11.Поняття витрат у цив.Процесі.

Судові витрати - це грошові витрати, які пов'язані з розглядом справи в порядку цивільного судочинства і виконанням судового рішення.

Метою встановлення інституту судових витрат є часткове відшкодування державі витрат на забезпечення діяльності судів. Зокрема, кошти судового збору після зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України спрямовуються на зміцнення матеріально-технічної бази судів, включаючи створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційної системи, веб-порталу судової влади, комп'ютерних локальних мереж, сучасних систем фіксування судового процесу, придбання та обслуговування комп'ютерної та копіювально-розмножувальної техніки, впровадження електронного цифрового підпису тощо.

Але судові витрати виконують не лише компенсаційні функції. За їх допомогою держава стимулює осіб користуватися своїми процесуальними правами належним чином, а саме: не звертатися до суду з необґрунтованими вимогами, добровільно і своєчасно виконувати свої обов'язки. За загальним правилом, особі, якій відмовлено у задоволенні її вимог, судові витрати не відшкодовуються. Сторона, яка програла справу, відшкодовує іншій стороні всі понесені нею судові витрати.

Відповідно до ст. 79 ЦПК судові витрати складаються із судового збору і витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судовий збір - це обов'язковий платіж, який справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів.

Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом (п. 2 ст. 79 ЦПК). Відповідно до п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦПК до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, судовий збір при зверненні до суду сплачується у порядку і розмірах, встановлених законодавством для державного мита. Державне мито справляється державними органами у вигляді грошового збору з фізичних та юридичних осіб, за вчинення окремих дій та видачу документів, що мають юридичне значення. Розмір державного мита залежить від ціни позову та від виду дій, що ним обкладаються

До витрат, пов’язаних з розглядом судової справи, належать:    1) витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи;    2) витрати на правову допомогу;    3) витрати сторін та їх представників, що пов’язані з явкою до суду;    4) витрати, пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз;    5) витрати, пов’язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.    Розмір витрат, пов`язаних з розглядом судової справи (за винятком витрат на інформаційно-технічне забезпечення), на відміну від державного мита, залежить від фактичних затрат, пов`язаних з участю у справі свідків, експертів, перекладачів і з виконанням ними своїх функцій.

Отже,   метою встановлення судових витрат є застереження сторони (позивача) від подання явно необґрунтованого позову, покладення витрат на сторони для добровільного виконання своїх обов’язків, самостійного врегулювання правових спорів.