Розділ 2. Базові форми соціального

Форми соціального можна розділити на кілька рівнів. Обґрунтування цього поділу було зроблено в першій главі, коли власне й розглядалося соціальне як предмет соціології. Другий розділ присвячено головним чином аналізу форм першого рівня або так званих базових форм соціального. Єдність людської історії, цивілізацій та культур, які будь-коли існували на планеті, визначається набором саме базисних соціальних форм, що складаютьінваріантні(незмінні) конструкти побудови суспільств. Це можна уявити за аналогією з різноманітними архітектурними спорудами, які складаються з певного набору стандартних будівельних конструкцій та матеріалів. Отже, існує коло первинних або основних форм соціального, які відіграють роль базових елементів соціального життя, бо усі складні й розвинуті соціальні системи, соціальні процеси, соціальні відносини обов’язково включають ці вихідні, елементарні форми.

Сучасна соціологія має досить широкі уявлення стосовно базових форм соціального. Ці уявлення склалися в процесі розробки провідних соціологічних теорій та визначення чільних категорій науки. У процесі знайомства з формами соціального ми будемо згадувати як теорії, так і їх авторів, бо кожний крок у дослідженні соціальної матерії є персоніфікованим. Ми зупинимося на тих формах, які є загальновизнаними, хоча в межах різних парадигм і теорій вони можуть по-різному трактуватися сучасними соціологами.

Розділ має і ще одне завдання: познайомити читача з основними соціологічними категоріями, бо кожна форма соціального має свій вербальний (понятійний) еквівалент. Дуже часто ми не розрізняємо перше і друге, бо у нашу свідомість зовнішні речі входять вже позначеними тим чи іншим словом, а в науці – науковим поняттям. Але поняття є розумовою конструкцією, яке може змінюватися за змістом залежно від того, як ми тлумачимо ту чи іншу річ, або набирати різних форм, наприклад, по-різному звучати в мовах народів світу. Соціальне ж є об’єктивним за суттю, воно існує поза нашим розумом, становить предмет дослідної діяльності.

Глава 4. Основні структурні елементи соціального

Базові форми соціального можна умовно поділити на структурні й поведінкові. Перші є статичними компонентами соціального, а другі – динамічними, бо стосуються людської активності, так званих соціальних практик. У цій главі зосередимося на структурних елементах соціального, з яких складається соціальний простір.

§1. Складові соціального простору

Теорія соціального простору,з якої починаємо опис соціального, має для нас важливу особливість – вона стосується основ соціального життя, відразу вводить до контексту найважливіших соціологічних уявлень і понять.

Соціальні позиції та соціальні дистанції.

Людина існує і діє у двох просторах – геометричному (фізичному, географічному) ісоціальному. У геометричному просторі кожне тіло: а) займає певне місце, яке можна зафіксувати у системі координат; б) перебуває на визначеній дистанції від інших тіл; в) може рухатися, змінювати своє положення стосовно інших речей. Люди ще з давніх часів навчилися орієнтуватися у просторі, вимірювати відстані, розв’язувати елементарні геометричні задачі тощо. Математики, зокрема, Рене Декарт (1596–1650) побудували математичні теорії і методи щодо геометричного простору та його властивостей (декартова система координат). Колективне життя людей утворює простір іншої якості – соціальний, який розвивався, ускладнювався разом з історичним поступом. Його властивості, зокрема, було досліджено П. Сорокіним. Теорія соціального простору починається з певних аналогій щодо простору геометричного (фізичного), але будується на соціологічній основі. П.Сорокін трансформує фізичні й геометричні поняття – “місце у просторі”, “відстань (дистанція)”, “вісь виміру”, “рух” – у соціологічні категорії, наповнює їх соціальним змістом.

Використання категорії простору не є натуралістичним ухилом, а лише підтвердженням фундаментальної філософської тези про те, що усі форми матерії існують у часі та просторі. Для з’ясування специфіки соціального простору розглянемо декілька прикладів. Водій генеральської машини і господар авто можуть багато годин перебуває поруч в одному геометричному просторі, але від цього соціальна відстань між ними не скорочується. Навпаки, два генерали, на одній за рангом посаді, що служать у різних кутках країни, у соціальному просторі перебувають поруч, на одному щаблі соціальної драбини. Або інший випадок: державний службовець оселився в іншому місті, але отримав ту ж саму посаду. В соціальному просторі його становище майже не змінилося, але якщо той самий службовець отримав значне підвищення (наприклад, очолив установу), його соціальне становище, безперечно, змінилося. І для цього не треба змінювати місце проживання й відповідні фізичні координати. Але умовний рух може бути і в протилежному напрямку: пониження по службі, втрата роботи, майна, капіталу тощо. Тут також не потрібно обов’язково змінювати “фізичні координати”: соціальний простір є відносно незалежним, він має власну структуру і закономірності існування.

