
- •Глава 15. Суспільство і злочинність
- •§1. Злочин і злочинність: юридичне і соціологічне трактування Злочин і покарання: юридичний підхід
- •Парадокси юридичного підходу
- •Дюркгейм про феномени злочинності й злочину
- •Інституційне трактування злочину
- •Злочин як тип соціальних відносин
- •Злочинність: соціологічна характеристика і показники
- •§2. Соціологи про злочинність: від Кетлє до сьогодення а.Кетлє – засновник соціологічного вивчення злочинності
- •Соціологічна школа в науці кримінального права
- •Соціологічний напрямок у сучасній кримінології
- •§3. Злочинність як соціальна проблема
- •Структура злочинності
- •Соціум злочинців
- •Латентні
- •Виявлені
- •Дослідження професійної злочинності
- •Література:
Структура злочинності
Кримінальна статистика в Україні подається за двома великими розділами – загальнокримінальна і економічна злочинність. Близько 90% усіх злочинів відносяться до першого розділу. Доречно пов’язувати структуру злочинності зі структурою органів міліції, яку ведуть боротьбу зі злочинністю. А вона дещо відрізняється від цього поділу. Органи внутрішніх справ історично розвивалися з урахуванням фактичної структури злочинності, організаційно спеціалізуючись на певних видах злочинів і типах злочинців. Така спеціалізація в міліції має специфічну назву: “лінія роботи”. Найбільша кількість злочинів традиційно фіксується “по лінії” кримінальної міліції, яка має справу з основною масою загальнокримінальної злочинності: крадіжками приватного майна, пограбуваннями, розбійними нападами, злочинами проти особистості, у тому числі й замахами на вбивство тощо. Саме тут і криється “основний резерв” штучного зменшення або збільшення злочинності. За рахунок чого у другій половині 90-х рр. зменшувалася кількість зареєстрованих злочинів? За рахунок дрібної загальнокримінальної злочинності, головним чином, крадіжок приватної власності. У табл. 5.17 наводяться дані динаміки реєстрації крадіжок і навмисних вбивств (замахів на вбивство). Вони підтверджують загальну закономірність: особливо тяжкі злочини є певною константою, а різкі коливання відбуваються у статистичних показниках злочинів невеликої тяжкості, хоча з точки зору потерпілого посягання на його власність не виглядає як малозначна подія. Як бачимо, у 2003 р. було зареєстровано крадіжок на 35,2% більше, ніж за попередній рік. Цим було зумовлено сплеск загального рівня злочинності за рік. Фактично крадіжок було зареєстровано навіть більше, бо сюди треба додати 4040 випадків викрадання автотранспортних засобів і 9507 – електричних мереж, кабельних ліній та їх обладнання. Загальне число тоді буде дорівнювати – 278,5 тис. А це складає приблизно 50% від загальної кількості зареєстрованих злочинів у країні.
Таблиця 5.17
Динаміка рівнів злочинності в Україні (тис. злочинів)
Злочини |
1995 |
1998 |
1999 |
2000 |
2001 |
2002 |
2003 |
Усього зареєстровано |
641,9 |
576,0 |
558,7 |
567,8 |
514,6 |
450,7 |
556,3 |
у тому числі: | |||||||
навмисні вбивства і замахи на вбивство |
4,8 |
4,6 |
4,6 |
4,8 |
4,6 |
4,3 |
4,1 |
крадіжки |
335,2 |
265,0 |
258,2 |
271,6 |
250,5 |
195,9 |
264,9 |
злочини, пов’язані з наркотиками |
38,2 |
40,0 |
42,8 |
45,7 |
47,9 |
58,1 |
57,4 |
Які ще складники утворюють комплекс загальнокримінальної злочинності? Близько 3% усіх злочинів – різноманітні шахрайства, у тому числі й ті, які здійснюють професійні злочинці. Діапазон діянь тут є вельми широким: від вуличних наперсточників до зухвалих злочинів, пов’язаних з розкраданням значних коштів, привласненням чужого майна, фінансових махінацій у банківській сфері. 6-8 % щорічно складають злочини насильницько-корисливого характеру: грабежі, розбійні напади, вимагання; ще 2% складають суто насильницькі тяжкі злочини: вбивства і замахи на вбивство, зґвалтування, тяжкі тілесні ушкодження; і також близько 2% – тілесні ушкодження середньої тяжкості. До речі, саме 2003 р. реєстрація грабунків дала рекордне за останні роки число – 36,5 тис., що відразу на 73,2% більше, ніж за попередній рік. Як бачимо, грабунки, особливо дрібні, також становили предмет “штучної” латентності. На загал виходить, що близько 10–12% загального рівня злочинності – злочини, які пов’язані з насильством незалежно від мотивів (суто корисливих чи сексуальних, агресивно-неприязних стосунків тощо). Близько 4% зареєстрованої злочинності складають хуліганські вчинки. Вони дуже часто потрапляють у сферу діяльності патрульно-постової міліції й служби дільничних інспекторів, оскільки скоюються або на вулиці (вулична злочинність), або за місцем проживання. Хуліганські дії фіксуються як злочини залежно від кримінальної політики держави. Протягом 1966–1967 рр. проводилася кампанія “всенародної боротьби зі злочинністю”, відповідні діяння були криміналізовані, і як результат – вони складали до 30% від рівня злочинності в країні. Сьогодні хулігани притягаються переважно до адміністративної відповідальності: 1995 р. саме так було покарано 527,4 тис. осіб. Це – більше, ніж виявлено на той рік злодіїв за усіма кримінальними справами (340,4 тис.). Нарешті, до загальнокримінальної злочинності треба додати діяння з ознаками вандалізму – безглуздого знищення матеріальних, культурних і природних (екологічних) цінностей, у тому числі й шляхом підпалу, хоча їх фіксується порівняно небагато – не більше 1%.
