15. Поняття проц. Представництва та його значення

Процесуальне представництво —це процесу­альна діяльність особи (представника) на підставі наявних у неї повноважень, що породжує цивільні процесуальні правовідноси­ни між представником і судом, спрямована на охорону, захист суб'єктивних прав та інтересів особи, яку представляють, сприяє суду в повному та об'єктивному з'ясуванні обставин справи, у винесенні законного та обґрунтованого рішення.

Значення представника визначається його 2 головними цілями. По-перше, це надання юридичної допомоги громадянам і організаціям при розгляді вирішенні справ у суді. По-друге – надання допомоги суду у встановленні дійсних прав і обов’язків сторін та інших особі, які беруть участь у справі.

Представник має надавати про­цесуальну допомогу не лише тому, кого вінпредставляє, а й суду у встановленні об'єктивної істини у справі. Представники у позовному провадженні можуть бути у сторін і в третіх осіб, у наказному провадженні — у особи, яка подає заяву, та у заінтересованих осіб. Представництво в цивільному процесі можливе при розгляді будь-якої справи, на всіх стадіях процесу. В пра­вовідносинах процесуального представництва треба розрізняти зовнішні правовідносини, які складаються у представника із судом, і внутрішні правовідносини між представником і особою, яку він представляє. Зовнішні правовідносини між судом і пред­ставником є процесуальними відносинами. Об'єктом цих процесуальних правовідносин між судом і представником, є охоронювані законом права та інтереси особи, яку представляють, що їх покликаний захищати представник.

Внутрішні правовідносини виникаютьміж судовим представником і особою, яку він представляє,і завжди є матеріальними правовідно­синами. Цс можуть бути цивільні правовідносини, які виникають на підставі договору доручення, на підставі рішення а суду про призначення опікуна над недієздатним чи малолітнім, та піклувальника — над обмежено дієздатним та неповнолітньою особою, позбавленою батьківського піклування.

Представником у суді може бути адвокат або інша особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність і належно посвідчені повноваження на здійснення представництва в суді.

Одна й та сама особа не може бути одночасно представником іншої сторони, третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору або беруть участь у справі на другій стороні.

Не можуть бути представниками в суді особи, які діють у цьому процесі як секретар судового засідання, перекладач, експерт, спеціаліст, свідок, судді, прокурори, слідчі, працівники підрозділів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, не можуть бути представниками в суді, крім випадків, коли вони діють як представники відповідного органу, що є стороною або третьою особою в справі, чи як законні представники.

16. Види представництва та повноваження предст. В суді.

Види представництва можна розрізняти за ступенем обов'язковості та за підставами виникнення.

За ступенем обов'язковості представництво поділяється та обов'язкове і факультативне. Для обов'язкового представництва не потрібна згода того, кого представляють.Для факультативного волевиявлення особи є необхідним.

За підставами виникнення правовідносин представництва розрізняють законне представництво й добровільне.

Законними представниками щодо дітей віком до 14 років р (ст. ст. 31, 60 ЦК) є їх батьки, усиновлювачі, опікуни; щодо дітей віком від 14 до 18 років у випадках, передбачених ч. 2 ст. 29 ЦПК, законними представниками є їх батьки, усиновлюва­чі, піклувальники. Законними представниками також є опікуни над недієздатними та піклувальники над обмежено дієздатними Підставами для здійснення опікунами і піклувальниками функ­цій представника є рішення суду або акт про призначення цієї особи опікуном чи піклувальником або відповідний акт органу опіки і піклування (ст. ст. 60, 63 ЦК). При законному представництві, як зазначалося, можливе подвійне . представництво. Згідно з ч. 5 ст. 39 ЦПК законні представники можуть доручати ведення справи іншій особі, обраній ними як представник. У такому разі обраний представник діє як договір­ний представник.

Добровільне представництво здійснюється на підставі договору доручення (ст. 1000 ЦК) або трудового договору - представ­ництво юрисконсультами інтересів організацій, у яких вони працюють. Добровільним представництвом також є здійснення профспілками представництва інтересів своїх членів.

Представник, що має повноваження на ведення справи в суді, як зазначалося, може відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 44 ЦПК від імені особи, яку він представляє, вчиняти всі процесуальні дії, що їх має право вчиняти ця особа. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності.

Повноваження представників сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, мають бути посвідчені такими документами:

1) довіреністю фізичної особи;

2) довіреністю юридичної особи або документами, що посвідчують службове становище і повноваження її керівника;

3) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.

У разі відсутності у сторони чи третьої особи, визнаної недієздатною або обмеженою у цивільній дієздатності, законного представника суд за поданням органу опіки та піклування ухвалою призначає опікуна або піклувальника і залучає їх до участі у справі як законних представників.

Якщо при розгляді справи буде встановлено, що малолітня чи неповнолітня особа, позбавлена батьківського піклування, не має законного представника, суд ухвалою встановлює над нею відповідно опіку чи піклування за поданням органу опіки та піклування, призначає опікуна або піклувальника та залучає їх до участі у справі як законних представників.

У разі якщо законний представник не має права вести справу в суді з підстав, встановлених законом, суд за поданням органу опіки та піклування замінює законного представника.

Суд може призначити або замінити законного представника за клопотанням малолітньої або неповнолітньої особи, якщо це відповідає її інтересам.