Соціум злочинців
Соціум злочинцівє достатньо помітним прошарком у кожному суспільстві, хоча не всі соціологи й політики схильні це помічати. Цікаву гіпотезу висунув у низці публікацій московський кримінолог Д. Лі. Він вважає, що соціум злочинців є константою, яка пересічно складає 5,6% від усього населення країни. У свою чергу Д. Лі спирається на теорію, що розробив відомий соціолог Ю. Давидов. Останній доводить: у кожній системі, яка здатна на розвиток і стабільне функціонування, повинна бутидисгармонійна складова. Наразі її роль і виконує злочинність. На думку авторів гіпотези, зазначена складова суспільства має свій оптимальний розмір. У ситуації, коли дисгармонія занадто поширюється, у системі настає хаос, коли вона спадає нижче певного мінімуму – застій й стагнація. У свою чергу соціум злочинців також тяжіє до “ідеальної” структури, тобто в оптимальному варіанті складається з кількох констант (див. табл. 5.18[23, с.173]). Сьогодні передчасно однозначно стверджувати, що “модуль злочинності” становить константу, яка дорівнює 5,6%, бо справжній рівень злочинності (з урахуванням латентної складової) ніхто достеменно не визначив, але думки й аргументи Д. Лі заслуговують на уважний розгляд.
Таблиця 5.18
Ідеальна модель соціуму злочинців (гіпотеза Д. Лі)
|
N – 100% (населення певної країни) | ||||
|
5,6% від N – необхідна дисгармонія (“нормальна” чисельність соціуму злочинців). З них: | ||||
|
20% |
25% |
24% |
5,6% |
11% |
|
Неповнолітні |
Рецидивісти |
Особи, що вчинили тяжкі злочини |
Особи, що вчинили злочини необачно |
Особи жіночої статі |
В українському суспільстві злочинність набула функціонального характеру, і рекрутування нових злочинців не є випадковим. Сьогодні достатньо широкі соціальні прошарки фактично не можуть виживати, займатися бізнесом або політикою, не порушуючи закон. І вони не належать до професійної злочинності. Якщо цю обставину можна ще “списати” на пострадянську реальність і несприятливі обставини перехідного періоду, то в Америці виникла інша ситуація. Сьогодні в цій країні є колосальна кількість арештантів (на 100 тис. населення у тюрмах США припадає близько 700 осіб, тоді як, наприклад у Німеччині та Франції – близько 70). Професор Нільс Крісті, відомий норвезький кримінолог, присвятив проблемі збільшення тюремного соціуму на Заході спеціальне дослідження з підзаголовком: “Вперед, до Гулагу західного зразка”. Він показав, що правоохоронна діяльність, пенітенціарна система поступово перетворилися на потужну індустрію, яка “годує” велику кількість людей і фірм [21]. Через це злочинність отримала у “великому” соціумі якщо й не своїх захисників, то потужні прошарки осіб, чия доля, матеріальне благополуччя, кар’єра щільно пов’язані зі злочинністю.
Питання стосовно числових характеристик соціуму злочинців залишається відкритим і досі. Можна припустити стан динамічної рівноваги, коли соціум злочинців, втрачаючи своїх членів, у той же час постійно поповнюється з різних джерел.
Велике суспільство Соціум злочинців
N1
N6