
- •Глава 8. Демографічна, професійно-посадова і соціально-територіальна структури
- •§1. Демографічна структура Утворення ґендерно-вікової структури
- •Демографічна піраміда суспільства
- •Гендерні й вікові ідентичності та відносини
- •Демографічна структура українського суспільства
- •Чисельність чоловіків на 1000 жінок в Україні
- •§2. Професійно-посадова структура Формування й розвиток
- •Виміри професіоналізації
- •Праця й престиж професій в Україні
- •Зайнятість населення по секторах економіки (у %)
- •§3. Соціально-територіальні структури
- •Місто і село
- •Розподіл зайнятого населення України залежно від типу поселення і питомої ваги розумової праці в етнічних групах
- •Регіональні структури
- •5. Крим(Автономна Республіка Крим та місто Севастополь – разом 4,9% населення).
- •Література
- •Мімандусова г. Соціально-економічна адаптація населення в умовах формування ринку праці і зайнятості // Україна – 2002. Моніторинг соціальних змін. – к., 2002.
Чисельність чоловіків на 1000 жінок в Україні
1959 |
1970 |
1979 |
1987 |
2001 |
797 |
826 |
838 |
854 |
863 |
Демографічна структура України демонструє доволі унікальне явище: так звані “відлуння” трагічних історичних подій, пов’язаних з масовими винищеннями населення, геноцидами. Наглядно це демонструє демографічна піраміда. У табл. 3.15 наведено вихідні дані для побудови ґендерно-вікової піраміди українського суспільства за даними на початок 1992 р.
Таблиця 3.15
Чисельність постійного населення за статтю та за окремими віковими групами на початок 1992 р. (тис. осіб)
Вік (років) |
Обидві статі |
Чоловіки |
Жінки |
Усього |
51.802 |
24.004 |
27.798 |
У тому числі
| |||
0-4 |
3.474 |
1.779 |
1.695 |
5-9 |
3.875 |
1.971 |
1.904 |
10-14 |
3.616 |
1.839 |
1.777 |
15-19 |
3.718 |
1.887 |
1.832 |
20-24 |
3.401 |
1.719 |
1.682 |
25-29 |
3.591 |
1.790 |
1.801 |
30-34 |
4.036 |
1.995 |
2.041 |
35-39 |
3.756 |
1.834 |
1.922 |
40-44 |
3.521 |
1.697 |
1.824 |
45-49 |
2.349 |
1.100 |
1.249 |
50-54 |
3.967 |
1.818 |
2.129 |
55-59 |
2.780 |
1.262
|
1.518 |
60-64 |
3.186 |
1.349 |
1.837 |
65-69 |
2.574 |
0.882 |
1.692 |
70-74 |
1.413 |
0.431 |
0.982 |
75-79 |
1.262 |
0.338 |
0.924 |
80-84 |
0.837 |
0.214 |
0.623 |
85 і старші |
0.445 |
0.100 |
0.345 |
Числа відбивають кілька визначальних особливостей структури населення України, які відразу впадають в око: по-перше, профіль піраміди відповідає типу структури із тенденцією до природного зменшення населення; по-друге, ґендерна асиметрія, значна диспропорція між чоловіками й жінками, особливо, у старшій віковій групі; по-третє, наявність “демографічних ям”, що відбивають у структурі масове винищення українського населення в 30–40-х рр. Неприродно мала кількість наявного населення в окремих вікових групах є або прямим свідоцтвом масової неприродної загибелі населення, або так званими “демографічними відлуннями”, що свідчать про голодомор і масові репресії 30-х рр. та втрати людей, пов’язані з Другою світовою війною. “Демографічна яма”, що утворюється через загибель мільйонів громадян, не зникає протягом багатьох десятиліть, хоча відповідна “ущербна” вікова група старіє й нібито підіймається вгору по щаблях демографічної піраміди. Диспропорція добре простежується у вікових групах 70–80 річних, де чоловіків пересічно утричі менше, ніж жінок, і загальна кількість населення різко зменшується (саме ця генерація найбільше постраждала у роки війни).
На нижчих рівнях піраміди можна спостерігати так звані “відлуння”. Вони виникають через різке зменшення репродуктивної сили населення внаслідок винищення молодих чоловіків і жінок дітородного віку. Ненароджені діти, коли вони повинні були досягти репродуктивного віку, у свою чергу не можуть народити онуків, і таким чином відлуння геноциду не тільки існує у демографічній структурі суспільства протягом тривалого часу, але й дублюється з періодичністю близько 25 років. “Відлунням” війни є група 45–49 років (ненароджені діти, які мали б з’явитися у 40-х рр. у мирний час), і група 20–24 літніх громадян (друге “відлуння” або “ненароджені онуки”). У 90-х рр. настала черга з’явитися третьому “відлунню”, хоча його масштаби з кожним циклом зменшуються. Можна побачити і наслідки голодомору та репресій 30-х рр.: група 55–59 років у структурі є дещо нижчою від можливих природних показників. Вона є “відлунням” голодомору (зменшення народжуваності у 30-і рр. внаслідок неприродного зменшення населення). Саме 1993 р. в Україні вперше відкрито відмічалися “скорботні жнива” 60-річної давнини. Втрати населення 30-х рр. були настільки помітними, що коли 1937 р. в СРСР було проведено перепис населення, то Сталін визнав його “шкідницьким” і “вилазкою класових ворогів проти радянської влади” – наказав знищити дані й розстріляти організаторів перепису.