Типи й види соціальних груп

Кількість конкретних груп у сучасному суспільстві можна порівняти з числом зірок, що ми бачимо на небі: і перша і друга сукупності є занадто багаточисельними для опанування звичайним розумом. За таких умов особливого значення набуває процедура типізації, яка дозволяє зводити велику кількість об’єктів спостереження до небагатьох класів. Ми скористаємося кількома критеріями типізації та розподілимо соціальні групи (1) за рівнем цілісності або органічності; (2) за розміром; (3) за способами внутрішньої регуляції та спілкування членів групи.

Розглянемо критерій цілісності. У межах системного підходу об’єкти поділяються на прості множини, неорганічні й органічні системи. Соціальні групи, безперечно, підпадають під об’єкти, які наділені системними властивостями, отже, застосування відповідної термінології є виправданим. Класифікація за рівнем цілісності не є формальною процедурою, бо в результаті соціологи отримують групи, що відіграють принципово різні ролі в організації суспільного життя.

Уявні (“несправжні”, “нереальні”) групи. Подібних груп є безліч, вони можуть конструюватися штучно для потреб статистики, існувати віртуально (у свідомості), або виникати стихійно і легко розсипатися. З позицій системних уявлень подібні об’єкти відносяться до класу простої множини, бо хоча і є щось таке, що об’єднує елементи у групу, але фактично відсутні внутрішні зв’язки, тривале спілкування, солідарність людей між собою або усвідомлення своєї належності до спільноти.

До числа подібних утворень належать: по-перше, так звані соціальні категорії, що включають осіб, яких описують певними макросоціальними характеристиками, наприклад, стать, вік. По-друге,статистичні групи, що виділяються за різними довільними критеріями (наприклад, ті, хто в місті має щеплення від дифтерії, та невакциновані особи). По-третє, різні мінливі скупчення людей, як отвипадковий натовпабоаудиторія. Так, глядачі популярного телевізійного ток-шоу можуть становити багатомільйонну аудиторію, яку на кілька хвилин, годину об’єднує тема, ведучий, дискусія, але ця уявна група зникає разом із закінченням передачі. У великих містах, у транспортних системах, під час дозвілля, масових видовищ та спортивних подій особа може постійно потрапляти в різні “несправжні” групи, залишаючись фактично самотньою людиною. Соціальні категорії, статистичні групи, звичайно, враховуються соціологами. Іноді вони відіграють важливу роль у проведенні конкретно-соціологічних досліджень, виступають в ролі їх об’єкта. Так, якщо ми проводимо масове загальнонаціональне опитування молоді з метою виявлення відсотка тих, хто курить марихуану, то фактично вивчаємо конфігурацію статистичної групи за назвою “споживачі легких наркотиків”. Але більшу цікавість соціологи проявляють до тих груп, які є “справжніми” і на яких будується суспільство.

Неорганічні групи. Їх можна віднести до “реальних” груп, тобто таких, які повністю або частково задовольняють наступним вимогам: мають постійне членство, існують тривалий час, внутрішньо структуровані, сприймаються як реальні об’єднання суспільством, усвідомлюються тими, хто до них належить. Різниця між органічними й неорганічними системами полягає в тому, що перші можуть існувати самостійно, автономно за рахунок надскладної внутрішньої організації, а існування других зумовлене зовнішніми факторами – історичними, економічними, політичними тощо. Властивості неорганічних груп мають професійні, класові, етнічні, територіальні спільноти. До рівня цих груп можуть наближатися групи фанатів футбольного клубу, члени політичної партії або профспілки. Соціальні групи мають потенційну можливість розвиватися у напрямку більшої цілісності, органічності. Зворотний процес свідчить про розпад або занепад соціальної спільноти. Рибалки, мисливці або футбольні вболівальники є соціальними категоріями або статистичними групами, якщо ми поставимо ці категорії до обліку та включимо до статистичного звіту. Але в разі утворення реальних організацій, наприклад, спілок мисливців або рибалок з числа їх членів виникають уже більш високі за ступенем цілісності об’єднання. Спільноти з високим рівнем цілісності можуть виступати суб’єктами історичного процесу, бути рушійними силами соціальних змін. В історії людства були періоди, коли стани, класи спочатку існували як категорії людей, а потім перетворювалися на більш високі за організацією групи, які досягали спільних економічних і політичних цілей. Таким чином, у ХVIII та ХІХ ст. в Європі до влади прийшов клас буржуа, хоча ще одне або два століття перед тим володарі капіталів та бізнесів не складали згуртовану на державному рівні спільноту, здатну до конкуренції з феодалами, аристократами. Отже, неорганічні групи – це проміжна ланка між уявними й органічними групами.

