Галузева соціологія і теорії середнього рівня

У ХХ ст. соціологія здебільшого розвивалася за окремими напрямками, які отримали назву галузей соціології. Галузі соціології є проміжним рівнем між теоретичною та емпіричною соціологіями, бо з одного боку, тут широко використовуються емпіричні дані для вивчення конкретних інститутів, соціальних спільнот, а з іншого, – застосовуються “високі” теорії для інтерпретації чисел і явищ. У наші дні нараховується близько сотні більш-менш самостійних напрямів соціології. Найважливішими і добре відомими галузями є соціологія політики, соціологія праці, соціологія права, соціологія організацій, соціологія освіти, соціологія злочинності, соціологія науки, соціо­логія сім'ї, етносоціологія, соціологія молоді, соціологія міста, соціологія культури тощо. Поняття теорії середнього рівня впровадив у науковий обіг відомий американський соціолог Роберт Мертон. Він звернув увагу на те, що дискусія довкола загальних соціологічних теорій не дає практичних результатів, на які очікували соціологи. Одночасно є можливість розробляти “локальні” теорії, пристосовані до пояснення окремих сторін суспільного життя, елементів соціокультурних систем. Прикладами подібних теорій є теорія стратифікації, теорія соціальних ролей, теорія соціальної мобільності. Низка подібних теорій пов’язана з розвитком окремих галузей. Саме рамки галузей визначили тематику й об‘єкти проведення емпіричних досліджень.

Емпірична соціологія

Третій рівень соціологічного знання включає збирання емпіричних даних, без яких неможливий розвиток ані прикладної, ані теоретичної соціології. Емпірична соціологія оперує достовірними фактами, числами, процентами, числовими показниками й математичними індексами. Вони відображають соціальну реальність у кількісному вимірі. Задача соціолога-емпірика полягає у тому, аби зібрати й правильно обробити первинні емпіричні дані. В переважній більшості випадків безпосереднім об’єктом емпіричних досліджень є людина, соціальні групи як носії первинної соціальної інформації. Найвідомішою і популярною формою таких досліджень є анкетне опитування. Більшість емпіричних робіт має прикладний характер, тобто одержані результати знаходять практичне застосування. Замовниками емпіричних досліджень можуть бути державні установи, комерційні структури, політичні партії. Академічні роботи проводяться з метою перевірки теоретичних гіпотез і концепцій, вони здійснюються за ініціативою вчених, кафедр, університетів. Але і перші, і другі – спираються на так звані соціологічні методи, що за суттю є однаковими, бо становлять прийоми, правила, технології проведення соціологічного дослідження з метою отримати достовірні дані й мати надійні результати.

§4. Особливості пізнавального процесу в соціології

Пізнавальний процес можна уявити як систему, яку утворюють: (1) суб’єкт пізнання (вчений або колектив дослідників), (2) об’єкт і предмет дослідження, (3) різноманітні інструменти пізнавальної діяльності, (4) зовнішні фактори та супутні обставини. Об’єкт і предмет соціологічного дослідження було докладно розглянуто на початку глави, отже, зупинимося на діяльності вченого та засобах, які він використовує. Для дослідника критично важливими є спеціальна освіта, кваліфікація та досвід наукової роботи, а також вміння правильно поставити досліджувану проблему та визначити цілі й завдання. Успіх дослідної роботи залежить також від зовнішніх обставин, наприклад, наявності достатніх ресурсів, обладнання, фінансів, інформаційної бази, можливостей використати досвід подібних робіт своїх колег тощо. Важливими також є дані суміжних наукових дисциплін, можливість використовувати їх ідеї та категорії. Але головним, вирішальним чинником є застосування адекватних інструментів, які відкривають можливість знайти істину. Власне, рівень дослідника визначає і вибір інструментів пізнання. До них можна віднести і спеціальні методи, і понятійно-категоріальний апарат, і концептуальні (теоретичні) підходи, які обстоює дослідник та намагається використати для розв’язання наукової проблеми.