Демографічна структура українського суспільства

Емансипація жінок, руйнування патріархальної родини торкнулося і українського суспільства, хоча українській традиції ніколи і не було притаманне варварське пригнічення жінок. Чоловіки в українському селі не розпоряджалися жінками як своєю власністю, не мали права на фізичні знущання, культивувалося у цілому шанобливе ставлення до дівочої цнотливості, до ролі дружини, статусу матері. Українська жінка завжди відігравала важливу роль у суспільстві, житті громад, особливо у збереженні етнічної ідентичності, мови, традицій. Радянська індустріалізація, світові війни, скрутне економічне становище спонукали жінок до праці поруч з чоловіками на промислових об’єктах, будівництві, у колгоспах. Жінки активно отримували вищу освіту нарівні з чоловіками, ставали інженерами, медиками, педагогами. Сьогодні в Україні формально жіноче питання гостро не стоїть, але назрівають негативні тенденції, що рано чи пізно призведуть до загострення ситуації. В умовах ринкової економіки де-факто перестають діяти норми трудового законодавства. Приватні роботодавці відверто дискримінують жінок щодо оплати, умов праці, соціальних гарантій. Наприклад, у більшості випадків жінка не може розраховувати на виплату відповідних сум та збереження робочого місця у разі пологів та догляду за дитиною. Ці проблеми українське суспільство буде змушене розв’язувати вже найближчим часом.

Доволі гостро стоїть питання щодо двох полярних вікових груп: молоді та пристарілих. Другі потребують збільшення пенсій, медичної допомоги, соціальної опіки. Переважна більшість пенсіонерів з ностальгією пригадує радянські часи і підтримує на виборах лівих радикалів, комуністів. Проблеми молоді дещо інші. Молодь у політичному сенсі – доволі пасивна, вибори її не дуже цікавлять. Власне, молодь як соціальна група виникла не так вже і давно. У традиційному суспільстві юнак швидко перетворювався на дорослого, бо треба було заробляти гроші, утримувати сім’ю. Дівчата рано ставали до шлюбу, народжували дітей, і у них не було того доволі тривалого проміжку часу, який зараз припадає на ювенальний (підлітковий) вік. Молодь є перехідною групою, яка вирішує особистісні завдання, пов’язані з вибором життєвого шляху, отриманням освіти, набуттям досвіду, створенням власної сім’ї та домогосподарства. Найбільш гострими соціальними проблемами, пов’язаними з молоддю, залишається безробіття, пошук роботи, яка відповідає рівню та характеру освіти. Життєві критерії сучасної молоді є доволі високими, і суспільство не може задовольнити їх у повному обсязі. Деякі молоді люди обирають еміграцію або шукають тимчасових заробітків на чужині. Певна частина “уходить” у так звані адиктивні субкультури. Адикція – це залежність від чогось. Сьогодні високою є небезпека для молоді з боку алкоголю і наркотиків. Залежність, як негативний психологічний стан, може виникати також від сексу, Інтернету, рок-музики, футболу, азартних ігор тощо. Проблема молоді полягає в тому, що вірогідність потрапити у подібні пастки посилюється через неврівноваженість психіки та свідомості, відсутність життєвого досвіду та перевищену самооцінку.