Люди й соціальні спільноти в соціальному просторі обіймають так звані соціальні позиції, які можна до певної міри порівняти з точками геометричного простору, які мають відповідні фізичні координати. Але це порівняння – формальне, воно лише допомагає скласти якусь уявну модель соціального. Соціальна позиція – місце людини (спільноти) у соціальному просторі. “Соціальна позиція” як наукове поняття у теорії соціального простору становить базову категорію, усі інші поняття будуть так чи інакше сполучатися із “соціальною позицією”. Соціальне в процесі еволюції суспільств будувалося зазаконами диференціації та інтеграції. Ускладнення суспільства – це поява нових соціальних позицій, які означають: з’явилися люди (спільноти), соціальне положення яких чимось суттєво відрізняється від загалу.

Категорія соціальної дистанціївідображає цю різницю. Соціальна дистанція збільшується відповідно до того, як зростає різниця у правах, владних повноваженнях, багатстві, видах діяльності, освіті та інших важливих показниках соціального життя. У військових структурах ця дистанція є доволі наочною, вона має зовнішні атрибути, наприклад, фіксується у спеціальних знаках на одностроях (погони). Соціальну дистанцію у військових структурах можна вирахувати в умовних одиницях соціального простору, взявши за основу відстань між двома посадами або військовими званнями. Так, між рядовим і генерал-майором в українській системі військових звань соціальна дистанція буде дорівнювати 13–14 одиницям. Але головне те, що соціальні позиції рядового і генерала пов’язані з принципово різними правами та обов’язками, економічними та побутовими умовами існування.

Соціальні позиції – знеособлені категорії. Вони не пов’язані з конкретними прізвищами, особами, а характеризують об’єктивну сторону суспільства та його складових. Соціальні позиції стосовно конкретної людини існують як щось зовнішнє, як умова суспільного життя, на яку не можна не зважати. У своїх життєвих планах ми можемо ставити мету досягти тієї чи іншої соціальної позиції або уникнути небажаного (арештант, в’язень, бродяга, безробітний – це теж соціальні позиції).

Соціальні позиції не є невпорядкованою множиною, вони, по-перше, складають певні послідовні ряди (як звання у війську), бо розрізняються за змістом, вагою та значущістю для суспільства, по-друге, поєднані причинно-наслідковими і функціональними зв’язками (наприклад, не можна стати професійним адвокатом, не маючи вищої юридичної освіти). Таким чином, можна попередньо визначити, що соціальний простір є системою соціальних позицій. Соціальний простір – універсальна категорія, яку можна застосовувати як до суспільства в цілому, так і до усіх без винятку цілісних фрагментів соціального. Наприклад, у термінах соціального простору можна аналізувати структуру трудового колективу, навчального закладу, військової частини, територіального поселення тощо.

Виміри (вісі) соціального простору

Принциповим для теорії соціального простору є методика визначення координат соціальних позицій і таким чином місця людини в цьому просторі. Суть вказаної методики, за думкою П. Сорокіна, полягає в тому, аби: 1) визначити приналежність людини до соціальної групи; 2) з’ясувати співвідношення соціальних груп у межах конкретної популяції або суспільства в цілому. Нижче ми докладно зупинимося на характеристиці соціальних спільнот і проблемі їх співвідношення (стратифікації простору). Але попередньо треба вказати на фундаментальні властивості соціального простору: (1) диференційованість, поділ на спільноти; (2) соціальна нерівність, яка визначається належністю до різних соціальних спільнот. Кожна людина одночасно належить до кількох спільнот (соціальних груп). Навіть найбільш проста соціокультурна система, яку утворює подружня пара, має неоднорідний, диференційований соціальний простір. Чоловік і дружина входять до різних статевих (ґендерних) спільнот, вони можуть належати до різних етнічних, професійних, демографічних груп, мати різне соціальне походження тощо. Є суспільства (певні африканські, азіатські країни), де згідно з традиціями чоловіки апріорі посідають панівне місце: у соціальному просторі вони “вищі” від жінок, мають більше прав. Відповідно і у сімейному житті чоловік автоматично отримує перевагу, зверхність над дружиною, стає її господарем, його місце в сімейному просторі буде визначатися не особистими якостями, а належністю до статевої групи і статевою ієрархією, що склалася у суспільстві.

