Таблиця 3.1

Частка врятованих і загиблих пасажирів “Титаніка”

за пасажирськими класами (у %)

1-й клас		2-й клас		3-й клас
врятовано	загинуло	врятовано	загинуло	врятовано	загинуло
63	37	48	52	25	75

Наукове обґрунтування моделі було проведене професійними соціологами. Автором триступеневої моделі класової структури можна вважати видатного англійського дослідника Чарлза Бута (1840–1916), який одночасно був підприємцем-судновласником. Йому спало на думку в процесі емпіричного обстеження сімей, що здійснювалося за його ініціативою в Лондоні, поділити їх на три класи. Він застосував суто емпіричні показники розшарування: кількість кімнат, які займала лондонська сім’я, та чисельність прислуги. Нижчий клас, за уявленнями Бута, – сім’ї, які мешкали в одній кімнаті й не мали прислуги. Таких родин у Лондоні його обстеження зафіксувало 53 відсотка. До середнього класу мусили належати ті, хто мав від однієї до чотирьох кімнат або одного слугу на чотири особи (подібних сімей було виявлено 30%). Усі інші, хто мав ще кращі умови, за методом Бута входили до вищого класу. Таким чином, ідея англійського дослідника зводилася до вертикального розшарування соціального простору на три класи та існування об’єктивних ознак розподілу людей (сімей).

Паралельно до емпіричних досліджень Бута складалася теорія стратифікації. Важливим теоретичним кроком уперед, порівняно з Марксом, була думка М. Вебера стосовно багатовимірної моделі стратифікації (багатство, влада, престиж). Вона дозволяє теоретично об’єднувати представників різних верств, якщо вони мають ту чи іншу стратифікаційну ознаку одного рівня, і головне – суспільство визнає їх статусну спорідненість. Клас розглядається як певна комбінація стратифікаційних ознак і відповідних прошарків, як сукупність соціальних позицій і диспозицій. Такий підхід пояснює, чому, наприклад, вдалий фінансист, генерал, відомий політичний діяч і церковний ієрарх можуть відноситися до вищого класу, хоча їх економічне становище дуже різниться й дехто з них можливо і не володіє капіталами, засобами виробництва тощо. Ці позиції у соціальному просторі об’єднує вищий у цьому суспільстві статус, і психологічно відповідні особи зараховують себе до однієї верстви, визнають себе рівними. В різних суспільствах склад вищого, середнього й нижчого класів буде різнитися відповідно до традицій, економічного рівня, культурного середовища й інших чинників. Але існують і узагальнені характеристики та риси, які дозволяють скласти приблизні портрети кожного з трьох класів.

Вищий клас

Цей клас чисельно є найменшим, бо спрацьовує принцип стратифікаційної піраміди. Навіть у найбагатших суспільствах він не перебільшує 10% від маси населення, хоча конкретні дані завжди залежать від методики виміру. До цього класу належать люди та сім’ї, яки зосередили у своїх руках контроль над основними соціальними ресурсами: землею, засобами виробництва, фінансами, політичними та інформаційними сферами. Ось чому до класу може належати земельна аристократія (в країнах, де є залишки феодальної системи, наприклад, у сучасній Великій Британії), підприємці, що керують великим бізнесом, власники крупних компаній, виробництв, у тому числі магнати медіа, шоу-бізнесу; фінансисти, банкіри, які управляють грошовими потоками у країні; вищі адміністратори й політики країни, члени урядів, міністри, командуючі військом, поліцією, спецслужбами. До фінансової й політичної еліт можуть приєднуватися представники творчої або спортивної еліт, які мають вищі статуси і високі особисті доходи. Наприклад, 2003 р. губернатором найбагатшого американського штату Каліфорнії став усесвітньо відомий кіноактор Арнольд Шварцнегер, який заробив за свою артистичну кар’єру близько 50 млн доларів. Отже, Арні, як його звуть прихильники, став у один ряд з найвпливовішими особами США. Вищий клас має важливий спільний ресурс – соціальні зв’язки, солідарність тих, хто належить до верхівки суспільства, систему взаємних послуг.

За власною природою цей клас виконує функції організації економічних, політичних, культурних процесів. Функція вищого класу у суспільстві є доволі важливою, бо від його енергії, патріотизму, здатності виступати у ролі провідників нації залежить майбутнє суспільства. Як правило, дітей з цих родин, починаючи ще з шкільних закладів та університетів, свідомо готують до ролі провідників, топ-менеджерів, власників та політиків. Вони вчаться здебільшого у закритих приватних навчальних закладах, престижних і коштовних університетах. Проблема родин цього класу полягає у тому, що досягнутий батьками вищий статус іноді важко підтверджується дітьми, на яких природа може й “відпочити”. Занепад вищого класу, гострі, антагоністичні протиріччя всередині – показник кризи суспільства. Щоправда, у демократичних відкритих суспільствах, де немає штучних перепон для вертикальної мобільності, фізична деградація, біологічне виродження вищого класу, як це мало місце у деяких стародавніх цивілізаціях, є малоймовірним сценарієм.

Спосіб життя цього класу залишається улюбленою темою преси, особливо так званих “жовтих” видань, які спеціалізуються на світській хроніці й скандалах “у вищих колах”. У цілому представники “вищих кіл” намагаються вести замкнений і непомітний для широкого загалу спосіб життя, уникаючи прилюдних скандалів та втручань преси. Не популярною сьогодні є демонстрація розкоші, навпаки, вихідці з найбагатіших родин намагаються поводитися демократично, не відрізнятися зовнішньо від інших людей. Не в останню чергу це зумовлено тим, що представники вищого класу потребують підтримки інших верств у своїх претензіях на різноманітні виборні посади, які може надати сучасне суспільство. Але представники вищого класу вміють і “тримати дистанцію” від загалу, вони оволодівають “технікою” так званого класового виключення, коли представники інших класів і прошарків не допускаються у сім’ї, у керівництво бізнесом, у зони відпочинку, клуби. Класове виключення є неформальною складовою класових відносин сучасного індустріального суспільства, де немає місця юридичній дискримінації людей за соціальним походженням, расою, релігією, але залишаються привілейовані кола, що не бажають назавжди розчинитися у суспільстві.