Культурний процес

Культурний процес – це культурний обмін, поширення й конкуренція різних культурних форм. У сучасному світі він нагадує бурхливий котел, де сплавлюються традиції, моди, ідеології, і час від часу відбуваються вибухи. Прикладом може стати Ірані під час так званої ісламської революції 70-х рр. ХХ ст., коли реакцією на поширення західної масової культури стала повна заборона на кінострічки, пісні, моду, що продукуються “невірними”. Для з’ясування закономірностей культурного процесу треба засвоїти важливу істину: абстрактної і відірваної від соціуму культури не існує. Культура, перш за все, є національним або етнічним феноменом. Історично культурні форми складалися у межах племен, народів, націй. Сьогодні мода, масова культура поширюється із швидкістю блискавки за допомогою радіо, телебачення, відеоносіїв, Інтернету тощо. Але вона продукується у межах тих чи інших національних центрів. Голлівуд – достатньо космополітичне явище, бо там знайшли притулок актори й режисери з багатьох країн світу, але він одночасно є улюбленою американською дитиною, несе дух і цінності американської цивілізації. Сьогодні продукція Голлівуду поширюється практично по цілому світу, відбувається “вестернізація” – проникнення західних стандартів та поглядів у країни з іншим менталітетом, традиціями. У результаті проникнення відбувається так звана акультурація – щеплення нових, чужих культурних форм, змішування їх з місцевими традиціями. Загальним правилом акультурації є поширення культурних форм у напрямку від розвинутих цивілізацій, “сильних” культур (з огляду на традиції, релігію, ідеологію, здатність продукувати нові ідеї) до народів і суспільств, що перебувають на умовно нижчому щаблі розвитку.

Історія Великих географічних відкриттів вчить, що традиційні культури зазнавали краху від контактів з європейцями. Вони або знищувалися, або переходили у законсервовані, маргінальні форми. На долю туземців випадали не твори Шекспіра, Петрарки або Моцарта, а горілка, сифіліс, сухоти. Кожна традиційна культура, мова є унікальними і вартими збереження. Це було усвідомлено європейцями і американцями доволі пізно. І саме тут чітко помітна різниця між цивілізацією й культурою. Цивілізаційні форми є загальнолюдським набутком, як, наприклад, автомобілі, електрика, Інтернет або щеплення від хвороби, а культури залишаються національними та самобутніми. Культурний та цивілізаційний рівні на сьогодні продовжують бути вельми різними: людина, яка вперше мандрує у незнайомі світи, нерідко зазнає так званого “культурного шоку”. Цим терміном позначається психологічний стан індивіда, який потрапляє у відмінний соціокультурний простір, де чинні інші традиції, мова, релігія, спосіб життя. З посиленням міжнародних зв’язків таких випадків стає більше. Шок може відчути як людина третього світу, що вперше потрапила, наприклад, у США, так і європеєць, який мандрує Африкою або Азією. Із соціологічних позицій “культурний шок” є станом соціальної дезадаптації, а його подолання – процес пристосування, адаптації, соціалізації.