Поділ людей на спільноти є визначальною рисою суспільства. Ця диференційованість зростає залежно від рівня розвитку цивілізації. У примітивному суспільстві поділ відбувається за двома головними ознаками: стать і вік. Отже, модель суспільства мала двовимірний вигляд (зовсім як у декартовій системі координат з осями X та Y). Розподіл праці, майнове розшарування, різний рівень освіти, належність до різних політичних груп, етнічна неоднорідність, територіальні ознаки й інші подібні фактори постійно ускладнюють соціальний простір; з’являються нові вісі диференціації. Кожна така вісь – це розподіл людей на групи (спільноти) за певною ознакою. До чільних ознак диференціації, а отже і критеріїв утворення осей соціального простору, належать: стать, вік, поділ на класи і економічні групи, належність до етнічних і територіальних груп, професійні спільноти і поділ населення за рівнем освіти, причетність до політичних груп, спільнот “підлеглих” і “начальників”, членство в окремих організаціях та корпораціях (фірмах, установах, підприємствах, різних закладах тощо). Кожна вісь виміру соціального простору складається з двох і більше спільнот. Наприклад, за ознакою статі вісь включає дві позиції: “чоловіки” і “жінки”; за віком: “діти” – “молодь” – “люди середнього віку” – “старшого віку” – “похилого віку” (або те ж саме у числовому виразі); за освітою: “особи з початковою освітою” – “неповною середньою” – “середньою” – “середньою спеціальною” – “вищою”; за етнічною належністю, наприклад: “українці” – “росіяни” – “кримські татари” – “євреї” – “білоруси” тощо.

Геометричний простір має щонайбільше три виміри (вісі Х, Y, Z); соціальний – набагато більше. Соціальний простір є багатомірним. Ось чому, коли ми досліджуємо місце людини в соціумі, недостатньо користуватися одним або двома критеріями, реальне становище індивіда визначається його належністю до декількох груп. Кожна соціальна позиція має кілька координат у системі соціальних вимірів. Щоправда, виміри не рівнозначні з точки зору реального становища людини. Залежно від типу і ступеня розвитку суспільства чільне місце можуть посідати або стать, або вік, або рівень багатства, або належність до певної касти, соціального стану чи етнічність. Соціальні пріоритети з часом можуть змінюватися. Наприклад, у дореволюційній Росії суттєве значення мав такий фактор, як віросповідання, він навіть заносився у паспорт. Люди, що не належали до православ’я, а тим більше християнських конфесій, розглядалися як особи другого ґатунку в громадському і політичному житті. У наш час релігійний критерій не є вже суттєвим для визначення місця людини в соціальному просторі. Таким чином, система координат соціального простору не є константою: вісі, як і їх вага, змінюються залежно від ступеня розвитку суспільства, типу цивілізації та культури.

Для застосування теорії соціального простору на практиці соціолог мусить попередньо встановити основні соціальні групи, з яких складається “геометрія” суспільства або певний фрагмент соціального, з’ясувати їх соціальну вагу і “зібрати” з цього матеріалу вісі виміру. У результаті ми кожного разу отримуємо певні шкали, на яких можна фіксувати розташування соціальних позицій у соціальному просторі. Для розуміння соціального простору важливо (за аналогією з фізичним простором) розділити вісі виміру на два класи: 1) шкали, які утворюють вертикальний вимір, тобто групи на осі мають ієрархічне розташування; 2) шкали, розташовані в умовному горизонтальному вимірі. У другому випадку мова йде про групи, які між собою тотожні або споріднені із соціальної точки зору. Наприклад, навчальні заклади одного рівня державної акредитації, профілю можуть утворювати споріднені соціальні групи викладачів, студентів, адміністраторів. Якщо студент переводиться з одного такого вузу до іншого, його соціальний статус не змінюється, він переміщується у соціальному просторі в умовній горизонтальній площині.