Практичний досвід сша

США є країною з високим рівнем підліткової злочинності; водночас американські кримінологи, державні структури й громадські організації накопичили чималий досвід нетрадиційних підходів до виправлення девіантної поведінки. Великі надії покладаються на різноманітні “відволікаючі” програми, які зміщують акцент у бік соціальних заходів і мають на меті соціальну реабілітацію делінквентів. Кримінологи доводять: позбавлення волі пов’язане із стигмою – тавром злочинця, – яке спотворює назавжди особистість і перешкоджає ресоціалізації (поверненню до нормального життя). Альтернатива полягає в тому, щоб встановити неформальний соціальний контроль над делінквентом без позбавлення волі й допомогти підлітку позбутися примари кримінальної кар’єри. У США відповідно до федерального закону про попередження підліткової злочинності була започаткована служба по роботі з молоддю, що діє поза компетенцією правосуддя для неповнолітніх. Служба функціонує у громадах як мережа контрольних пунктів соціально-психологічної допомоги неповнолітнім делінквентам. Наприклад, полісмен, затримавши підлітка за дрібну крадіжку на вулиці, не транспортує його у свій відділок, а здає під нагляд молодіжного бюро. Як експеримент, попереднє ув’язнення замінюється інтенсивним наглядом за неповнолітнім делінквентом у межах громади. Нагляд здійснюють соціальні працівники. Від 70 до 90 відсотків підлітків успішно долають це випробування.

Досить популярними у США є так звані опосередковані санкції. До них належать пробація з інтенсивним наглядом, домашнє ув’язнення з електронним моніторингом, виправні стройові табори. Пробація передбачає нагляд (20–30 контактів зі спецслужбами на місяць), зобов’язання засудженого компенсувати завдані збитки та відшкодування вартості самого контролю. Виправні строєві табори розглядаються як шокове ув’язнення для молоді. У таборі молоді порушники закону мусять 6–8 годин на день займатися важкою ручною працею, після чого – фізичними вправами та стройовою підготовкою, після вечері вони отримують консультації та лікування від наркоманії. Ефект стигми, за оцінками фахівців, у цих таборах зведений до мінімуму.

У 1960-і рр. в Каліфорнії планувалося кожного року будувати новий виправний заклад для неповнолітніх. Одне місце в подібних закладах мало коштувати 4500 дол., тоді як 1 місце в програмі допомоги умовно засудженим обходиться тільки в 142 дол. на рік. За останні роки в Каліфорнії невпинно розширювалася програма допомоги й відповідно скорочувалися місця у в’язницях. Чисельність умовно засуджених, що прикріплені до 1 працівника служби, збільшилася до 28 осіб. Але соціальних працівників звільнили від бюрократичних обов’язків, їм дають якісну підготовку в галузях психології, педагогіки, кримінології.

У багатьох місцях США проведено низку успішних експериментів з ресоціалізації злочинців безпосередньо у громадах. У невеликих нью-йоркських групових гуртожитках живуть подружні пари соціальних робітників разом із 4–8 делінквентами, які або працюють, або ходять до школи. Підлітки фактично живуть звичайним життям, але перебувають під контролем. Оточення часто є не обізнаним щодо того, що в цей час проводиться експеримент. У невеликих гуртожитках-пансіонатах мешкають разом із вихователями, педагогами-психологами від 9 до 15 підлітків. Там здійснюються довго- та короткострокові програми впливу. Ще одна цікава форма – денні пункти обслуговування. До них прикріплені від 10 до 85 осіб, вони живуть у себе вдома, але кожного ранку спеціальний автобус доставляє їх на пункт, а ввечері – відвозить додому. В денних пунктах проводяться навчальні заняття, а також сеанси групової терапії під керівництвом психологів. Існує також система опіки, в якій зайняті так звані опікунські сім’ї. Невелика група підлітків-правопорушників проживає спільно з дітьми подружньої пари соціальних працівників-опікунів.

Дослідники Гарвардського університету вважають: нова система впливу у громаді є цінною альтернативою традиційній системі покарання неповнолітніх, є безсумнівним кроком уперед. Матеріальні витрати, яких потребують пансіонати інтенсивного виховання, не перебільшують тих, що потрібні для традиційних закладів. Виховний вплив при збереженні свободи не призводить до десоціалізації, не підживлює кримінальну поведінку, але відкриває широкі можливості для виправлення підлітків. Треба зазначити, що виховний вплив при збереженні свободи не відміняє кримінального права та карного правосуддя, він лише модифікує правові наслідки злочину.