
- •Глава 8. Демографічна, професійно-посадова і соціально-територіальна структури
- •§1. Демографічна структура Утворення ґендерно-вікової структури
- •Демографічна піраміда суспільства
- •Гендерні й вікові ідентичності та відносини
- •Демографічна структура українського суспільства
- •Чисельність чоловіків на 1000 жінок в Україні
- •§2. Професійно-посадова структура Формування й розвиток
- •Виміри професіоналізації
- •Праця й престиж професій в Україні
- •Зайнятість населення по секторах економіки (у %)
- •§3. Соціально-територіальні структури
- •Місто і село
- •Розподіл зайнятого населення України залежно від типу поселення і питомої ваги розумової праці в етнічних групах
- •Регіональні структури
- •5. Крим(Автономна Республіка Крим та місто Севастополь – разом 4,9% населення).
- •Література
- •Мімандусова г. Соціально-економічна адаптація населення в умовах формування ринку праці і зайнятості // Україна – 2002. Моніторинг соціальних змін. – к., 2002.
Розподіл зайнятого населення України залежно від типу поселення і питомої ваги розумової праці в етнічних групах
Етнічні групи |
Населення, зайняте в народному господарстві | ||||
Усього |
Місто |
Село |
Розумова праця | ||
тис. осіб |
% |
% |
Місто |
Село | |
% |
% | ||||
Усе населення |
25916,0 |
70,0 |
30,0 |
37,3 |
18,6 |
Українці |
18605,4 |
64,3 |
35,7 |
35,3 |
18,6 |
Росіяни |
5878,6 |
88,4 |
11,6 |
40.9 |
21,4 |
Білоруси |
268,0 |
81,1 |
18,9 |
35.3 |
15,6 |
Євреї |
258,6 |
99,3 |
0,7 |
67,7 |
47,4 |
Молдавани |
171,9 |
36,8 |
63,2 |
24.3 |
10,9 |
Болгари |
120.1 |
46,4 |
53.6 |
32,8 |
19,7 |
Поляки |
113,9 |
72,9 |
27,1 |
32,2 |
14,6 |
Інші |
499,5 |
63,1 |
36,9 |
32,9 |
14,4 |
Історія розвитку міських і сільських спільнот пояснює ще одну важливу реальність українського буття – поділ на україномовне село й переважно російськомовне місто (Схід і Південь України). Хвилі українських селян, що наповнювали міста у період індустріалізації, мусили пристосовуватися до міських умов; російська мова була ознакою “цивілізованості”, перепусткою до навчальних закладів, державної служби. Таким чином, міграція селян до великих промислових міст не українізувала останніх, а навпаки – русифікувала етнічних українців, що цілковито влаштовувало існуючу владу, і було складовою частиною загальної національної політики в СРСР.
Регіональні структури
Регіональна структурає наслідком історичного або адміністративного поділу населення на землі, графства, губернії, штати, області, регіони і т.п. Регіональні спільноти відрізняються за характером внутрішньої соціальної структури (професійної, етнічної), що пов’язано з розташуванням промислових об’єктів, копалень, сільськогосподарських районів, а також обумовлено історичним розселенням етносів. В Україні існують значні соціально-професійні, мовні, етнічні розбіжності в різних регіонах. Традиційними для України є поділ на Лівобережжя та Правобережжя, але це занадто умовній і збільшений поділ. Існують історичні регіони: Закарпаття, Буковина, Галичина, Полісся, Поділля, Слобожанщина, Гетьманщина (Полтавсько-Чернігівські землі), Донеччина, Подніпров’я, Таврія. Їх кордони є також досить умовними, вони не співпадають з адміністративним поділом України, що складається з 24 областей, Автономної Республіки Крим та двох міст загальнодержавного підпорядкування (див. дані перепису 2001 р. у табл. 3.21). Розподіл на області є досить непропорційним: Донецька область “містить” майже шість таких спільнот, як населення Чернівецької області. За роки кризи тільки Закарпатська й Рівненська області, а також м. Київ зберегли свою чисельність. Незначне падіння – в Івано-Франківській, Тернопільській, Чернівецькій областях і у Криму. Суттєво населення зменшилося в Донецькій, Луганській, Сумській, Харківській, Чернігівській областях, тобто у прикордонних з Росією регіонах, де особливо значними були втрати робочих місць від закриття копалин та великих промислових підприємств, і кілька відсотків активного населення подалися на заробітки до Москви й Сибіру. Табл. 3.21 свідчить про нерівномірність розподілу населення на міське й сільське. В Україні є аграрні регіони (Вінницька, Рівненська, Волинська, Тернопільська, Хмельницька, Чернівецька області) й переважно промислові (Донецька, Запорізька, Луганська, Харківська, Миколаївська, Одеська) області. Це зумовлює різницю у видах занять та професійній структурі.
Таблиця 3.21
Соціально-територіальна структура населення України (2001 р.)
|
Кількість наявного населення, тис. осіб |
2001 р. у % до 1989 р. |
міське (у %) |
Сільське (у %) |
Усього по Україні |
48457,0 |
93,6 |
67,2 |
32,8 |
АР Крим |
2033,7 |
99 |
63 |
37 |
Вінницька |
1772,4 |
92 |
46 |
54 |
Волинська |
1060,7 |
100 |
50 |
50 |
Дніпропетровська |
3567,6 |
92 |
83 |
17 |
Донецька |
4841,1 |
91 |
90 |
10 |
Житомирська |
1389,5 |
90 |
56 |
44 |
Закарпатська |
1258,3 |
100 |
37 |
63 |
Запорізька |
1929,2 |
93 |
76 |
24 |
Івано-Франківська |
1409,8 |
99 |
42 |
58 |
Київська |
1827,9 |
94 |
58 |
42 |
Кіровоградська |
1133,1 |
91 |
60 |
40 |
Луганська |
2546,2 |
89 |
86 |
14 |
Львівська |
2626,5 |
96 |
59 |
41 |
Миколаївська |
1264,7 |
95 |
66 |
34 |
Одеська |
2469,0 |
93 |
66 |
34 |
Полтавська |
1630,1 |
93 |
59 |
41 |
Рівненська |
1173,3 |
100 |
47 |
53 |
Сумська |
1299,7 |
91 |
65 |
35 |
Тернопільська |
1142,4 |
98 |
43 |
57 |
Харківська |
2914,2 |
91 |
79 |
21 |
Херсонська |
1175,1 |
95 |
60 |
40 |
Хмельницька |
1430,8 |
94 |
51 |
49 |
Черкаська |
1402,9 |
92 |
54 |
46 |
Чернівецька |
922,8 |
98 |
40 |
60 |
Чернігівська |
1245,3 |
88 |
58 |
42 |
м. Київ |
2611,3 |
100 |
100 |
- |
м. Севастополь |
379,5 |
96 |
6 |
95 |
Регіонально “укрупнена” структура України може мати наступний розподіл населення:
1. Захід (Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська, Рівненська, Волинська, Чернівецька та Закарпатська області – разом 18,9% населення);
2. Центр (Вінницька, Житомирська, Хмельницька, Черкаська, Кіровоградська, Полтавська, Київська області – разом 27,2%);
3. Південь та Схід (Дніпропетровська, Харківська, Сумська, Чернігівська, Одеська, Миколаївська, Херсонська та Запорізька області – 33,3%);
4. Донбас (Донецька й Луганська області – разом 15,8%);