Розділ 5. Суспільство і особистість.

Останній розділ присвячено макрорівню соціального, який розглядається в категоріях суспільства і особистості. Цим ми завершуємо теоретичний огляд різних форм соціального, що складають предмет соціології. У прикладному аспекті суспільство становить інтерес як критерій поведінки людини. Суспільство не тільки є сукупністю умов існування для Homo sapiens, але і його цензором, суддею та наглядачем. Є соціологи, які порівнюють суспільство з хомутом на шиї у людини. Особистість мусить або соціалізуватися й виховуватися за прийнятими у суспільстві стандартами й нормами, аби ставати на шлях відхилень, злочинності, протиставляючи себе соціуму. Особистість відбиває усі риси, проблеми й протиріччя сучасних суспільств. І саме тут виникає питання про мистецтво жити у суспільстві. Але безліч конкретних і теоретичних питань, пов’язаних з проблематикою суспільства і особистості, вже виходять за межі завдань курсу загальної соціології. Отже, відповіді на них треба шукати в інших розділах соціології, соціальної філософії, педагогіки і соціальної психології.

Глава 12. Суспільство

У цій главі суспільство буде розглянуто переважно з позицій соціальної статики й системних властивостей. Спочатку з’ясуємо властивості суспільства як цілісності й розглянемо різні пояснення причин соціальної інтеграції, тобто проблема буде поставлена у площині, яку німецький соціолог-класик Георг Зіммель визначив у заголовку до однієї своєї статті так: “Як можливе суспільство?” Варіант відповіді на це питання можна знайти у факті існування сучасних політичних націй, аналізом якого завершується глава.

§1. Суспільство як форма соціального

У главах 4–10 розглянуто різні форми соціального, усі вони характеризуються певним ступенем складності, починаючи від таких елементарних форм, як “соціальна позиція” і “соціальна дія”, і до комплексних – “соціальний інститут” і “соціальна організація”, які “вбирають” у себе попередні форми. Але якими б важливими не були інститути й організації, люди живуть у суспільствах. Останні дають особам різні альтернативи щодо навчання, працевлаштування, створення сім’ї та продовження роду, облаштування житла і відпочинку. Не завжди цей вибір є прийнятним та задовільним. Індивіди мають свою думку щодо суспільства, в якому вони живуть, їх очікування або претензії можуть заходити так далеко, що сім’ї наважуються на еміграцію. Останнім часом у Європі виникла серйозна проблема нелегальної еміграції, коли кожного року десятки тисяч африканців і азіатів, а також вихідців з колишніх комуністичних країн намагаються у будь-який спосіб “прорвати” кордони й опинитися у “благословенних” країнах, які ми називаємо “цивілізованими”, “демократичними”, “заможними”. Люди на своєму біографічному досвіді здійснюють соціологічну функцію оцінки якості життя і суспільних систем. І пересічні мешканці демонструють цілісний підхід, інтуїтивно зважуючи усі “за” та “проти”. Проблема цілісності й пошук інтегративних ознак є наріжним каменем теоретичного вивчення суспільства.