Статусна модель класової структури

Економічні моделі, які передбачають двочленний поділ на “бідних” та “багатих”, “пролетарів” та “буржуа”, або більш розгалужений поділ населення за галузево-професійними ознаками (фермер, робітник, селянин, службовець тощо), не є універсальними. Ґрунтовна модель класової структури мусить бути такою, щоб кожна соціальна верства, прошарок, сім’я мали змогу знайти там своє місце. Для цього треба оперувати доволі загальним й універсальним класовим критерієм. Цим вимогам відповідає статусний підхід і поняття соціального статусу як узагальнюючий критерій класового розшарування. В сучасній соціології прийнята тричленна модель суспільства – поділ населення на “вищий”, “середній”, “нижчий” класи, – яка має різні доповнення й модифікації. Вона хоч і є дещо формальною, але суттєво переважає в тому, що кожна професійна група, верства, соціальна група можуть бути віднесені до одного з трьох класів на підставі високого, середнього або низького соціального статусу відповідних позицій у суспільстві.

Існує кілька витоків тричленної класової моделі. Важливо те, що подібне структурування соціуму відповідає суспільній свідомості, громадській думці, і не є вигадкою соціологів. Пригадаймо загибель у північній Атлантиці “Титаніка” (1912 р.), яка досі тримається у пам’яті широких верств завдяки сучасному кінематографу та великій кількості публікацій на цю тему. Цей велетенський морський лайнер був фактично зменшеною моделлю тогочасного англійського суспільства. Білети на борт “Титаніка” продавалися у три пасажирські класи. Каюти і палуби, де перебував кожен з “пасажирських класів”, було розташовано за вертикальним принципом: угорі з комфортом проводили час представники 1-го класу, посередині перебували ті, хто придбав білети 2-го класу, внизу (практично у трюмах корабля) розважалися як уміли “найдешевші” пасажири. Цей поділ відображав уявлення транспортної компанії (в цілому правильні) про структуру суспільства. Перший пасажирський клас був призначений для найвпливовіших прошарків англійського суспільства, аристократів, багатіїв. Тут було усе зроблено так, як вимагали стандарти життя вищого соціального класу. Найгірший, третій пасажирський клас було організовано таким чином, щоб послугами компанії могли скористатися нижчі верстви, головним чином, переселенці до Америки, бідні ірландці, які мали лише білет в один бік. Стосунки між пасажирськими класами передбачали збереження структури соціально-класових відносин того часу. Палуби було закрито для спілкування представників різних пасажирських класів. Капітан “Титаніка” психологічно тяжів до 1-го класу, бо його соціальний статус на той час відповідав скоріше вищому класу англійського суспільства; власне корабель і створювався, перш за усе, для цього класу. Отже, після зіткнення з айсбергом операція спасіння пасажирів проводилася відповідно до традицій соціальної структури англійського суспільства. Було подано команду: “у шлюпки садяться тільки жінки й діти” (за тогочасним правилом дитячий вік закінчувався вісьмома роками), але спасіння проводилося тільки з палуби, куди команда запросила представників 1-го класу. В результаті з числа пасажирів першого класу загинуло 6% жінок і дітей (головним чином ті, хто відмовився сідати до шлюпок), а з третього – 58%. Цікаво, що структура англійського суспільства на борту “Титаніка” зберігалася майже до останнього моменту. Команда не панікувала, спрацювали багатовікові традиції британського флоту і вишкіл особового складу: усі накази виконувалися доволі ретельно. Щоправда, наказ “тільки жінки та діти” було по-різному інтерпретовано офіцерами на лівому й правому бортах корабля: в одному місці, коли не було поряд жінок та дітей, саджали і чоловіків, а в іншому – наказ зрозуміли буквально, й шлюпки відходили напівпорожні. На палубі грав оркестр, офіцери стримували натовп і стояли буквально “на смерть”. На борту офіцер застрелив двох пасажирів, що втратили глузд і не підкорялися наказам, але майже відразу цей офіцер застрелився сам. І тільки коли остання шлюпка відчалила від напівзатонулого лайнера, капітан сказав: “Тепер кожен сам за себе…”. Структура перестала існувати, усе змішалося… У трагічному підсумку (див. табл.3.1) катастрофи відбився поділ англійського суспільства на три великі соціальні групи, що посідали різне місце у соціальному просторі, і як наслідок мали різні шанси на виживання. На прикладі “Титаніка” ми переконуємося у тому, що тричленна структура існувала фактично і навіть втілювалася у різні соціальні технології того часу.