, сумлінність, скромність, простота в одязі, повага, розсудливість, рішучість, охайність, буяння мислі, знання всього того, що потрібно для життя.

Отже, коли все це є, лікареві слід мати своїм супутником деяку чемність”.

А.П.Чехов писав: ”Професія лікаря – це подвиг, вона вимагає самоствердження, чистоту душі і чистоти помислів. Треба бути ясним розумово, чистим морально і охайним фізично”.

Пропагандистом гуманних принципів у медицині був відомий клініцист М.Я.Мудров. Передові діячі вітчизняної медицини розуміли деонтологію не як зібрання правил поведінки, а як особисту і громадську моральність, відповідальність перед хворими людьми, з якими спілкуєшся.

Особливо великий інтерес до питань сучасної деонтології спостерігався у російських лікарів др. половини ХІХ століття. Питання деонтології висвітлювали у своїх працях С.П.Боткін, І.П.Павлов. У Москві було засноване “Врачебное товарищество”, яке одним з основних завдань своєї діяльності ставило створення вітчизняної деонтології. На одному із засідань товариства С.П.Боткін запропонував скласти перелік лікарських правил.

Питання медичної деонтології розглядались і на Піроговських з’їздах. Пропонувалося створити суди честі, які б розглядали вчинки лікарів, не сумісні з принципами медичної етики. Окремі товариства лікарів складали кодекси професійної етики.

Медична деонтологія – це кодекс норм поведінки медичних працівників, заснований на принципах моралі, на знанні психологічних особливостей здорової та хворої людини, на додержання норм права, кодекс, що сприяє видужанню та реабілітації хворих.

Цікавий такий факт історії: після смерті Гіппократа люди почали шанувати могилу, щорічно здійснювати жертвопри-ношення й звертатися до нього як до Бога зі своїми бідами.

А давньогрецький поет Нікодем написав:

Был Гиппократ словно жизнь

для людей: исцелял он народы,

И не хватало при нём

в царстве теней мертвецов.

Чудові рядки. Те, про що сказано у них, – найвища нагорода лікарю.

(З історії медицини)