Соціальні зв’язки: сутність і структура

Соціальний зв’язок – це взаємодія індивідів (суб’єктів, діячів, акторів) у формі обміну соціальними діями. Соціальна дія є первинним елементом соціального, який зберігає властивості суспільства, бо орієнтація власних думок, планів і наступних дій на Іншого є містком до сполучення кожного з нас із знайомими і незнайомими людьми, групами й врешті-решт – суспільством. Останнє і складається з величезної кількості взаємодій, тобто зв’язків. Соціальний зв’язок є фундаментальною формою соціального, але не елементарною в тому сенсі, що зв’язок – більш складна конструкція порівняно із соціальною дією.

Соціальний зв’язок включає: а) суб’єктів зв’язку та їх “зустрічні” дії; б) предмет зв’язку; в) механізми регуляції, загальні “правила гри”. Суб’єктами можуть бути двоє (або більше) індивідів; у ролі суб’єктів виступають також соціальні групи, наприклад сім’ї, або трудові колективи. Суб’єкт зв’язку – не статична фігура, а діяч, здатний діяти соціально. Зв’язки поміж людьми складаються не хаотично, вони є засобами досягнення певних цілей. Кожний більш-менш постійний зв’язок має свій предмет. Предмет зв’язку є взаємозалежністю індивідів, він може відображати спільні інтереси та сфери діяльності, взаємотяжіння людей. Наприклад, родинні зв’язки є найбільш стабільними і тривалими, бо вони базуються на глибокій залежності подружжя, дітей і батьків. Предмет зв’язку подружжя – почуття кохання, сексуальні стосунки, хатнє господарство, виховання дітей, матеріальна взаємопідтримка. У разі, коли предмет зв’язку послаблюється, руйнується, високою є вірогідність повного розриву стосунків, тобто стан одруження може припинитися. На прикладі шлюбного зв’язку ми бачимо, що його основу складає багатопредметність. Багатопредметні зв’язки – це взаємодії, які складаються за кількома предметами, важливими для сторін. Для підтримки соціальних зв’язків важливо, щоб соціальні дії були з обох боків, щоб існувала зацікавленість усіх суб’єктів у продовженні стосунків. Таким чином, соціальний зв’язок є залежністю сторін, що реалізується в процесі соціальних дій і взаємодій суб’єктів.

Типи й види соціальних зв’язків

З огляду на характер регуляції взаємодій розрізняють: (1) формальні та неформальні, (2) легальні й нелегальні зв’язки. В першому випадку діють “жорсткі” механізми, що базуються на законах, офіційних документах, інструкціях, настановах. Офіційні зв’язки встановлюють певну субординацію суб’єктів, їх підлеглість і підзвітність. Неформальні зв’язки не мають жорсткої зобов’язуючої регуляції, вони базуються на моральних нормах, встановлюють стосунки координації, об’єднують людей, що мають схильність один до одного. Легальні зв’язки є такими, що підтримуються й регулюються правом, чинним законодавством, не суперечать нормам кримінального, цивільного, господарського, сімейного права тощо. Легальні зв’язки можуть регулюватися письмовими контрактами або усними домовленостями, порушення домовленостей та неправомірні дії сторін можуть бути предметом судових позовів. Нелегальні (протиправні) зв’язки мають місце у тіньовій економіці, у злочинній діяльності, в різних сумнівних оборудках. Наприклад, роботодавець домовився, що буде сплачувати працівнику за двома відомостями: офіційною та неофіційною (без сплати податків та бухгалтерського обліку так званим “налом”). У цьому разі між сторонами будуть складатися неофіційні й нелегальні зв’язки. Такі зв’язки, як правило, є прихованими від стороннього ока, латентними.

Зв’язки можуть бути як прямими, так і опосередкованими. Прямі зв’язки реалізуються у формі соціальних контактів. Останні виникають у малих групах, коли люди мають нагоду безпосередньо спілкуватися у ситуації “обличчям до обличчя”. Опосередковані зв’язки можуть охоплювати одночасно сотні, тисячі й мільйони суб’єктів, які не мають безпосередніх контактів і, навіть, не знають про існування один одного. Для здійснення подібного зв’язку мусить бути певний елемент, що опосередковує взаємодії, транслює та подовжує соціальні дії. Роль чинника, що опосередковує взаємодію, відіграють матеріальні речі, канали передачі інформації, предмети або певні настанови, документи, розпорядження, традиції, елементи культури. Наприклад, міністр оборони видає наказ про звільнення у запас військовослужбовців строкової служби, починаються звільнення одночасно у всіх частинах, підрозділах країни. У цьому процесі задіяно багато тисяч осіб. Зв’язок у даному випадку був опосередкований власне наказом, тобто відомчим нормативним документом і каналами офіційного зв’язку. Про виконання наказу військові командири, у свою чергу, будуть рапортувати штабам, яким вони підпорядковані.

Важливо розрізняти випадкові, одноразові контакти та зв’язки, що не можуть бути міцними й стабільними, і довготривалі, систематичні взаємодії. Перші можна називати стосунками, а другий тип – відносинами. Найбільш стабільними, усталеними зв’язками є так звані інституціалізовані та соціальні відносини.