Соціальні відносини

Соціальні відносини – це деіндивідуалізовані, багатопредметні, довготривалі та самовідновлювані зв’язки, які складаються поміж основними соціальними групами суспільства. Це визначення є спеціальним, вузьким тлумаченням терміна, бо у широкому трактуванні соціальні зв’язки – усі взаємодії, засновані на обміні соціальними діями (за визначенням Вебера). Різновидами соціальних відносин (у вузькому значенні) є класові, станові відносини, етнічні та територіальні відносини, ґендерні, тобто статеві та вікові тощо. Деіндивідуалізованість є наслідком того, що соціальні відносини охоплюють не випадкових або ізольованих суб’єктів, а індивідів як представників певних спільнот – національних, класових, етнічних, демографічних, професійних, територіальних тощо. Наприклад, відносини “роботодавець – найманий працівник” або “начальник – підлеглий” не виходять з особливостей вдачі та приватних інтересів конкретних людей, що вступають у відповідні зв’язки. Вони містять загальні вимоги, які стосуються всіх, хто умовно належить до відповідних соціальних груп. Деіндувідуалізованість призводить до того, що соціальні відносини існують нібито самостійно, відірвано від людей.

Суспільство можна розглядати як систему соціальних відносин. Людина, яка народжується, виховується, соціалізується мусить включитися до чинних соціальних відносин для того, аби перетворитися на повноправного члена суспільства. Багатопредметність стабілізує відносини, робить їх міцними. Багатопредметність означає складну внутрішню структуру соціальних відносин; вона включає економічні, політичні, релігійні, ідеологічні, правові, моральні стосунки. Отже, будь-які конкретні соціальні відносини чимось нагадують багатошаровий сендвич. Предметом економічних відносин є виробництво, обмін та розподіл матеріальних благ. Предметом політичних – влада, її використання, механізми доступу до владних важелів. Предметом релігійних – ставлення до релігій, догматики, свят, сакральних та містичних речей. Предметом ідеологічних – ідеї, теорії, філософські концепції, архетипи свідомості, міфи тощо. Предметом правових – права соціальних груп, відображені у чинному законодавстві та юридичних інститутах. Предметом моральних – етичні норми, почуття, які регулюють соціальні відносини. Соціальні відносини зберігаються та відновлюються протягом тривалого часу, навіть тоді, коли вони загострюються і стають напруженими, а, можливо, і ворожими. Це обумовлено фактом існування в межах суспільства і соціального простору певних спільнот, соціальних груп, Доки ці групи існують, вони вимушені взаємодіяти, а це породжує соціальні відносини. Таким чином, соціальні відносини виникають поміж певних соціальних груп і регулюють поведінку осіб, які є представниками цих спільнот. Соціальні відносини – основа структури соціальних систем, вони забезпечують стабільність у суспільстві. Соціальні відносини можуть проходити процес інституціоналізації, тобто закріплюватися різними інститутами, юридичними нормами.

Соціальні зв’язки складаються, зміцнюються, поширюються та розвиваються у контексті культури. Остання виступає як регулятор, як чинник, що ставить взаємодії у певні рамки, визначає те, як можна діяти, а як робити заборонено. Культура – не абстрактний фактор, а явище національно-історичне. Саме різниця культурних архетипів, рівнів та типів культурних форм пояснює значні розбіжності у характері відносин на Сході й Заході, Півдні й Півночі планети, в країнах розвинутих і у державах, що належать до так званого третього світу.