Розділ 3. Соціальні структури

“Соціальні структури” або “соціальна структура суспільства”, як узагальнююче поняття, є більш складними формами соціального порівняно з тими, які вже розглянуто. Їх можна віднести до середнього щабля або мезорівня організації соціального. Цей рівень є умовно проміжним між, з одного боку, соціальними діями і базовими формами соціального, а з іншого, – суспільством, тобто соцієтальною формою соціального. Усі форми соціального, як встановлено у попередньому розділі, є складовими елементами соціальних структур. Отже, ми продовжуємо аналіз соціального у логічній послідовності від простого до складного з використанням уже опанованих і зрозумілих фрагментів соціальної дійсності.

Глава 6. Соціально-класова структура

§1. Поняття соціальної структури суспільства

Соціальна структура – це сукупність усталених взаємодій, що залучають людей до суспільства як представників тих чи інших великих соціальних груп. Соціальна структура завжди має дві складові: морфологічну (склад структури, представлений соціальними групами) і регулятивну (соціальні відносини). Отже, аналіз соціальної структури можна здійснювати у двох напрямках:

• вивчення соціальних груп, а також статусів і ролей, які відповідають місцю спільноти в соціальному просторі;

• дослідження зв’язків, відносин, що складаються між групами, та їх представників.

Поділ або диференціація суспільства на соціальні групи, як вже з’ясовано у попередньому розділі, – фундаментальна властивість суспільства, що належить до предмета соціології. Серед соціологів завжди була поширеною точка зору, згідно з якою вивчення соціальної структури є пріоритетним завданням, бо, по-перше, поведінка людини зумовлюється її належністю до певних спільнот і характером міжгрупових взаємодій, по-друге, соціальна структура визначає соціальний порядок і сутність суспільства. Отже, якщо ми хочемо визначити, наприклад, тип суспільства, то мусимо вивчати його соціальну структуру.

Соціальну структуру можна порівняти з кістяком, на якому тримаються м’язи, нервові волокна, “живі клітини” організму. Таке порівняння не є даниною організмічному підходу, а визнанням того факту, що соціальні відносини (як і кісткова підсистема організму) є чимось незмінним, фундаментальним, визначальним для існування всієї системи. Неструктуроване суспільство – це хаос, безладдя. Такий соціальний сценарій зустрічається вкрай рідко, наприклад, у некерованих натовпах під час паніки. В екстремальних ситуаціях, у перехідні періоди, в моменти переструктурації (швидка зміна типу соціальної структури) деякий час можливий сценарій “без соціального порядку”. Але такі події відносяться до розряду катастрофічних, люди не можуть тривалий час існувати за відсутності соціального порядку, навіть якщо він і викликає осуд. Паніка на війні, під час природних катаклізмів або з інших причини є вкрай небезпечною для загалу, бо люди перестають діяти соціально, “помічати” один одного, розрізняти: хто є жінка, а хто – чоловік, де – дорослий, а де – дитина; розпадаються вертикалі управління, натовп перетворюється на стадо або зграю біологічних істот. За таких обставин можливими є випадки масової загибелі людей, руйнації культурних цінностей тощо. Отже, неструктуровані спільноти – це заперечення суспільства.

Соціальна структура є основою суспільства. Але ця фундаментальна істина не повинна трактуватися так, що соціальне життя нагадує потяг, який рухається виключно по заздалегідь прокладених рейках. Соціальна структура є, скоріше, силовими лініями магнітного поля, за якими шикуються стрілки компасів, що ми маємо в нашій свідомості. У соціальному житті треба враховувати показники уявного компасу, який вказує на позитивні, стандартні зразки поведінки і взаємодій. Проте життя є складним та різнобарвним феноменом – поведінка особи може бути і ненормативною, асоціальною, направленою на заперечення структури. Соціальна структура є чинником стабільності, хоча й вона з плином часу обов’язково змінюється. Її треба розглядати як історичне явище, що збігається з “духом” епохи та типом суспільства.

Соціальна структура суспільства є складним явищем, що нагадує величезну багатовимірну матрицю. Кожний вимір – це та чи інша вісь соціального простору, поділ суспільства на певний тип соціальних груп. Найбільш важливими для існування суспільства є:

• класова структура;

• етнічна структура;

• демографічна (ґендерно-вікова);

• професійна;

• соціально-територіальна.

Зазначені види соціальних структур не є вичерпними, до них можна приєднати й інші – за рівнем освіти, за релігійною належністю, за політичною орієнтацією тощо. У реальному суспільстві усі ці структури не можуть існувати окремо й незалежно одна від одної. Кожен індивід водночас має кілька чільних ознак – стать, вік, етнічну й класову належність, професію, місце оселення, – що й поєднує ці структури. Наприклад, територіальна структура може бути щільно пов‘язана з класовою або професійною структурою. Так, територія міста може бути стратифікована за соціальним статусом, доходами мешканців кварталів або мікрорайонів, а регіональна структура країни щільно пов‘язана з професійною, бо в різних місцевостях історично склався той чи інший розподіл праці. Але для цілей навчальних та дослідних є сенс аналізувати кожен вид структури окремо. Якщо продовжити аналогію із “суперматрицею”, то її зміст полягає у тому, що на перехресті різних вимірів у клітинках матриці знаходяться групи індивідів з однаковим набором соціальних ознак. Принцип матриці використовується соціологами для відбору респондентів при проведенні репрезентативних соціологічних досліджень. Треба зазначити, що структурованим є не тільки суспільство як тотальність, але й різноманітні соціальні спільноти, організації, навіть малі соціальні групи. Як правило, першим кроком соціолога до вивчення соціального об’єкта є аналіз його соціальної структури.

Соціальну структуру можна вимірювати і кількісно. Першим і найбільш важливим завданням є визначення питомої ваги кожної соціальної групи у структурі населення. Якщо ми приймемо усе населення за 100%, то кожна вісь диференціації соціального простору (вид соціальної структури) є основою для вичерпного поділу цілого, тобто сума процентних часток буде давати у підсумку 100%. Це стосується і класової структури, і етнічної, і т. ін. Отже, кожного разу ми можемо враховувати (розподіляти) тих самих людей (наприклад, населення країни), але за різними соціальними ознаками (критеріями). Вимірювати соціальні відносини набагато складніше, але соціологи мають у своїх арсеналах методи, які, наприклад, дозволяють у межах спеціальних соціологічних досліджень визначати рівень соціальної напруги, взаємне ставлення різних спільнот, вираховувати коефіцієнти толерантності або ворожості тощо.