Середній клас

Поняття середнього (як і вищого) класу є доволі умовним, розпливчастим і конвенціональним. Останнє означає, що стосовно конкретних критеріїв класу треба мати домовленість, згоду тих, хто користується цим терміном. Подібні речі можуть змінюватися й варіюватися у різних теоріях або методиках. Не викликає сумнівів, що середній клас є чимось проміжним у соціальному просторі між позиціями “бідних” і “багатих”. Але категорія “середнього” в даному контексті не відповідає поняттю “пересічного”. Статус середнього класу має низку якісних ознак, що робить цей клас не результатом механічних підрахунків та маніпулювань зі статистикою, а спільнотою з власним “обличчям”. Отже, середній клас об’єднує тих, хто:

• має міцне економічне становище, певну власність, банківський рахунок, що забезпечує відносну незалежність та свободу вибору у реалізації життєвих планів, пошуку роботи;

• має високі показники в освіті та професіоналізмі, є конкурентноспроможним на ринку праці, в бізнесі, державній службі;

• характеризується специфічним способом життя, спільною структурою споживання і схожими уподобаннями щодо проведення вільного часу, відпусток зі своїм колом “не бідних, але й не надто багатих”;

• шукає притулку в окремих кварталах, селищах, зонах помешкання, будинках, які відповідають статусу середнього класу;

• в політичному житті підтримує переважно центристські та помірковані політичні сили, уникає екстремістських течій та партій;

• характеризується як “гарний громадянин”, “добропорядна людина”, тобто має порівняно сталий авторитет у суспільстві.

У США середній клас швидко формувався після закінчення Другої світової війни протягом 1945–1973 рр. (до початку енергетичної кризи і структурних змін в економіці, що негативно позначилися на становищі середнього класу). Так зване “славне тридцятиліття” сформулювало ідеал “середньої сім’ї”: власний дво- чи триповерховий будинок з усіма зручностями, 1–2 авто, пральна та посудомийна машини, сушарка, кольоровий телевізор (бажано – кілька), освіта для дітей та забезпеченість на старість. У ті часи до середнього класу відносили домоволодіння, що мали сукупний прибуток від 30 до 80 тис. доларів на рік. 1973 р. в країні вже нараховувалося 63% подібних сімей.

В останню чверть ХХ ст. у розвинутих країнах абсолютна більшість населення перетворилася на середній клас. Це була найбільш вагома подія з точки зору трансформації соціальної структури. Відтепер економіка (масове виробництво), політика (загальнонаціональні партії), медіа (перш за усе, телебачення) орієнтуються на середній клас, його смаки, життєві орієнтири. Середній клас поширює власні культурні зразки на вищий та нижчий класи і бере на себе роль соціального інтегратора. Соціально-політична стабільність західних країн залежить від самопочуття середнього класу. Фактично вперше від початку ери капіталізму й зламу старих феодальних відносин ці суспільства досягли епохи прогнозованої стабільності за рахунок домінування у соціальній структурі середнього класу.

Водночас середній клас є внутрішньо вельми неоднорідним. Так званий давній середній клас складався переважно з ремісників, буржуа (самозайняте населення) і невеликого прошарку професіоналів – службовців, освітян, клерків, які працювали у державних установах або корпораціях. Протягом ХХ ст. доля самозайнятого населення скорочувалася, бо дрібні бізнеси є вельми ризикованими й неконкурентоспроможними. Але поряд з цим швидко формувався так званийновий середній клас, що складався з професіоналів сучасного типу: менеджерів, інженерів, програмістів, адміністраторів, спеціалістів гуманітарного профілю (юристи, економісти, психологи, соціологи), які виконують інтелектуальні функції, частково перебирають на себе керівні функції капіталу. Дехто з вчених навіть побачив у останньому так звануреволюцію менеджерів, коли управлінці нібито стають володарями сучасного життя.

Середній клас є активним, його представники мусять мати високу освіченість і постійно опікуватися підвищенням свого професійного рівня. Представникам середнього класу не завжди легко знайти відповідну своєму статусу роботу, бо їм не вистачає соціальних зв’язків для отримання місця “за протекцією”, і вони не повинні братися за будь-яку працю, бо можуть втратити не тільки властивий їм рівень доходів, але й престиж становища. Отже, представники середнього класу схильні до мобільності, вони часто погоджуються на переїзд в інше місто, регіон країни або навіть за кордон, якщо пропозиція роботодавця відповідає їх очікуванням.

Середньому класу властива “хороша поведінка”, здоровий консерватизм. Моральність є складовою соціального престижу. Так, у США громадська думка прихильно ставиться до тих, хто у неділю ходить до церкви, є активістом різних громадських структур, волонтером, опікується бідними, взагалі поводить себе “морально”. Хоча на Заході існує принцип “мій дім – моя фортеця”, але спосіб життя “нормального громадянина” мусить бути доволі зрозумілим та відкритим для оточення. Історія криміналістики США знає багато прикладів, коли гучні злочини, навіть шпіонаж у ЦРУ, поліція розкривала за сусідськими вказівками щодо підозрілої поведінки того чи іншого мешканця району, наприклад, “спостерігачів” вражали зміни у структурі споживання “об’єкта” – придбання ним коштовних авто, речей, які не властиві середньому класу.