5. Крим(Автономна Республіка Крим та місто Севастополь – разом 4,9% населення).
Але усі подібні поділи мають умовний характер і застосовуються у різних варіантах для різних потреб. Наприклад, соціологи для проведення загальноукраїнських опитувань відбирають респондентів по 11 регіонах: м. Київ, Північний, Західний, Північно-західний, Південно-східний, Центральний, Північно-східний, Донецький, Дніпровський, Південний, Крим.
Міжрегіональні стосунки мають велике значення для стабільності суспільства, міцності нації та держави. Вони визначають рівень інтегрованості суспільства і потребують до себе особливої уваги з боку державної влади, політиків, аналітиків, соціологів. Невирішені питання в цій сфері можуть підживлювати сепаратизм – намагання окремих політичних сил порушити цілісність держави. Так, 1995 р. на межі розпаду опинилася Канада, коли у найпотужнішому штаті Квебек проводився референдум з питання державної самостійності штату, і сепаратистам “не вистачило” зовсім невеликої кількості голосів. Проблема цілісності є нагальною і для України з огляду на наявність сепаратистських сил у Криму, Закарпатті і деяких інших регіонах. Соборність держави залишається визначальною метою побудови українського суспільства і загальнонаціональною цінністю.
Література
Ґіденс Е. Соціологія: Пер. з англ. – К., 1999. – С.119–149; 365–397; 544–577.
Заславская Т.И., Рывкина Р.В. Социология экономической жизни: Очерки теории. – Новосибирск, 1991.
Каппелер А. Структура українського національного руху в Російській імперії // Сучасність. – 1992. – №7.
Мімандусова г. Соціально-економічна адаптація населення в умовах формування ринку праці і зайнятості // Україна – 2002. Моніторинг соціальних змін. – к., 2002.
Население мира / Демографический справочник / Сост. В.А. Борисов. – М., 1989.
Патрушев В. Жизнь горожанина. – М., 2001.
Подвижность структуры. Современные процессы социальной мобильности. – К., 1994.
Праця у народному господарстві України: Статистичний збірник. – К., 1991.
Прибыткова И.М. Структурные изменения демографического потенциала Украины (по данным Всеукраинской переписи населения 2001 г.) // Проблеми розвитку соціологічної теорії. Трансформація соціальних інститутів та інституціональної структури суспільства: Наукові доповіді і повідомлення ІІІ Всеукраїнської соціологічної конференції. – К., 2003.
Про кількість та склад населення України за підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року // Урядовий кур’єр. – 2002. – №244. – 28 грудня.
Рудницька Т. Етнічні особливості трудової зайнятості в Україні // Філософська і соціологічна думка. – 1993. – №5.
Склад населення України за статтю та віком на 1 січня 1992 року: Статичний збірник. – К., 1992.
Смелзер Н. Социология. – М., 1993. – С.243–272.
Социология / Г.В.Осипов и др. – М., 1990. – С.169–184, 191–244.
Соціологія міста: наукові проблеми та соціальні технології / Матеріали міжнародної науково-практичної конференції 27 квітня 2001 р., м. Дніпропетровськ. – Дніпропетровськ, 2001.
Україна у цифрах у 2001 році: Корт. стат. довід. – К., 2002.
Україна: Соціальна сфера у перехідний період. Аналіз світового банку. – К., 1994.
Энгельс Ф. Происхождение семьи, частной собственности и государства // Маркс К., Энгельс Ф. Соч. – Т.21.
Якуба Е. Социология. – Xарків, 1995. – С.67–75.
http://www.ukrstat.gov.ua