Органічні спільноти. До цього класу належать автономно існуючі групи, високоорганізовані системи, самостійні соціальні організми – суспільства, окремі общини, трудові колективи, сім’ї. У межах подібних груп існують сталі структури, відбувається інтенсивна комунікація членів групи. Органічні групи є стабільними, самодостатніми утвореннями. Вони здатні сприймати виклики оточення й знаходити шляхи адаптації, ефективно пристосуватися до нових соціальних умов. Окремо виділяється видцільових груп, в яких існують власні системи регуляції, управління, що здатні висувати цілі та знаходити засоби для їх досягнення. Такими групами є персонал банку, трудовий колектив, підприємство, спортивний клуб. У юриспруденції подібні об’єднання мають назву юридичних осіб, бо вони можуть виступати як суб’єкти права, займатися різними видами діяльності, несуть цивільну, господарську відповідальність за своїми зобов’язаннями, контрактами. Цілі можуть бути комерційними, господарськими, державними, політичними, просвітницькими, військовими, побутовими, сімейними тощо. Наявність керівної підсистеми дає можливість групі інтенсивно розвиватися, конкурувати з аналогічними об’єднаннями.

Групи великі й малі. Мала соціальна група є спільнотою, в якій соціальні зв’язки можуть бути реалізовані у формі персональних контактів, тобто люди, з яких складається група, мають змогу безпосередньо спілкуватися між собою. Чисельність членів малих груп є обмеженою і складає від двох до кількох десятків осіб. Це – здебільшого цілісні, добре структуровані, цільові системи. Прикладами подібних малих груп є сім’я, коло друзів, група товаришів, шкільні класи або академічні групи, бригади робітників, структурні підрозділи службовців, трудові колективи. Хоча малими групами можуть бути й уявні, ситуативні групи, як от незнайомі пасажири таксі. Закономірностями побудови малих груп займається переважносоціальна психологія, яка виникла на зламі соціології та психології.

Велика соціальна група може нараховувати мільйони осіб. До категорії великих груп належать класи, етнічні групи, нації, територіальні спільноти, великі корпорації тощо. Їх об’єднують соціальні ознаки, властиві членам цих груп, а не факт безпосереднього спілкування. Такі групи можуть складатися на основі кількох соціальних ознак і становити так звані кумулятивні спільноти. Наприклад, професійні групи об’єднують людей за системою ознак: характер і зміст праці, рівень освіти, кваліфікація, престиж становища у суспільстві, певні загальні риси свідомості. Історичні великі соціальні групи, наприклад, етнічні групи, є такими, що існують протягом кількох сотень або тисяч років. Вони мають власну назву, історію, закономірності розвитку і цікаві тим, що можуть уособлювати конкретне суспільство або вирішально впливати на його характер.

Групи формальні й неформальні. Неформальні групи – спільноти, що самостійно виробляють правила поведінки; вони не мають формальних статутів, інструкцій, які повинні регулювати зв’язки між членами групи. Їх утворюють: товариші, друзі; двоє закоханих; колеги по роботі; люди, що поділяють спільне захоплення. Зв’язки мають емоційний характер, домінують взаємні симпатії (або антипатії); місце людини у просторі цих груп визначається не формальною посадою і офіційним статусом, а особистими рисами та якостями, авторитетом, здобутим поміж членів групи. Честь відкриття неформальних груп належить американському дослідникові Елтону Мейо (1880–1949). Цікаво, що зробив своє відкриття американський соціолог під час проведення емпіричних досліджень та практичних експериментів в електротехнічному підприємстві міста Хоуторн, спостерігаючи за працею й стосунками між робітниками. Як з’ясувалося, у цехах підприємства поряд з формальною структурою існували неформальні об’єднання, які впливали на виробничу активність, психологічний настрій персоналу.

Формальні групи – спільноти, де чітко окреслені стосунки між членами; закріплені їх функції, права; зв’язки визначені за допомогою законів, різних нормативних документів, статутів, інструкцій, розпоряджень. Емоційні стосунки відсуваються на другий план, або зовсім не беруться до уваги, бо заважають формальним відносинам на кшталт “начальник – підлеглий”. Людина у формальних групах оцінюється за офіційними статусами, посадою, системою закріплених за тією чи іншою соціальною позицією прав та обов’язків. Структура формальної групи, підлеглість, вертикальні й горизонтальні зв’язки є чітко визначеними, вони можуть конструюватися апріорі, тобто ще до початку функціонування відповідного об’єднання. Саме так відбувається під час створення нових військових або поліцейських підрозділів та частин, нових підприємств, банків, державних установ. У сучасних цивілізованих суспільствах подібні групи є визначальними, в їх межах людина проводить значну частину свого життя, робить професійну кар’єру.

Групи первинні й вторинні. За змістом ці поняття наближені до поділу на формальні й неформальні групи. Терміни “первинна” й “вторинна соціальна група” свого часу були уведені до наукового обігу американським професором Чарлзом Кулі (1864–1929). Усі соціальні групи він розділив на ті, з яких починається соціальне життя і де відбувається первинна соціалізація людей – сім’я, сусідське оточення, коло друзів, – і вторинні (великі формальні групи на кшталт профспілки, політичної партії). Первинні групи – “теплі”, сповнені емоційних переживань, вони дозволяють людині безпосередньо спілкуватися з оточенням, вступати у контакти “обличчям до обличчя”. Ці групи відіграють роль неформальної підтримки індивідів. Вторинні, де власне відбувається навчання, бізнес, службова й політична діяльність, є “холодними”, людина до них входить не як цілісна особистість, а як певна соціальна одиниця, що задовольняє вимогам цих структур.