Латентні

злочинці

Виявлені

злочинці

Притягнуті до кримінальної відповідальності

N2

N3

Тюремний соціум

N4

N5

Рис.5.5. Динамічна модель формування соціуму злочинців

На рис.5.5 схематично відображено динамічну модель соціуму злочинців, яка фіксує як основні джерела поповнення, так і напрямки втрат одиниць соціуму. Суспільство постійно рекрутує злочинців, але певна їх частина постійно вибуває з означеного кола. Для динамічної рівноваги потрібно, аби втрати соціуму злочинців через діяльність правоохоронних органів, відмову суб’єктів від кримінальної діяльності “за власним бажанням” або смерть, старість і хвороби дорівнювали припливу “неофітів”. Поповнення лав криміналітету головним чином відбувається за рахунок молоді й певних соціальних груп. Можна представити наступну формулу динамічної рівноваги:

N1 + N2 + N4 = N3 + N5 + N6

Таким чином, якщо протягом 2000 р. в Україні було засуджено у цілому 230903 особи, і абсолютна більшість з них хоча б тимчасово вибула з кола активних злочинців, то “велике суспільство” мусить рекрутувати не меншу кількість “неофітів” для поповнення поріділих лав. Оскільки не враховані ті, хто “зав’язав” на добровільній основі або через об’єктивні обставини, чисельність рекрутів (за гіпотези динамічної рівноваги) може навіть перевищувати кількість засуджених.

Заміна позначки рівності на знаки нерівності (< або >) у формулі означає: зростання соціуму злочинності чи його стагнацію. Це означає флуктації (коливання) соціуму злочинцівзалежно від зміни макросоціального (соцієтального) контексту. Можливо найбільш динамічно соціум злочинців в Україні змінювався протягом 1992–1995 рр. Кількість виявлених осіб, що тоді скоїли злочини, зростала високими темпами, у середньому більш ніж на 10% щороку, а у 1995 р. – на 26,5%. Одночасно значно впала частка засуджених стосовно виявлених злочинців: з 72,8 до 51,8%[20, с.18].

Тепер розглянемо структуру соціуму злочинців. У табл. 5.19 наведено структуру соціуму злочинців за даними 2002 р.

Таблиця 5.19

Особи, які вчинили злочини 2002 р.

Усього – 270.307 (притягнуто до відповідальності – 254.936)
За статтю
Чоловіки – 236.582 (87,5%)	Жінки – 33.725 (12,5%)
За віком
Неповнолітні – 26.611 (9,8%)	Повнолітні – 243.696 (90,2%)
За ознакою зайнятості
Працездатні, що не працювали і не вчилися, і офіційні безробітні – 199.988 (74,0%)		Мали роботу або навчалися – 70.319 (26,0%)
За ознакою рецидиву
Раніше вчинили злочини – 39490 (14,6%), з них 20.254 мали незняті або непогашені судимості		Раніше до кримінальної відповідальності не притягалися – 250.053 (85,4%)

Найбільш суттєвим є те, що абсолютна більшість злочинів скоєно громадянами, які не мають роботи або не вчаться. Саме цей прошарок і є головним “донором” соціуму злочинців. У суспільстві є люди, схильні до кримінального способу життя, з них утворюються рецидивісти й так звані професійні злочинці. Структуру соціуму злочинців можна також уявити як низку концентричних кілець: серцевину становлять професійні злочинці, тобто найбільш стабільна частина соціуму, що підтримує певні кримінальні традиції, субкультуру, розглядає тюремне ув’язнення як перепочинок для наступної “роботи”; далі розташовано кільцерецидивістів та звичних злочинців, які багаторазово порушують закон, але суміщають злочини з тією чи іншою основною сферою своєї діяльності; найбільш вагомим сектором буде загальна кількість так званихситуативних злочинців, що скоїли свої злочини під тиском обставин, компанії, внаслідок легковажного рішення або сильних емоцій; нарешті, периферію складаютьвипадкові злочинці, що порушили закон через легковажність, необережність тощо.