Форми культури

Культура існує як у духовній, так і матеріальній формах. Матеріальна культура – це техніка, споруди і будівлі, одяг, засоби побуту, комфорту тощо. У дереві, металі, сплавах, камені, мінералах, пластмасі тощо втілюються задуми людей, їх ідеї, знання, традиції, уявлення про світ, тобто – духовні чинники. Духовна культура – це ідеальні (нематеріальні) форми соціального: мова, мистецькі образи, релігійні та ідеологічні уявлення, моральні та правові норми, наукові ідеї тощо. Духовна культура є нематеріальною, але вона потребує матеріальних носіїв – паперу, книг і книгосховищ, кіноплівки, відео та аудіо техніки, засобів зв’язку, комп’ютерів тощо. Сферами духовної культури є мистецтво (література, живопис, театр, кінематограф тощо); фольклор та народна культурна традиція; релігія та ідеологія; право звичаєве і державне; мораль та естетичні уявлення; нарешті, наука та поширення знань стосовно природи і суспільства через систему освіти.

Джерелом культури є свідомість, здатність людини мислити абстрактно, образно, утримувати в пам’яті значення, оперувати абстрактними уявленнями і категоріями. Ці можливості є суто людськими, їх немає у інших біологічних організмів. Багато різновидів птахів, комах, звірів мають колективний спосіб життя, та вони не творять культуру, їх спільноти не набувають рис соціокультурних систем. Культура виконує функцію зовнішнього розуму Homo sapiens. Людський інтелект, пам’ять, знання є обмеженими; більш того, в епоху науково-технічної революції і глобалізації з’ясувалося, що людина може засвоювати і активно використовувати лише мізерні обсяги набутих людством знань, цінностей, мистецьких зразків. Але кожний з нас може до безкінечності розвиватися, самовдосконалюватися, бо люди черпають ідеї, творчу наснагу, знання із зовнішніх джерел. Культура має кумулятивну природу: постійно накопичуються ноу-хау, духовні й матеріальні цінності, які через спеціальні канали стають досяжними для загалу. Бібліотеки, освітні системи, ресурси Інтернет, ЗМІ і, особливо, телебачення, мистецькі твори, кіно і театр, музичні твори є тими “шляхами”, якими люди долучаються до національної і світової культур.

Культурне розгалуження

Оскільки культура пронизує геть усі соціальні форми й види діяльності, можна виділити низку різновидів культури залежно від того, які власне соціальні об’єкти вона “обслуговує”. В індустріальних суспільствах величезну роль відіграють виробнича культура, професійна етика, етика праці, культура бізнесу, тобто традиції та принципи, що регулюють економічну і бізнесову діяльність, відносини у цій царині. Різниця культури на Сході й Заході пояснює, чому західні новітні технології погано прищеплюються у так званому третьому світі. Культурний рівень ставить обмеження рівню організації виробництва і якості виробленого товару. Політична культура визначає форми й методи боротьби за владу та способи організації політичного життя країни. Розвинута демократія неможлива без високої політичної культури як масової форми поведінки населення, виборців, політичних діячів, еліти суспільства. Побутова культура визначає манеру поведінки людини у сімейній сфері, ситуаціях спілкування із сусідами, знайомими та незнайомими особами у великому місті або сільській общині. Фізична культура регулює ставлення людини до свого тіла, здоров’я. Сексуальна культура має стосунок до інтимних сфер та відносин, вона також стосується здоров’я й продовження роду. Цей перелік можна й продовжити. Власне, кожен поширений вид діяльності сполучається з культурою та потребує розвитку культурних форм відповідно до умов та цілей окремих соціальних дій.