В Україні намітилися негативні демографічні структурні тенденції, пов’язані із зменшенням чисельності населення, його старінням. За даними останнього Всеукраїнського перепису населення, загальна чисельність мешканців України на 5 грудня 2001 р. склала 48.457 тис. осіб. У порівнянні з 1989 р. (попередній перепис) воно зменшилося на 3.250 тис. Контингент громадян на 5 грудня 2001 р. складав 47.950 тис. осіб; іноземців, які перебували на території України зафіксовано 168 тис.; осіб без громадянства і тих, хто не вказав свою належність, – 123 тис. За оцінками експертів, від 2 до 7 млн громадян України можуть тимчасово працювати за кордоном. Значна частина цих осіб не потрапила до перепису. Скорочення населення має кілька причин. По-перше, як і у всіх індустріальних країнах, в Україні відбулася зміна моделі ідеальної сім’ї, багатодітність “вийшла з моди”. Якщо у довоєнні часи пересічна кількість народжень за життя на одну жінку сягала 4,4, то у 80-і рр. цей коефіцієнт впав до 2,2, а у 90-і він складав лише 1,6–1,8. Цього не досить навіть для простого відтворення населення. На Заході втрати від аналогічних процесів компенсуються за рахунок адсорбції переселенців, іммігрантів з інших країн. По-друге, збільшилася смертність, зменшилася середня розрахункова тривалість життя. Вона впала з 71 у другій половині 80-х рр. до 67 років (жінки – 73, чоловіки – 62). Велика різниця між пересічним віком жінок і чоловіків зумовлена не тільки природними причинами. Великий внесок у неприродне скорочення життя чоловіків у останні роки зробив алкоголізм і різні захворювання, смертельні випадки, що супроводжують стан сп’яніння. Цікаво, що у 70–80-і рр. різниця між середньою розрахунковою тривалістю життя жінок і чоловіків складала не 11, а 7–8 років. По-третє, Україна у 90-і рр. мала від’ємне сальдо міграційного балансу з іншими країнами. Велика кількість громадян України виїхала на постійне місце проживання в Ізраїль, США, Росію, ФРН. По-четверте, зазначені демографічні процеси відбувалися на тлі потужної соціально-економічної кризи, значного падіння валового внутрішнього продукту, безробіття й зниження доходів абсолютної більшості українців. Цей виклик подолали не усі громадяни, гірше адаптується до нових умов, як це не парадоксально, саме “сильна” стать. Відсутність роботи і сили волі, щоб змінити ситуацію, є поштовхом чоловіків до алкоголю та наркотиків. Цікаво, що на початку 2000-х рр., коли країна почала вихід з кризи, вперше було зафіксовано збільшення народжуваності в декількох областях. Табл. 3.12 [16, с.181] відображає динаміку описаних змін з точки зору природного руху населення. 2001 р. позначено першою позитивною “ластівкою”: вперше за багато років різниця між кількістю померлих та народжених не зросла, а трохи скоротилася.

Таблиця 3.12

Природний рух населення (тис.)

	1985	1995	1999	2000	2001
Кількість народжених	762,8	492,9	389,2	385,1	376,5
Кількість померлих	617,6	792,6	739,2	758,1	746,0
Природний приріст населення	145,2	–299,7	–350,0	–373,0	–369,5
Всього померлих від нещасних випадків, алкогольних отруєнь, травм	50,1	82,7	71,2	73,6	75,3

Продовжилося старіння населення. Зменшилася частка дітей та підлітків, хоча питома вага молоді залишається незмінною. Зросли абсолютні й відносні показники осіб пенсійного віку. Кожен четвертий житель – пенсіонер, їх абсолютна кількість — 11,5 млн осіб. Структура населення за віком наводиться у табл. 3.13 [10]. Подібні структурні зміни відбуваються у всіх індустріальних країнах, у найближчій перспективі вони призведуть до ситуації, коли на 1 працюючого припадатиме 1 пенсіонер, а далі можливе й ще гірше співвідношення. Це спонукає законодавців переглядати пенсійний вік у напрямку відсунення терміну виходу на пенсію.

Таблиця 3. 13

Віковий склад населення України (у %)

Вік	1989 р.	2001 р.
0–9	14,5	9,4
10–19	13,9	15,2
20–29	14,2	14,3
30–39	14,9	13,7
40–49	11,5	15,1
50–59	12,9	10,9
60–69	10,2	11,4
70–79	5,5	7,8
80 і старші	2,4	2,2

На 2001 р. в Україні ґендерний поділ населення був таким: чоловіки – 46,3%, жінки – 53,7%. Він відображає ще одну специфічну особливість українського суспільства: непропорційно великий розрив між популяціями жінок і чоловіків. Диспропорція утворюється двома шляхами: 1) природним – через більшу пересічну тривалість життя жінок, 2) як відгомін Другої світової війни, коли було вибито практично ціле покоління чоловіків. В цій війни Україна мала жахливі втрати, що перевищують втрати інших країн. Є підрахунки демографів, які засвідчують, що українське суспільство могло б сьогодні мати населення близько 100 млн. осіб, аби не голодомори й не війни протягом ХХ ст. У табл. 3.14 [12; 20] наведено дані, які засвідчують поступове вирівнювання співвідношення чоловічого й жіночого населення під впливом природних причин, бо народжуваність хлопчиків і жінок приблизно збігається, навіть природа робить певний запас на користь чоловіків (у табл. 3.15 [12] це простежується у рядках, що відображають покоління від 0 до 24 років), який, щоправда, досить швидко з роками тане.

Таблиця 3.14