Таким чином, близько 70% усіх злочинів, зафіксованих статистикою за рік, належать до компетенції кримінальної міліції, і саме тут є великі можливості збільшувати або зменшувати статистичні показники.
У зв’язку з швидким розповсюдженням в Україні нелегальних наркотиків і виникненням надприбуткового кримінального наркобізнесу, 1994 р. у складі МВС України було створено управління по боротьбі з незаконним обігом наркотиків (УБНОН). По лінії УБНОНу з кожним роком фіксувалося збільшення числа зареєстрованих злочинів, незважаючи на загальне падіння показників загальнокримінальної злочинності (див. вище табл. 5.17). За 90-і рр. число відповідних злочинів зросло за офіційними даними у сім разів, сьогодні вони становлять істотну частку злочинності в Україні – понад 10%. Головним чином, це злочини, пов’язані зі збутом наркотичних речовин і утворенням наркопритонів.
Окремо реєструється злочинність по лінії боротьби з економічною злочинністю (БЕЗ). Економічні злочини – це кримінально карні, винні й суспільно небезпечні діяння, при здійсненні яких для одержання матеріальної вигоди використовуються легальні економічні інститути – правила, форми, процедури, механізми економічної діяльності. Найбільш небезпечним видом економічної злочинності є так звана “білокомірцева” злочинність, яку здійснюють управлінці, що обіймають високі посади у бізнесі, органах влади, банківській сфері тощо. У структурі злочинності, яка реєструється протягом року, злочини економічної спрямованості складають з року в рік 8–10%. В абсолютних значеннях динаміка рівнів економічної злочинності мала наступний вигляд: 1991 р. – 33830 злочинів, максимального значення показник досяг у 1995 р. – 60840; 2001 р. – 41800; 2002 р. – 42400. 2003 р. зафіксовано суттєве збільшення на 19% – 50627. Близько 55% цих злочинів – тяжкі й особливо тяжкі. Структура економічної злочинності 2001 р. за основними галузями народного господарства виглядала наступним чином: 15% злочинів припадає на агропромисловий комплекс, 12% – паливно-енергетичний комплекс, 9% – сферу приватизації, 8% – сферу банківської діяльності, 5% – зовнішньоекономічну діяльність, нарешті, 51% – усі інші сфери й напрямки злочинної діяльності. Основна й найбільш розповсюдження гілка цієї злочинної складається з правопорушень у сфері торгівлі – обман покупця та замовників. До розряду економічної злочинності варто додати й злочини, які відносяться до компетенції податкової міліції.
Злочини з наркотиками і частково економічна злочинність відносяться до так званих “злочинів без жертв”, коли немає конкретної потерпілої особи (фізичної чи юридичної), отже, такі злочини не заявляються з ініціативи сторонніх суб’єктів. Рівень реєстрації “злочинів без жертв” майже повністю залежить від ініціативної діяльності правоохоронних органів.
Помітна частка злочинів припадає на дорожньо-транспортні пригоди (ДТП), тобто порушення правил безпеки дорожнього руху, що мали фатальні наслідки або спричинили потерпілому тілесні ушкодження (близько 2% у структурі зареєстрованої злочинності). В результаті ДТП за рік в Україні гине до 6 тис. осіб, поранених в окремі роки нараховувалося до 45 тис. осіб. Помітну частку в реєстрації злочинів складають дії, пов’язані з незаконним поводженням зі зброєю та бойовими запасами, вибуховими речовинами (до 2%) і підробка документів, печаток, штампів (1–2%).
Нарешті, залишається ще одна лінія, що стосується боротьби з організованою злочинністю (БОЗ). Питома вага злочинів, скоєних організованими злочинними групами, 1995 р. дорівнювала 0,7%, а 2000 р. – 1,4%. Але саме за цією лінією фіксуються так звані злочини проти громадської безпеки й новітні форми прибуткової злочинної діяльності – бандитизм, торгівля зброєю і “живим товаром”, рекет, організація мереж із виготовлення й збуту наркотиків, незаконні операції з валютними цінностями тощо.